Проект рішення про дострокове припинення повноважень міського голови Ужгорода Богдана Андріїва за "ініціативою мешканців м.Ужгорода", що його у четвер, 11 травня, заніс до міськради і зареєстрував колишній керуючий справами виконкому Олександр Волосянський, став несподіванкою лише для непосвячених. Останнім часом у владних кулуарах активно бродила інформація про активізацію намагань збору депутатських підписів за відставку Б.Андріїва та навіть про спробу «викупу» посади в секретаря міськради Андріани Сушко. В усіх випадках ініціатором «збурень» був депутат Михайло Чурило – особа не надто інтелектуальна, але енергійна і, що суттєво, надзвичайно амбітна, з давнім і невгамовним прицілом на крісло секретаря міськради.
У всьому цьому загалом підкилимному процесі дещо проявлялося і в формально публічній площині: ще 27 квітня той самий М.Чурило заніс у міськраду відразу три проекти рішень – про розпуск виконавчого комітету, переформатування депутатських комісій, дострокове припинення повноважень секретаря ради. Однак, судячи з усього, наразі спокусити депутатський корпус і спонукати його до активних дій по переформатуванню влади обласного центру в такий спосіб – шляхом ініціювання перерозподілу владних посад – не вийшло. Самі ж вказані проекти, з огляду на відпустки мера та секретаря міськради, були погоджені тільки юристами, і лише вчора, в унісон з «ініціативою» О.Волосянського, М.Чурило погодив їх у секретаря та передав меру, про що відзвітував відповідним відеосюжетом на власній сторінці у Фейсбуку.
Формально М.Чурило є людиною «команди» колишнього судді Конституційного суду України Андрія Стрижака. Однак, попри показове фото з недавнього боксерського поєдинку збірної Закарпаття і представників Угорщини в Ужгороді, мабуть було б передчасним однозначно слідувати за тією поверхневою логікою, що саме А.Стрижак активно, а тим більше одноосібно стоїть за озвученими ініціативами свого васала. Тим більше, що в міськраді на посаді заступника мера працює Олександр Білак, котрий також є людиною А.Стрижака.
Натомість, однозначним є те, що М.Чурила «грають», використовуючи його амбіції, гравці зовсім іншої команди, яка наразі воліє залишатися в тіні, не афішуючи свої плани.
Власне, ключ до розуміння всього того, хто конкретно і у що саме нині вкидає обласний центр Закарпаття, лежить якраз у тому факті, що з «громадською» ініціативою по відставці Б.Андріїва в міськраді з’явився саме О.Волосянський. Останній є представником «команди» екс-секретаря Ужгородської міськради і колишнього в.о. міського голови Ужгорода Віктора Щадея. Натомість останній вже тривалий відрізок часу перебуває у тісних контактах з депутатом Іваном Волошиним – принаймні відтоді, коли саме на посаді в.о. міського голови погодив останньому корупційний перепродаж «Корони».
ДО ТЕМИ:
Волошин руками Щадея подав касацію на рішення судів по відновленню Погорелова на посаді мера Ужгорода (ДОКУМЕНТ)
Волошин руками Щадея намагається ініціювати відставку Погорелова
Андріїв і Волошин зніматимуть Погорєлова руками Щадея
Натомість, хто є реальним власником зруйнованої пам'ятки архітектури місцевого значення "Корона", спаленого за досі нез'ясованих обставин і згодом викупленого універмагу "Україна" непосвячені можуть зрозуміти хоча б з фейсбучних фото цивільної дружини І.Волошина Тамари Готри зі «свіжого» спільного з подружжям Бровді вояжу в Португалію. Який, за «абсолютно випадковим» збігом обставин, завершився саме перед «відставковою» активізацією М.Чурила та О.Волосянського в міськраді.
Якщо коротко, Ужгород нині намагаються банально і цинічно «розіграти» під плани Р.Бровді. В інтересах котрого і, відповідно, своїх власних традиційно «шуршить» І.Волошин.
З часу обрання міськради нинішнього скликання одіозний депутат, виборча кампанія якого була найдорожчою в Ужгороді, не взяв участі в жодному сесійному засіданні. Та й, справді, для чого? «Китайські» мільярди Р.Бровді розкривають інші, значно масштабніші можливості і перспективи. І місця в них Б.Андріїву, який покірно сприяв цій компанії в усіх її ужгородських забаганках, просто немає.
І насправді зовсім не важливо, які «аргументи» будуть вкинуті в ЗМІ і вуха ужгородців у процесі узурпації ужгородської влади. Грошей у Р.Бровді більш аніж достатньо, аби «переплюнути» фінансові можливості братів Андріївих разом взятих. А приклад «Срібного мольберта» показав, як легко навішати локшину на вуха довірливих ужгородців.
