Чи може відвертий українофоб очолювати історичний факультет УжНУ?

(Звернення правління Закарпатського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім.. Т.Шевченка до громадськості, а також – до міністра освіти і науки України п. Л. Гриневич, голови Закарпатської обласної державної адміністрації п. Г. Москаля, ректора Ужгородського національного університету п. В. Смоланки та колективу історичного факультету університету, у Закарпатське обласне управління СБУ)

Чи може відвертий українофоб очолювати історичний факультет УжНУ?

Ужгород, Народний Дім «Просвіти», 24 вересня 2016 р.

Гібридна війна, розв’язана путінською Росією проти України, має і інформаційно-ідеологічну складову. Завданням котрої, зокрема, є внутрішнє послаблення нашої держави шляхом протиставлення мешканців одних регіонів – іншим, розпалювання міжнаціональної та внутрішньоетнічної ворожнечі, фальсифікація історії, інспірування сепаратизму, порушення цілісності нашої держави з наступним поглинанням її територій. Справа у тому, що виплеканою мрією найреакційніших сил Росії є відновлення «імперії зла», що є неможливим поки існує Незалежна Соборна Українська Держава. Робиться все, щоб її послабити, розвалити, розірвати. При цьому, окремі терени вони ладні віддати іншим межуючим державам. Приміром одіозний лідер ЛДПР Жиріновський (а як відомо: «що у Путіна на гадці, те у Жиріновського «на язиці») виступав за те, щоб «повернути» Закарпаття Угорщині.

Здійснювати зазначене Росія намагається не лише через російські засоби масової інформації, але і через свою агентуру («агентів впливу»). Тож ФСБ Росії підшуковує, відслідковує осіб, які б могли, ів силу різних причин, посприяти цьому. Скажімо, на Закарпатті російська агентура намагається виступати із позиції «політичного русинства».

Тож громадянам України у цьому плані варто бути особливо обережним, якщо вони не прагнуть перетворитися у «сліпе знаряддя» російських імперських інтересів.

Російська агентура діє і в інших країнах, вона, як відомо, підтримує або і фінансує ті політичні партії, рухи, які займають антиукраїнські позиції, а у суміжних нашій державі – пропагують реваншизм, ревізію кордонів, виступають  із територіальними претензіями до України. У тій же Угорщині таким є «Йоббік».

Складається враження, що саме метою реалізації зазначеної фрази Жириновського ( якого, за його власним самовизначенням: «мать – русская, а атец – юріст») є ідеї, викладені у книжці декана історичного факультету УжНУ, кандидата історичних наук Володимира Фенича «Угорська Русь і «Ганнібалова присяга» Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною» (Ужгород: Говерла, 2015. – 144 с.). Як вказується у книжці, «офіційними рецензентами» її виступили професор Р.Офіцинський та доцент М.Олашин. Але, як стало відомо, обидва науковці заявили, що не бачили і не читали рукопису книги та не давали згоди бути рецензентами, рішуче відмежовуються від ідей, викладених у ній. А видатний закарпатський вчений-етнолог, професор Михайло Тиводар видав науково-публіцистичну брошуру «Одкровення кандидата наук Фенича» (Ужгород: МПП «Гражда», 2016. – 24 с.), у котрій їх нищівно розкритикував. Серед науковців-істориків Закарпаття, що читали опус, Фенич поступово стає «особою, котрій не подають руки».

Адже є всі підстави вважати, що ідеї, викладені ним у книжці, явно є українофобськими, є намаганням реанімації мадяронства, пропагують політичне русинство та сепаратизм, ставлять під сумнів територіальну цілісність України, що, як зазначалося, відповідає стратегії путінсько-жириновської Росії та реваншистів Угорщини. А взагалі-то у нас склалося враження, що Фенич, поміж іншого, в умовах «плюралізму», замріяв стати ідеологічним «вождем»  політичного русинства, у його «угро-руській» (мадяронській) гілці, «підсівши» навіть такого «вождя», як П.Магочій, відповідно перебравши на себе всі дивіденди (у т. ч. – «матеріальні заохочення»), які поступають від українофобів.

Автор вважає, що до 1944 р. «Закарпаття не мало спільної з Україною історії» (с. 27), (тих, хто уважав не так, приміром,М.Лелекача, зневажливо називає: «горезвісними» (с. 26), заперечує історичну справедливість возз’єднання нашого краю з Україною, вважає це «приєднанням», «накиненням» (с. 12), заперечує належність закарпатських українців до українського народу (всупереч висновків авторитетних як вітчизняних, так і зарубіжних - чеських, російських, німецьких мовознавців тощо), реанімовуючи прогнилі вщент ідеї мадяронів минулого про те, що закарпатські українці, начебто, за століття перебування в складі Угорщини, «втратили все», що їх єднало з українством, здобули мадярську ментальність, тож є «угро-русинами», найближчим до яких є угорці (тобто є не українцями, а є субетносом угорського народу.

