Ганнібал, Драгоманов, Фенич і Ващук: Збурений істфак і "ватна" "історія"

Студентами і частиною викладацького колективу історичного факультету Ужгородського національного університету маніпулюють. В основі начебто незадоволення рішенням Вченої ради УжНУ про реорганізацію структурних підрозділів вишу вочевидь стоїть банальне бажання утриматися при посаді чинного декана істфаку Володимира Фенича – особи доволі одіозної. Раніше він входив до близького оточення екс-ректора УжНУ, екс-члена СДПУ(о) і Партії регіонів Федора Ващука, котрий неприховано використовує цю ситуацію з метою повернення на втрачену посаду. Утім, цілком очевидно, що навіть з фахової точки зору В.Фенич не має морального права залишатися на посаді. Бо його маніпулятивна робота «Ганнібалова присяга» Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною» нещодавно потужно сколихнула наукову спільноту, викликавши шквал обурення і різкого несприйняття.

Володимир Фенич
Володимир Фенич

Відгуки і висновки експертів про роботу Фенича «Угорська Русь і «Ганнібалова присяга» Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною»

Протягом останніх тижнів з’явилися фахові відгуки щодо роботи В.Фенича «Угорська Русь і «Ганнібалова присяга» Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною». Зокрема серед них – експертний висновок підготовлений зав. відділом історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАН України, членом-кореспондентом НАН України, д.і.н., проф. С.В.Віднянським. Також вже зроблений висновок комісії ДВНЗ "УжНУ" щодо цієї монографії.

Оприлюднені також роботи науковців-істориків Ернеста Гийдела «Виправляння. Зауваги на маргінесах статті В. І. Фенича», Михайла Тиводара «Одкровення кандидата наук Фенича». Не оминула уваги неоднозначна публікація, просякнута політрусинською атмосферою і уваги українських авторів Олександра Гавроша та Андрія Любки. 

Автори вищезазначених експертних висновків та публікацій принципово сходяться в декількох важливих моментах: робота Фенича є ненауковою, за своїм типом являє собою політичне есе, може нести «загрозу розпалювання антиукраїнської пропаганди в регіоні, в тому числі й шляхом "зловживання історією"- (висновок комісії УжНУ). Як зазначається у висновку від інституту історії НАНУ: «будь який громадянин і науковець, в тому числі історик Володимир Фенич, в демократичній державі має право висловлювати свій власний погляд на ту чи іншу проблему. Але наскільки він об’єктивний і науково обгрунтований? А чи власні погляди й переконання висловлює він у своїй книжці? І ще одне – чи має моральне право декан історичного факультету українського вишу (в обов’язки якого входить також і організація та проведення педагогічно-патріотично-виховної роботи зі студентами) у незалежній Україні, та ще під час війни молодої держави за цю незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, пропагувати по суті українофобські ідеї?

Питання про те, чиї переконання автор висловлює в своїй роботі є дійсно дуже актуальним. Сам по собі факт публікації роботи в 2015 році, в час російської агресії щодо України, в час коли йде «розхитування» внутрішньополітичної ситуації в Україні на догоду Кремля ставить багато запитань. Зокрема робота В.Фенича дуже гладко лягає в т.зв. «план Суркова» в частині дестабілізації політичної ситуації на Закарпатті «русинським рухом». Зокрема в оприлюднених документах йде пряма мова про русинський рух, під проводом якого має посеред провокацій, підпалів, актів насильства на Закарпатті бути й «випуск книг, брошур, листівок та іншої друкованої продукції. Головними темами цих матеріалів стане пропаганда ідей русинізму, федералізму, захисту прав націй Закарпаття». Як нещодавно повідомили представники СБУ, отримані оперативним шляхом дані про плани диверсантів по дестабілізації ситуації в Україні в цілому відповідають змісту так званого плану "Шатун", який був оприлюднений після того, як хакери розкрили нібито електронну пошту путінського радника Суркова.

