"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…"

"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…"

Ці «обурливі слова», «котрі розпалюють ворожнечу», належать не Ірині Фаріон, а Тарасові Шевченку. Якби автор, наш пророк, жив би у часи Сталіна, за таке потрапив би у Сандормох та був би, відтак, розстріляний. Нині, мабуть, «за такі слова» Шевченко, щонайменше, був би підданий обструкції. Це ж би вчинили із Миколою Хвильовим (росіянином за походженням, але українським націоналістом – М. Фітільовим). Засудили б Донцова, Мельника, Бандеру…

Цікаво, що наразі не радянські часи, коли за «Інтернаціоналізм чи русифікація» засуджували Івана Дзюбу, змусили «каятися», як і пречудового українського письменника-фантаста Олеся Бердника. А ще скількох інших! Не змогли це зробити із В. Чорноволом, М. Лук’яненком та іншою когортою дисидентів (інакодумців).

Наразі почалася кампанія, у абсолютно прорадянському штибі, проти І. Фаріон. Хтось може не погоджуватися з нею, але, люди добрі, згадайте Міхновського, Донцова, Колодзінского, Чорновола… Якщо ви не «гомо советікус»! Бо на все свій час. Складається враження, що наразі «національною ідеєю» у  багатьох, а особливо у переважної більшості представників влади, котрі «поза очі» спілкуються мовою агресора, є: «А какая разніца?». До честі, на це питання («Яку Україну хочете, аби я будував?), спробував у 90-х відповісти навіть тоді ще рускокосноязичний Л. Кучма, намагався вивчити українську та написавши книгу (бо дещо «пойняв») під назвою: «Україна – не Росія». А зараз «другу», «непутінську», може, навіть, «демократічеську» Рашу, лише під іменем Україна, прагнуть побудувати у нас чимало осіб, у т. ч. – т. зв. «харошіє русскіє», котрі б і «розбудовувати» її до нас би приїхали.

Ні, панове, нам потрібна українська Україна! А не російська під назвою «Україна». За це ми і воюємо, не кажучи вже за Майдани, де, нагадую, спілкувалися українською. Це ж стосується до мови на фронті. Адже, в УГА, УПА, Карпатській Січі тощо «фронтовою мовою» була не московитська, та ще й з матюками, а українська.

Наразі, воюють і, за народженням, російськомовні. Із народження, бо десятиліттями-століттями проводилася кампанія денаціоналізації українців, адже: де «руский язик - там рассея». Генетична пам’ять змусила їх вернутися до українства. Не зразу це вдається. Зрозуміло. Мій племінник, котрий із липня 2014, відповідно до своїх національних переконань, воював у полку «Азов», аж по 19 травня 2022 р., коли був зданий за наказом Головнокомандуючого, в московитський полон, розповідав, що у полку воюють і російськомовні, і грузиномовні, і багато іншомовних. Однак, всі толерують українську, вчать її. Більше і більше вчать. І проблем нема. Хоча, під час боїв, всяко буває з мовою. Що і зрозуміло.

… «Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами!»

Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.Блоги
16 листопада 2023р.

Теги: москалі, Фаріон, ворожнеча, Шевченко

Коментарі

ІВАН 2023-11-18 / 20:59:50
Чудо ціле, що робиться у підзеленській Україні. Якщо, навіть, у радянські часи у Рахові можна було назвати мацкалилюбних "какаючими", то у зеленській Україні, за слова на захист нашої рідної мови та її застосування у різних сверах, включно із армією, вже за це візьмиться СБУ, Шкода, нема Берії, а може зелений "помолиться" та відродить його "дух". ЧИ є Єрмак? Тож буде доста.

В. Піпаш 2023-11-17 / 19:03:44
Пам"ятаю з глибокого дитинства (у Рахові), як моя покійна мама, прийшовши з роботи, з обуренням, казала татові:"та, начебто була нормальна людина, а починає какати". Йшлося про перехід на російську мову, себто, у т. ч. застосування лексеми "как", а не "як". Таке не стосувалося лише моїх батьків - громадське суспільство Гуцульського Парижа починало підсміювати, а, насправді, ганьбити цих осіб: "Кака бЫла, кака і єсть".
Здається Жорін, чи як там його, напавши на Фаріон - старшу від нього жінку (на "ти") на какающей мові та й ще з матами, на мій погляд взагалі, перебачийте гуцула: "пісрався".