Наголошуємо, «угро-русами», а не українцями Фенич продовжує вважати закарпатських українців і зараз, позаяк, мовляв,  вони «після 1945 року нікуди й не могли подітися» (с. 7). ). Як корінні закарпатські українці (а такими є абсолютна більшість нашого правління), ми  вважаємо це ще зневажливим глузуванням із нашої власної національної само ідентифікації, спробою нас принизити. Адже ніякими «угро-русинами» ми не є! Ми є українцями! Гадаємо, що так може сказати і мільйон закарпатців, котрі за даними Всеукраїнського перепису 2001 року самостійно визнали свою національність – ми українці!

Фенич абсолютно свідомо замовчує (просто мовчить) про багатостолітні національно-визвольні прагнення закарпатських українців, наших предків, за єдність зі всім українським народом, а у ХХ ст.. – ще й за створення самостійної Української держави (згадаймо лише діяльність А. Бачинського, А. Волошина, рішення Хустського конгресу 21 січня 1919 р., Гуцульську республіку, остаточну перемогу української самоіндентифікації закарпатців над «угро-москво-тутешнякорусинофільством до кінця 30-х років ХХ ст., «ковнерівський» рух (1940 – 1942 рр.), участь закарпатців в УПА, дисидентському русі, в НРУ). Єдине, що не наважився пропустити – це згадок про Карпатську Україну, однак відноситься до неї із такою лютою ненавистю, якої ми не споглядали зі сталінсько-брєжнєвських часів (про що нижче). Натомість, у своїй книжці автор «ностальгує» за часами, коли край входив до складу Угорщини, називає його ніяк не інакше як «Угорська Русь» (хоча пише, лише так треба називати Закарпаття до 1918 р., однак так іменує наш край за сучасності), практично заперечуючи чинність терміну «Закарпаття».

Величезну неприязнь у нього викликає діяльність М.Драгоманова, його послідовників, котрих він звинувачує у тому, що вони були «першими», хто «нав’язував!» українську ідентичність «угро-русинам» (цілковита нісенітниця, абсурд: спробуйте нав’язати, причому, щоб це сприйнялося, українську національну ідентичність неукраїнцям – чехам, словакам, угорцям, чи французам, не кажучи вже за те, що Драгоманов знайомився із Закарпаттям, висловлював свої погляди («нав’язував»?) в умовах Угорського королівства як частини дуалістичної Австро-Угорської імперії, де на державному рівні проводилася політика на мадяризацію, у т. ч. – насильницьку, всіх національностей королівства, окрім хорватів, котрим, на їхнє щастя, вдалося зберегти з часів Середньовіччя певний автономний статус).

Але найбільшу ненависть у Фенича як запеклого мадярона викликає існування Карпатської України. Він вважає, що вона не є свідченням того, що закарпатські українці  у своєму національному розвитку досягли рівня державотворення (у етнології та політології – це є свідченням досягненням найвищого рівня національної самосвідомості), а є «зухвалою українізацією», «нацистсько-німецьким проектом», «галицько-гітлерівським проектом Карпатської України», а діячів Карпатської України (Президента Карпатської України, Героя України, о А. Волошина, його соратників?!), її захисників (карпатських січовиків?) він вважає: «сліпими і зрячими адептами розширення нацистського «життєвого простору», які принесли за Карпати українську національну ідею».

На наш погляд, тут напрошується риторичне запитання: «Ну наскільки і «за що?» кандидат історичних наук, доцент, декан історичного факультету Ужгородського національного університету, громадянин України Володимир Фенич може так ненавидіти свою власну Вітчизну (якщо її Фенич такою вважає), власний народ (якщо Фенич відчуває свою  приналежність до нього?), аби таке писати?» Адже вважаємо: Батьківщину, батьків, свій народ зрадити, продати нормальна людина (тобто та, яка відповідає певним моральним якостям) не може. У т. ч.  ні за які гроші, які б пропонувалися! Це є цілковитою ницістю, величезним гріхом як перед людьми, так і перед Богом! …

Вершиною «світосприймання» Фенича є вражаюча фраза, яка споріднює його із Жириновським та найреакційнішими угорськими реваншистами: «за Угорську Русь бореться і Росія» (с. 122). Тобто він радіє розв’язаній Росією війні, уболіває за те, щоб Україна була у ній знищена, бо невже гадає: внаслідок – «Угорську Русь» (себто наше Закарпаття, нас із вами) Путін із Жириновським «повернуть» Угорщині?».