Подібного характеру роботи можуть служити чудовою псевдонауковою основою під вимогами агентів Кремля в Закарпатті. На підтвердження цьому - думка сепаратиста Петра Гецка про книгу В.Фенича: «Вышла в свет книга на историческую тематику, в которой автор обосновывает, что Закарпатье никогда не имело ночного общего с другими украинскими территориями, а украинскость области надумана. Название работы говорит сама о себе «Венгерская Русь и «Ганнибалова присяга» Михаила Драгоманова, начала интеллектуального завоевания Закарпатья Украиной». Автором этой работы является профессор украинского вуза декан исторического факультета Ужгородского Национального университета Владимир Фенич.

В первых строках автор отмечает, что Закарпатскую область с Украиной в совместной истории связывают только нацистско-немецкий и коммунистически советский проекты. Всех украинских историков, отстаивающих мнение национально-этнического, культурного, языкового и морально-духовного единства Закарпатья с Украиной он называет «... пропагандистами-« воссоединителями...». 

Щодо позиції Фенича також промовистими є висловлювання на рахунок особливого статусу Закарпаття в ефірі 21 каналу. Зокрема, про позитивну оцінку Закарпатського референдуму 1991 року.

Як зазначають в експертному висновку від інституту історії НАНУ: «Проблема новітнього русинства (неорусинства) в Україні, зокрема в Закарпатті, яка виникла на початку 1990-х років, сьогодні, в контексті анексії Криму Російською Федерацією і війни на сході України набуває особливого політичного значення. Мабуть не випадково в червні 2016 року Національним інститутом стратегічних досліджень за головуванням його директора, академіка НАН України В. Горбуліна в Києві був організований круглий стіл на тему «Русинство в сучасній Україні: історія, реалії та виклики сьогодення», учасники якого дійшли висновку, що «політичне русинство» та прояви «русинського сепаратизму» є явищами, занесеними в Україну ззовні і спалахи активізації «русинського питання» в Закарпатті дуже часто і невипадково збігаються у часі з українськими кризовими політичними процесами, а сьогодні, на тлі російської «гібридної агресії» проти України та зазіхання на окремі її території певних політичних сил сусідніх держав, вони становлять загрозу єдності українського етномовного та етнонаціонального простору та національній безпеці України в цілому».

Дане питання не постало за один день. Воно має свою історію, далі за текстом: «Слід відзначити, що перші сучасні прояви русинства пов’язані з появою в угорській пресі у 1989 р. публікацій, у яких, крім іншого, звучала й теза, що закарпатці – це насправді добрі старі русини, які тисячу років жили спільно з угорцями, а українцями їх зробив Сталін. Згодом подібні публікації з’явилися у пресі Канади, Словаччини, Росії та України, в останній, зокрема, завдяки науково-публіцистичній діяльності ідеологів-теоретиків новітнього русинства П.-Р. Магочія, І. Попа та їхніх закарпатських однодумців – В. Фединишинця, М. Томчанія, І. Туряниці, М. Макари, В. Падяка, П. Гецка, батька і сина Годьмаші та ін., в публікаціях яких на основі довільної трактовки історії Закарпаття і йдеться про особливий, окремішній від українського, русинський етнос краю, толерантне співжиття «угро-русів» з угорцями й тисячолітній розвиток в складі « угорської святостефанської корони та насильну українізацію корінного населення краю чужими йому силами ззовні. В такому ж українофобському дусі написана одна з останніх подібних публікацій, на цей раз вже доцента Ужгородського національного університету, декана історичного факультету (?) к.і.н. В. Фенича, про зміст якої говорить вже сама назва його книжки: «Угорська Русь і «Ганнібалова присяга» Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною», яка викликала справедливе обурення наукової спільноти й громадськості Закарпаття».