Окрім вже озвученого персонального виміру боротьби за владу в обласному центрі Закарпаття, остання має ще й виразну політичну складову. Бо, по суті, йдеться про намагання обласної партійної команди «Народного фронту» (Р.Бровді) посунути з ужгородської влади партійну команду «Відродження» (М.Ланьо).
В активі хустських (за походженням) «народнофронтівців», окрім фінансових можливостей Р.Бровді, є також нардеп Валерій Лунченко, голова Закарпатської облради Михайло Рівіс, призначений по «народнофронтівсько»-аваківській вертикалі очільник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Роман Стефанишин, «завжди готовий» І.Волошин і, в тилу у Б.Андріїва, нещодавно призначений в.о. заступника міського голови Ігор Фартушок – багаторічний керівник регіонального штабу «Народного фронту».
Козирем «відродженців» досі був голова Закарпатської ОДА Г.Москаль, у якого були добрі стосунки з Б.Андріївим. Однак, як стверджують джерела Закарпаття онлайн в обласній владі, після того, як Б.Андріїв зробив спробу налагодити контакти з нардепом від «Блоку Петра Порошенка» Валерієм Пацканом, «дружбу» з «губернатором», який активно «не варить» останнього з часу парламентських виборів, було зіпсовано всерйоз і надовго. Формальним підтвердженням цього став візит 4 травня в Ужгород мера угорського Дебрецена Ласло Поппа – не останньої постаті в ієрархії правлячої в Угорщині партії ФІДЕС. При вирішенні питання перспектив міжнародного аеропорту «Ужгород» мер обласного центру до числа переговірників з ужгородського боку не потрапив. Показово проігнорували його і під час візиту на Закарпаття, і зокрема до Ужгорода, делегації з чеського краю Височина.
Зрештою, особливо розраховувати на підтримку Г.Москаля, який на посаді "губернатора" Закарпаття є квотою саме «Народного фронту», «відродженцям» не варто навіть без всіх цих перипетій. Показовим у цьому контексті є те, що, як уже інформувало Закарпаття онлайн, Г.Москаль, який раніше був основним розвінчувачем кримінальних фінансових афер Роберта Бровді, нині мовчить з цього приводу, "не помічає" незаконних дій останнього в контексті "Корони" та "України" і, більше того, особисто бере участь у акції "Срібний мольберт"від "Бровді-арту". А розвінчувальні публікації про діяльність Р.Бровді щезли з персонального сайту Г.Москаля, залишивши згадку про себе виключно в вигляді посилань на інших ресурсах.
У тім, аби не втратити плацдарм «Відродження» в Ужгороді і не марґіналізувати свою політичну силу на Закарпатті, у М.Ланя залишається достатньо можливостей – від парламентської «золотої карти» «Відродження» до маніпуляцій з «широкою» коаліцією в облраді, так важко «сколоченою» Г.Москалем.
Певні можливості, у разі прояву волі до боротьби, є і в самого Б.Андріїва – починаючи від негайних і рішучих дій по очистці власної команди від «агетів впливу» і закінчуючи по суті необмеженими можливостями, що їх було створено «народнофронтівським» руйнуванням пам’ятки архітектури місцевого значення «Корона». Вже «на марші» варто би було відновити й повністю зруйновану протягом останніх місяців комунікацію з громадою. І розширити свій медійний ресурс.
Зрештою, попри вже наголошену на самому початку ситуацію невизначеності в депутатському корпусі міськради, саме останній в своїй більшості також може стати союзником Б.Андріїва, не будучи зацікавленим в перемозі «народнофронтівців» з їх жорсткими, кримінально-авторитарними підходами до керування, при яких функції представницької гілки влади в Ужгороді будуть знівельовані чи й зведені практично до нуля. Зрештою, досвід дестабілізації, в яку свого часу на тривалий час було вкинуто Ужгород в процесі спільного здобуття влади Б.Андріївим та І.Волошиним, в цілому засвідчує непродуктивність такого шляху та його шкідливість для міста і громади.
Окремо слід наголосити, що ні самому Б.Андріїву, ні романтикам в ужгородській громаді в цій ситуації не варто розраховувати на законність дій «путчистів», адже «чисте» з точки зору закону усунення чинного мера з посади означало б призначення виборів парламентом у тримісячний термін. У чому зацікавлений хіба що хронічний кандидат в мери Сергій Ратушняк. Тривале безвладдя зі з'ясуванням стосунків у корумпованих судах і, що важливо, паралельним необмеженим доступом до міських майна і ресурсів більше відповідають інтересам ініціаторів "путчу".
Так чи інакше, але можна констатувати, що мукачівський клан «відродженця» М.Ланя і конкретно команда Б.Андріїва нині опинилися на порозі нищівної політичної поразки в обласному центрі Закарпаття.
Але причин для радості в ужгородців з цього приводу немає бути жодних – «якість» тих, хто нині рветься до влади в місті, не віщує Ужгороду нічого доброго.
І це якщо висловлюватися дуже і дуже м’яко...