Враховуючи вищезазначене, правління Закарпатського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства ім. Т. Шевченка змушене вимагати:

1.    Ми згодні із тим, що кожна людина, громадянин має право сповідувати будь-які погляди, у т. ч. – маніякальні. Однак це не означає, що можна за державний рахунок діяти на знищення цієї ж держави, пропагувати це. Тож займати посаду декана історичного факультету Ужгородського національного університету недавній член Партії регіонів, а перед тим – СДПУ(О) – п. Володимир Фенич, на наш погляд,  не може. Причина у тому, що це, зокрема, дає йому можливість за рахунок Української держави, наш із вами рахунок, пропагувати студентам УжНУ ідеї, спрямовані на розвал нашої держави, на її знищення, на перемогу у війні Росії, на новітнє поневолення українців – нас із вами. Таке «виховання» студентів є вкрай недопустимим. Тож змушені вимагати відставки (усунення) п. Володимира Фенича з посади декана історичного факультету УжНУ.

2.    Гадаємо, що існують підстави для порушення кримінальної справи проти п. Володимира Фенича за ознаками діяльності, направленої на розвал Української держави, порушення її територіальної цілісності, виправдовування російської агресії проти України, розпалювання міжнаціональної та внутрішньоетнічної ворожнечі і ненависті, котрі, на наш погляд, є ідеологічним тероризмом. Відмічаємо, що зазначені ознаки у вчинках посадової особи можуть кваліфікуватися як «державна зрада».

Голова Закарпатського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка,  кандидат історичних наук Володимир Піпаш

Чи може відвертий українофоб очолювати історичний факультет УжНУ?

Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.Блоги
24 вересня 2016р.

Теги: Володимир Фенич, русини, Угорщина

Коментарі

В. Піпаш 2016-10-22 / 13:02:47
Інфомую про проміжні результати нашого Звернення:
З міністерства науки і освіти надійшла відповідь про Доручення УжНУ утворити комісію (яка, як відомо: Див. http://zakarpattya.net.ua/News/161438-Monohrafiiu-dekana-istorychnoho-fakultetu-UzhNU-Fenycha-vyvchyt-ekspertna-komisiia - утворена). Про це ж йдется у відповіді керівництва Закарпатської ОДА. З облуправління СБУ відповіли, що " ... Управлінням ініційовано проведення лінгвістично-правового дослідження та направлено примірник зазначеного видання в Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз СБ України, за результатами якого Вас буде повідомлено".
Наразі, відповіді-реакція на наше Звернення нас абсолютно задовільняють. Чекаємо наступних результатів, про що інформуватимемо.
Принагідно, висловлюємо вдячність широкій громадськості за величезну (я, навіть, не очікував) підтримку нашого Звернення (у т. ч. через Фейсбук тощо)

українець 2016-10-10 / 21:27:59
А де дії студентів? Чому не протестують? Що в штани наклали, чи сповідують ідеї свого професора-українофоба?Активна позиція студентів історичного факультету могла б зробити більше ніж ректор чи СБУ. Якщо б вони ігнорували його лекції і обявили йому бойкот, то Фенича не тільки в університеті не було б, а й в Закарпатті.

Степан Крук - йовжі (на додаток) 2016-10-05 / 11:19:20
Наведу приклад толерантності. Маю друга в Росії, дружимо ще з армійських часів. Він мистецтвознавець і працює в "Русском музее" в Санкт-Пітербурзі. Він справжній росіянин, але не москаль. Після анексії Криму отрмав на "електронку" від нього ось цього листа: "Извини меня, друг, за Крым! Я не хотел этого, этого не хотели многие. Не желаю, чтобы ворованые картины Айвазовского висели в моём музее. Презираю тех, кому бы должен поклоняться. Прости нас всех!".

Степан Крук 2016-10-05 / 10:16:52
До паскудства толерантним бути не можливо впринципі! Українська ментальність, християнська віра, вікові традиції українського народу - запорука від гейпаскудства! Украна намагається вступити в економічний, політичний союз цивілізованих країн, а не в гейклуб! Якщо геї існують, то забороняти нетрадиціоналізм законами глупо і не ефективно! Прагнемо свободи самі - мусимо миритися із свободами інших! Вони, геї, також тварі Господні!