Автор експертного висновку від інституту історії НАНУ погоджується, що: «грунтовною й аргументованою відповіддю на цю публікацію стали науково-публіцистичне видання відомого українського вченого-етнолога, професора Ужгородського національного університету Михайла Тиводара «Одкровення кандидата наук Фенича» (Видавництво «Гражда», Ужгород, 2016), а також публікації письменника і журналіста «Радіо Свободи» Олександра Гавроша «Українофобія. Війна у глибокому тилу» та історика Ернеста Гийдела «Виправляння. Зауваги на маргінесах статті В. І. Фенича «Вправляння з історією по-українськи, або Якою не повинна бути історія та історіографія Закарпаття після 1991 року» зміст яких ми повністю розділяємо, мабуть не варто детально аналізувати книжку В. Фенича. Тим більше, що з наукового погляду вона справді «нічого із себе видатного не представляє», а побудована за т. зв. «цитатною методологією» – на основі суб’єктивно, але свідомо й цілеспрямовано підібраних й переважно відірваних від загального контексту цитат та їх довільного авторського трактування й коментування, що свідчать про ідеологічну й політичну заангажованість автора».

«Не витримують критики також голослівні твердження В. Фенича про «два найвиразніші проекти пов’язання Закарпаття з Україною – нацистсько- німецький у 1938-1939 роках та комуністично-радянський у 1944-1945 роках», як і численні його публіцистично-саркастичні висловлювання на кшталт «як так могло статися 1945 року, коли в ніч з 29 на 30 червня більшість мешканців колишньої Підкарпатської Русі лягли спати ще русинами за етнічною ідентичністю, тоді як прокинулися вже українськими (за національністю) громадянами СРСР» тощо.

Окрему увагу заслуговує подання матеріалу, про що недвозначно констатує висновок комісії УжНУ: «Загалом монографія не має структурного логічного і коректного викладу матеріалу, характерного для академічних наукових видань, водночас стиль не відповідає вимогам толерантності історичних студій. Принизливі оцінки професійних вчених (цілих груп чи поколінь учених), а також політичні твердження і оцінки, які містять в ньому, надають рецензованому виданню ознак політичного есе.

Сформульована назва твору словами "інтелектуальне завоювання Закарпаття Україною", так само як і повторювані твердження про роль Гітлера і Сталіна у створенні, за формулюванням автора, "українського проекту" на Закарпатті, не кореспондуються з основною частиною матеріалу, і, на думку Комісії, спрямовані передовсім на вплив на громадське і політичне середовище регіону. Йдеться про класичну "мову ворожнечі" (hate speech), покликану розпалити настрої певних суспільних груп з відповідними уявленнями. В основі монографії лежить концепція, яка заперечує закарпатську складову українського державотворчого процесу в XX столітті, зокрема значну політичну, ідейну і культурну базу української ідеї в регіоні в період до 1945 р.»

Влучно пише Ернест Гийдел: «Значна частина тексту є елементарно не академічною, з розлогими ліричними відступами. Ця, як влучно кажуть росіяни, отсебятина (це ще не есей) належить радше до запису у блозі чи Живому Журналі, а не в науковому виданні, хоч би й периферійному. Науковий текст має певні стандарти. Що Автор дослідив у своїй статті – для мене залишилось таємницею. Вирішення якоїсь дослідницької проблеми відсутнє. Фактографічний опис якоїсь теми відсутній. Історіографічний аналіз якогось питання відсутній. Зате приміток вийшло багацько.

На користь своєї теорії Автор не наводить жодних аргументів, обмежуючись лише згадкою, що вона «добре ілюструється у працях О. Толочка, Н. Яковенко, С. Плохія і, особливо, Я. Дашкевича» [9, с. 141]. Трохи далі він ще додає польського історика Станіслава Смольку, вислів якого про «українське завоювання» Галичини він також зараховує на користь своєї тези. Посилання на сторінки та назви праць вказаних істориків у «Вправляннях…» відсутні, не дивлячись на розлогий характер статті. Доволі важко брати до уваги, не кажучи вже про поважний розгляд, теорію, яка викладена недбало і яка компенсує брак власної аргументації схоластичним переліком наукових авторитетів. Це прийнятно на рівні (української) курсової роботи. Уміння формулювати власні, оригінальні аргументи є базовим критерієм розвитку науковця. Відсилання до авторитетів не коштує інтелектуальних зусиль, а підміна власної аргументації їх переліком є ознакою, у кращому випадку, доктринерського за типом мислення, а в гіршому – інтелектуальної неспроможності.

Публічні та приватні полеміки між «професійними» карпаторусинами та українцями є одними з найбільш антиінтелектуальних явищ, які мені довелось спостерігати.

Автор закликає до «чесної та фахової дискусії» [9, с. 149], але сам веде її через навішування наліпок на тих авторів, з якими він не погоджується: «істерична реакція» [9, с. 140], «рафінований галицький русинофоб» [9, с. 140], «брудний сайт» [9, с. 140], «словоблудство» [9, с. 141], «огульна, часто сфальшована, українізація» [9, с. 141], «зухвало етнізували» [9, с. 145] і т. д. Подібно до радянського ідеологічного борця з «буржуазним націоналізмом» Фенич викриває та засуджує, а не аналізує та дискутує

Повертаючись до проблеми дискусії, мені важко зрозуміти, як Автор не помічає логічної непослідовності між своїм закликом «навчитися, якщо не поважати, то бодай почути ближнього» та зі-знанням на тій же сторінці, що «вступати в дискусії я ні з ким не збираюся, тим більше переконувати когось, або бути переконаним кимсь» [9, с. 141].

В українській історичній науці набув популярності жанр т. зв. «вказівної» літератури – про те, як (не) слід писати про історію взагалі й України зокрема. Користь від такої літератури, незалежно від її інтелектуальної якості, для мене є під знаком запитання: чи можна навчитись плавати, читаючи про те, як (не) слід плавати? «Есей-дослідження» Володимира Фенича є спробою у цьому модному жанрі «вказівної» літератури на основі місцевого, закарпатського матеріалу. На відміну від текстів, які вона імітує, його стаття не демонструє ані літературних якостей есею, ані оригінального наукового змісту. За великим рахунком у ній немає нічого нового: стаття лише переповідає на свій лад (інколи зі значними похибками) популярні ідеї і концепції інших. Наукова вартість таких імітацій (і потреба у них) для мене є сумнівною».

Професор Михайло Тиводар продовжує: «Знайомлячись з публікацією В. І. Фенича, я звернув увагу на те, що він не знає, як її назвати. В одних випадках він її називає історіографічною монографією, в інших – нарисом, а насамкінець – есеєм. Як на мене, його публікація – такий собі політично-історичний есей, виконаний на замовлення закордонних антиукраїнських спонсорів, в якому довільно і парадоксально «перебріхується» історія Закарпаття кінця XIX – 40-х років XX ст».

Свою думку подав поет, письменник Андрій Любка: «…Вибухнув скандал, і — давайте вірити, що все це випадковості й збіги — теж із мадярським «душком». Річ у тому, що декан факультету Володимир Фенич в університетському видавництві опублікував книжку «Угорська Русь і «Ганнібалова присяга» Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною» (Ужгород: Говерла, 2015. — 144 с.), в якій стверджує, що на Закарпатті живуть не українці, а угро-руси, Карпатську Україну називає «нацистсько-німецьким» або «галицько-гітлерівським проектом», а потім на 122-й сторінці свого квазінаукового видання відкриває карти: «за Угорську Русь бореться і Росія».

Олександр Гаврош, письменник, журналіст коментує: «У цілому книжка абсолютно вкладається у сучасні концепції про Закарпаття, що пропагуються Москвою чи Будапештом. Драгоманов – зло, Карпатська Україна – зло, возз’єднання – зло, все українське – зло. Чомусь не говорить автор про те, як було Закарпаття «возз’єднано» із Чехословаччиною у 1919 році, коли чеські війська зайняли край без згоди місцевих мешканців, чи як відбулося «возз’єднання» з Угорщиною у 1939 році, коли полягли сотні жертв військової окупації. Про це «об’єктивний» історик делікатно промовчує».