Йовжі 2016-10-04 / 22:19:26
Степан Крук нічим не відрізняється своєю прямолінійністю і нетерпимістю від Піпаша. Потрібно бути більш толерантним. А може не потрібно?
Нехай скажуть прямо - вони за толерантний Єврогейсоюз чи проти?

Степан Крук 2016-10-04 / 21:15:56
Щось довго вивчають монографію експерти. А там всього 143 сторінки.

Степан Крук - другу 2016-09-30 / 14:14:30
Шановний! А що Ви хотіли у воюючій країні? Щоб сайт популяризував культуру агресора? Хіба може бути редакційна політика сайту іншою?

Друг 2016-09-30 / 14:09:41


Коментарі, що порушують правила коментування, видаляються без обговорень. Не цікаво - не читайте. Адмін


Степан Крук 2016-09-30 / 11:46:36
Вискакують коментарі в котрих далеко не глупі люди намагаються відбілити Фенича, не хочуть ( чи не можуть) зрозуміти, що сепаратизм у Феничу не тільки в його роботах, він у нього на генетичному рівні. Нижче я приводив приклад, коли редактора інформаційного сайту Фенич назвав "рафінованим галичанином". І це не на власній кухні, а в статті з амбіціями на наукову. Якщо український вчений сіє ненависть між регіонами України, тільки тому, що інша частина укранського люду проживає за перевалом, якщо цей "науковець" розділяє український соціум на жарених бесарабів, парених полтавських галушок, печених поліссян, то про яку державницьку позицію "українського вченого" може йти мова? Про яку соборність,незалежність,єдність націїї, унітарність йдеться в "творах" цього "українського вченого"? Що можна чекати від його наукових досліджень при явній особистій громадянській заполітизованій упередженості? Тільки маніпулювання історичними фактами!!! Треба памятати, що Фенич викладач вишу,декан історичного факультету. Що посіє цей "агент впливу" в головах молодих істориків-випускників?

Авт. 2016-09-30 / 07:45:16
Дане звернення опублікувала також всеукраїнська газета, яку видає ВУТ "Просвіта" ім. Т. Шевченка "Слово Просвіти"
http://slovoprosvity.org/2016/09/29/chi-mozhe-vidvertij-ukraїnofob-ocholyuvati-istorichnij-fakultet-uzhnu/

ІВАН&W 2016-09-29 / 23:01:05


Флуд. До чого тут "российская культура"? Коментар видалено. Адмін


Авт. 2016-09-29 / 15:47:07
Дякую всім тим, хто при обговоренні проблеми особисто виявив чітку громадянську (і національну) позицію, що зумовило певне реагування. Наразі, покищо, від УжНУ. Чекаємо далі...

Степан Крук 2016-09-29 / 12:23:05
Хочу звернути увагу наукової спільноти та експертів на ще одне, творіння Фенича, котре все кишить субєктивізмом на кшталт "на моє глибоке переконання..." ,"я впевнений..." і таке інще. а не аргументованими науковими фактами. називається сіє творіння "«ВПРАВЛЯННЯ З ІСТОРІЄЮ ПО-УКРАЇНСЬКИ, АБО ЯКОЮ НЕ ПОВИННА БУТИ ІСТОРІЯ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ЗАКАРПАТТЯ ПІСЛЯ 1991 РОКУ *» (2014 рік). В цій писанині повна зневага до української історіі, до укранських істориків, сепаратизм і русофілія! Отримав Феничову оцінку і сайт, на якому ми спілкуємося, і його редактор. Цитую: "Однак після появи істеричної реакції на мою попередню публікацію рафінованого галицького русинофоба на Закарпатті Любомира Белея [12], котру одразу ж (7 лютого 2013 р.) поцупив на свій брудний сайт інший рафінований галицький «приятель» терпеливих закарпатців Олег [13], редакція РІСУ перестає мене публікувати". Тож вітаю тебе мій "рафінований друже", якщо Феничові труди не попадуть на фабрику із виготовлення туалетного папіру,ти попадеш в новітню історію!

Степан Крук 2016-09-29 / 10:45:17
До речі: путівку в життя монографії Фенича дали рецензенти Офіцинський та Олашин.