Однак, найбільше дивує, що рецензенти цієї роботи – представники історичного факультету, серед них, завідувач кафедри історії України (!!!) професор Роман Офіцинський, дали позитивну оцінку публікації В.Фенича, благословивши у такий спосіб «інтелектуальну провокацію» щодо України.

ДО ТЕМИ:

Про передумови та причини реорганізації структурних підрозділів УжНУ розповів ректор вишу (ВІДЕО)

Процедура об'єднання факультетів УжНУ триватиме впродовж 3-х місяців (ВІДЕО)

Вчена рада УжНУ внесла суттєві зміни до стуктури вишу

Gaudeamus igitur

Вправляння і Виправляння

Монографію декана історичного факультету УжНУ Фенича вивчить експертна комісія

Чи може відвертий українофоб очолювати історичний факультет УжНУ?

22 листопада 2016р.

Теги: Фенич, історичний факультет, Офіцинський. Ващук

Коментарі

Гість 2017-02-14 / 18:36:06
В коментах явно відчувається неприязнь та заздрощі))
Фуу.

випускник істфаку 2016-11-23 / 18:47:15
Погоджуюся з Українцем!
Справді сьогодні викладацький склад істфаку вбільшості - болото. Але є і середних нормальні люди та патріоти. Саме навколо них повинен обєднуватися професорсько-викладацький склад колективу. На жаль їх мало. Вони роками були під пресом Фенича та Офіцинського. Поки колектив не скине з себе страх і не стане себе поважати болото буде залишатися болотом. Знаю думку багатьох студентів історичного факультету. Їм соромно за декана і не підримують Офіцинського, але так само жиють в страху, бо ці двоє можуть замати їх життя. Я вірю в студентів більше ніж викладачів істфаку. Вони скоріше скинуть з себе відчуття страху.

нікнейм 2016-11-23 / 09:42:33
Люди ну ви можете собі уявити, як у країні яка воює, яку ще роки два тому трохи що не роздерли на шматки сусіди може зявлятися така книга? І від декана істфаку. Це в голову не вкладається

френич 2016-11-23 / 07:57:50
цей "історик" вже давно плідно співпрацював із іншим "істориком" бендасом. так шо нічого нового під сонцем. українофоб і вбивця бендас не може інакшого навчити дегенерата фенича((((

Українець 2016-11-23 / 03:32:49
А за лаштунками визирають Офіцинський з Вашуком. Перший заварив це все і хоче скинути фенича і стати хоча б деканом (у Wikipedia і зараз пише називає себе "проректор з науково-педагогічної роботи і перспектив розвитку"). Для цього і рве на собі сорочку як "захисник" історичного факультету. Другому вигідно все, що є невигідним університету.

історик 2016-11-22 / 13:19:04 правий в тому, що історичний факультет був і є об'єднанням конформістів, підтримував і підтримує будь кого і будь-які ідеї, якщо це дає якісь дивіденди, або можливість самозбереження. У 90-ті роки всі славні історики КПРС враз перетворилися на палких патріотів України. Кафедру історії КПРС перейменували на кафедру історії України (для них це природньо), перефарбувалися, мімікрували, і, вижили таки, зберегли себе на гарних посадах. Я щось не пам'ятаю, щоб з ужгородських істориків хтось колись пішов проти системи не те що в радянські часи, а вже за незалежної України. Ні в 90-ті, ні під час Помаранчевої Революції, ні під час Революції Гідності не пам'ятаю викладачів (я не кажу про студентів), які б висловлювали позицію відмінну від позиції влади. За це можна було поплатитися місцем. Ліпше сидіти тихо, надувати щоки перед студентами і переказувати їм далі історичні казочки.

Болото!
Тільки у такому болоті, серед собі подібних і можуть існувати, і бути деканами та зав. кафедрами такі одіозні фігури як Офіцинський (відомий член СДПУ(о), хабарник) і Фенич (українофоб, був послідовно у всіх партіях, які давали шанс і далі плавати по верху).

Зараз керівництво університету проводить реорганізацію факультету, і частина викладачів занервували, що такого милого їм болота не стане. Потрібно розуміти (особливо студентам), що ці особи є, насправді, не патріотами факультету, а патріотами самих себе, і своїх посад. Ось тому і треба реформувати і оновити історичний факультет.

Роман 2016-11-22 / 22:55:26
Фенича на нари!

історик 2016-11-22 / 20:25:56

Вибачте.
"Святе місце пустим не буває..."

випускник істфаку 2016-11-22 / 20:05:35
Дякую редакції за хорошу аналітичну статтю!
Звертаюся до викладачів, співробітників та студентів істфаку. Женіть подалі від себе Фенича та Офіцинського. Від цього виграє колектив і найбільше - студенство!

форестер 2016-11-22 / 16:31:00


Хабарник і загалом особа з дуже низькою моральною планкою


Копчі 2016-11-22 / 15:17:11
Які лекції у Фенича, коли він їх давно не читає? :)

викладач ужну 2016-11-22 / 14:34:04
Скоро такими співучасниками стануть фізики з математиками,та хіміки з біологами

викладач 2016-11-22 / 14:30:28
Цілком підтрумую Історик! Це не колектив, це співучасники!

Міша 2016-11-22 / 13:43:32
Істфак ніхто не розвалює, навпаки. І не треба дурити людей всякими казками про розвал, лиш би утриматися в кріслі

Копча 2016-11-22 / 13:23:23
Неоднозначна особистість. З Феничем можна не погоджуватись, дискутувати але його лекції були цікавими.

історик 2016-11-22 / 13:19:04

до викладача ужну 2016-11-22 / 12:28:52

Можливо я щось пропустив, тоді нагадайте мені, у якій публічній заяві, викладацький колектив іст.факу дав негативну оцінку професору Р.Офіцінському за його судимість через хабар?
Чи є на сьогодні у цьому самому колективі іст.факу патріотична проукраїнська більшість, яка самостійно може переобрати свого одіозного декана В.Фенича?
Моя думка – ні.
Ну, і навіщо тоді такий іст.фак, «болото» чи «осередок сепаратизму» (хто як вважає!), УжНУ?
«Свято місто пустим не буває…»

викладач ужну 2016-11-22 / 12:28:52
Колектив УжНУ вже давно збурений бездіяльністю ректора А розвал історичного факультету може стати останньою краплею І не треба переходити на 2 прізвища на факультеті Адже історичний це не Фенич, І не Офіцинський

Ужгороду 2016-11-22 / 11:31:01
Так гонять же, реоргпнізацією. Але ВОНО за підтримки Ващука намагається збурити колектив. Проо це й мова

Ужгород 2016-11-22 / 10:13:00
Коли вже того Фенича поженуть в шию? Смоланка не розуміє, що це пляма на всьому університеті?

історик 2016-11-22 / 08:58:35

В.Фенич, Р.Офіцинський, додайте до них ще і В.Лемака, і вся «історична бригада» (всі вихідці з іст.факу УжДУ) підтримки приходу Ф.Ващука (РІО-вського «науковця») у ректорат УжНУ буде в зборі.
Але, як на мене, цікавим є інший факт. Всіх цих істориків, ще студентами, вчив та ставив їм відмінні оцінки тоді ще канд.іст.наук М.Тиводар.
Михайло Петровичу, а як щодо відповідальності за своїх колишніх студентів?
Вони ж ще у студентські роки, можливо, крім Р.Офіцинського, були «активістами», далекими від науки (свідомими комсомольцями, громадськими деканами, членами студкому, профкому)?