Степан Крук 2016-09-29 / 10:35:32
Знаходяться, на жаль, історики, котрі поділяють думку В. Фенича про те, що Закарпатську область із Україною у спільній історії пов’язують тільки нацистсько-німецький та комуністично-радянський проекти. Ці однодумці не обурюються, коли Фенич заявляє:"Всі українські історики, які відстоюють думку національно-етнічної, культурної, мовної та морально-духовної єдності Закарпаття з Україною є «…пропагандистами-«воз’єднувачами»…». Ці науковці не чують, коли Фенич гутарить,що українці повинні завдячувати Росії за створення своєї нації. Як це називається? Політрусинством? Так воно ж для бидла, а не для викладача із науковим ступенем! Експертна оцінка писанини Фенича не буде обєктивною,якщо до складу комісії не увійде відомий вчений-етнолог, професор Ужгородського національного університету Михайло Тиводар

форестер 2016-09-28 / 19:24:02
Це тест для Смоланки і СБУ

Чи може відвертий українофоб очолювати історичний факультет УжНУ?
http://zakarpattya.net.ua/Blogs/161267-Chy-mozhe-vidvertyi-ukrainofob-ocholiuvaty-istorychnyi-fakultet-UzhNU

нерецензент 2016-09-28 / 12:02:22
до prepod: ніхто з так званих рецензентів творіння Фенича в очі не бачив до виходу самої книжки. І Офіцинський, і Олашин таке стверджують. Отже, Фенич видав її з грубими порушннями і шляхом підтасовки.

Іванко із Закарпаття 2016-09-27 / 23:33:02
Шановні Форестере, Закарпатцю і Василю!
Ви потрапили у саму десятку. Я це знаю точно.
Якщо Фенич і далі залишиться на істфаці, а він ще й здійснює антидержавну діяльність, читаючи лекції в антиукраїнському дусі (яка іронія долі?) з історії України, то гріш нам ціна. Нагадую, іде гібридна війна, нас убивають і калічать щодня. Складовою її є війна інформаційна, ідеологічна. Військові спеціалісти стверджують, що той, хто програє ідеологічну війну, не має шансів виграти війну фізичну. Якщо ми не придушимо п"яту колону в тилу, ми не втримаємо фронт на Донбасі. Війна з усіма її жахіттями "русского мира" прийде до кожного із нас додому. Чим це пахне, знає кожний, хто має більше, ніж одну звивину в мозку.

Василь 2016-09-27 / 23:11:46
Фенич ніколи не відрізнвся великим розумом, ті що вчилися з ним, памятають його як впертого трійошника! Не своім він розумом живе, не своім. Часто почує чиюсь думку, а потім в іншій компаніі видає як свою!
В даному випадку Фенич хотів прославитисьі заробити! Це видання замовне, а СБУ має довідатись у самого Фенича, хто і скільки йому заплатив!

цензор 2016-09-27 / 15:07:18


Перехід на особу автора. Коментар видалено. Адмін



Володимир Піпаш
Публікації:
/ 4Фестивалеві "Гуцульська бринзя" – "Живу ватру"
/ 86Влада Ужгорода вважає, що місто розташоване на "на угорських етнічних землях"
/ 37"Ви не вмрете, єпископе Іване..."
/ 12Мукачівському військовому ліцею слід присвоїти ім'я начальника Генштабу "Карпатської Січі"
/ 12Просвіта мусить бути Берегинею українства
/ 4Гілочка свяченої верби із Мюнхена
/ 9Нинішнім очільникам України загрожує людський гнів та перспектива горіти у пеклі
/ 21Закарпатський осередок "Просвіти" просить Порошенка припинити цькування українських патріотів
/ 19Офіційний гімн учасників війни з Росією
/ 2Відзначимо річницю початку Революції Гідності
/ 2РУХ і Рата. Вячеслав Максимович перевертався би…
/ 3Влада: курс на контреволюцію?
/ 4Найгірше, що може допустити організатор протестних акцій – це втратити здоровий глузд
/ 43Два села та 558 вулиць, площ і провулків на Закарпатті мали би змінити назви
Вшановуємо ветеранів, молимося за загиблих, але Другу світову війну слід завершувати і у головах людей
/ 29А чи потрібна така «Просвіта», яка не веде до «Храму»?
/ 4Війна на Сході України є війною із захисту Цивілізації від агресії Варварства
/ 3ПостЛунченко. Надія на очищення
«Молоде вино у старі міхи не наливають!»
/ 53В. Лунченка – у відставку!
/ 59Закарпатський Майдан вимагає люстрації
/ 6Хто може озвучувати голос Майдану?- ІІ
/ 3Попіл Майдану повинен стукати очільникам влади у серця!
/ 11Хто може озвучувати голос Майдану?
Від Народної Ради до Тимчасового уряду
» Всі записи