Читач 2016-11-22 / 08:53:51
Рецензій та рекомендацій кафедри історії України нема. Комісія каже, що "назва монографії", яку зазначено в них (рецензіях), не збігається з назвою рецензованої нами монографії". http://zakarpattya.net.ua/Blogs/163410-Prosvita-musyt-buty-Berehyneiu-ukrainstva. Про вихід іншої книжки ректор УжНУ прозвітував у 2014 році на стор. 52. http://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/4919.

НОВИНИ: Політика

19:33
/ 15
Помер ексголова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль
13:46
/ 9
Ізолюючи угорців Закарпаття, Орбан і Ко роблять все можливе, аби угорська громада ставала все меншою – Балога
22:30
/ 28
Опубліковано архівний виступ єпископа Івана Маргітича під час вшанування 60-ї річниці подій на Красному полі біля Хуста (ДОКУМЕНТ)
21:37
/ 7
Зеленський звільнив Токаря і призначив Гайдая головою Мукачівської РДА
11:15
/ 4
На Закарпатті судитимуть двох кліриків УПЦ (МП), яких СБУ раніше викрила на пропаганді комунізму
23:23
/ 6
У понеділок "недоброчесна" голова апеляційного суду Фазикош розглядатиме апеляцію "корупційного" голови земельної комісії Ужгорода Мильо
20:45
/ 15
Уряд призначив заступника голови Закарпатської ОВА Добромільського головою Державної служби України у справах дітей
19:05
/ 42
На Закарпатті греко-католицького священника позбавили парафії за проукраїнську позицію (ДОКУМЕНТ)
21:48
/ 12
Вслід за Кащуком сесію перед голосуванням покинув Лунченко, а обов'язки голови виконуватиме секретар ради Губаль
18:01
/ 5
Два клірики УПЦ МП на Закарпатті отримали підозру за пропаганду комуністичного режиму та срср
15:04
/ 6
Депутати міської ради Хуста проголосували за недовіру міському голові Кащуку
15:24
/ 3
Ворог запустив ІПсО з "погрозами" на адресу угорців Закарпаття від "українських націоналістів"
04:07
/ 38
Василіяни Закарпаття на Капітулі в Угорщині переобрали на наступні чотири роки дотеперішнього керівника Провінції св. Миколая
20:07
/ 31
В Угорщині на виборах керівництва закарпатських василіян "духовно навчає" угорський прихильник сепаратизму МГКЄ
14:14
/ 6
На Закарпатті одіозний клірик УПЦ МП, що є кумом Медведчуків, влаштував "жіноче" шоу зі своїм викликом у "військкомат"
14:38
/ 4
Скарга закарпатської адвокатки Бухтоярової в КСУ поставила під загрозу декларування статків чиновниками – НАЗК
21:24
/ 9
Жителі "вибухової" Керецьківської громади проігнорували звіт свого корупційного голови від ОПЗЖ Мушки
16:25
/ 11
Кабмін погодив призначення Сергія Гайдая головою Мукачівської РДА
22:16
/ 31
В Ужгороді "слуги" "протиснули" призначення керівником комунального парку "ріднозакарпатського" "опоблоківця" Молнара
15:21
/ 5
"Ужгородець" Шуфрич отримав нову підозру – за фінансування Росгвардії у Криму
16:11
/ 1
У Мукачеві водій Audi смертельно травмував чоловіка, що переходив дорогу у невстановленому місці
19:30
/ 12
угорщина хоче, щоб угорцям Закарпаття "повернули" те, завдяки чому вони перестали говорити українською та відчувати себе громадянами України
19:14
Кулеба на пресконференції в Ужгороді розповів, як вирішуватимуть суперечку з угорщиною щодо нацменшин
12:28
/ 6
Кулеба і Єрмак зустрілись з сійярто в Ужгороді
20:11
/ 14
В Ужгороді затримали мукачівця, підозрюваного в киданні гранати на подвір'я депутата облради Горвата в Мукачеві
» Всі новини