Авт. 2023-11-17 / 11:04:32
Дякую "Ужгород".
Ви повністю зрозуміли мету публікації. За що загинув В. Стус? Так за мову, передусім. Я пригадую, як наприкінці 1988 - на поч. 1989 р. "українське" телебачення показувало, як розганяючи мітинги зтягували Чорновола та ін., котрі вимагали ще й державності для нашої мови, коментуючи, що які це "антирадянщики", "вороги, розпалювачі єдності та дружби".
А за що воювали та наразі і воюють українці. Може хтось цього не розуміє. У владі, гадаю, точно. Тож нагадую слова із пісні столітньої давності (із пам"яті): "Серця кров, і любов, все тобі, віддам я у боротьбі! За Україну, за її волю (у т. ч. - за її мову, бо що ж то Україна, для чого вона нам без нашої української мови), за честь і славу, за народ" (таки український, бо першою ознакою народу є мова). На жаль, та банда, котра організувала обструкцію, передусім із вул. Банкова, це не знає, на це їй начхати. Бо "какая разніца" якою мовою розмовляють, головне, щоб "зберегти" "єто государство", бо воно є "класной кармушкой". Тут, а передусім у захисників України (з її мовою) із владою мета розбігється.
Насамкінець хочу додати, що не є розпалювачем та "агентом", який прагне зменшити обороноздатність України, навпаки - такими є ті, хто організував провокацію проти захисту мови.

Ужгород 2023-11-17 / 10:01:12
Абсолютно розумно написано. Переслідування та цькування Фаріон виглядає, як в радянські часи. З її позицією можна не погоджуватися, можна дискутувати, можна критикувати, але для чого звільняти з роботи кваліфікаованого мовознавця, професора і фахівця у своїй галузі. Для чого займатися цькуванням? Живучи по 50, 30 років на території України, хіба не можна вивчити мову держави, в якій ти живеш? Чомусь у Франції та Німеччині, Автрії та Італії не виникає питань, навіть на прикордонні, якою мовою говорити - французькою, чи німецькою, німецькою, чи італійською. Поки буде існувати міф "какая разница", то до того й буде величезна проблема з мовним питанням. Чому Угорщина в Словаччині, Румунії не може спекулювати на мовному питанні? ТОму, що є чітка державна позиція - громадянин країни повинен знати мову держави, в якій живе і крапка. А культурницьких товариств можете створювати безліч і підтримувати свою культуру. Жити в державі, користуватися її благами й говорити далі мовою держави-агресора - це якийсь наш український мовний садомазохізм.

Ужгород 2023-11-17 / 09:48:45


Володимир Піпаш
Публікації:
/ 1Домашній інжир та наукова конференція у Перемишлі
/ 6Українці та українки, захисники та захисниці, члени та членкині, медики та медикині
/ 7Михайло Джанда знову у строю!
/ 8Закарпатські румуни – хто вони є?
/ 25Тризуб на Верецькому перевалі
/ 5Гуцульський Лицар України
/ 11Абсурд, провокація, чи... дебілізм?
/ 3Подвижникам "четвертої гілки влади" присвячується
/ 16Мирослав!
/ 9"Жоден танк не повинен виїхати з казарми"
/ 2Пам’яті Шандора Фодо – палкого угорського патріота та доброго друга України
/ 4Різдвяна відповідь Путіну
/ 1Дарунок до ювілею
/ 2Здобуття Незалежності. Закарпаття
/ 32Про події на Верецькому перевалі у другій половині березня 1939 р.
/ 46Звернення громадськості Закарпаття до Папи Римського
/ 7Націонал-комунізм та національно орієнтовані комуністи в Україні
/ 2З історії взаємостосунків людини та природи на Закарпатті
/ 19До 100-річчя Народного єпископа
/ 3З Днем Гідності та Свободи!
/ 4Андрій Грицак та його побратими
/ 19Через десятиліття пречудове урочище Кізій відкрило свою жахливу таємницю…
/ 3Іn memoriam Лицаря Гуцульщини
Три десятиліття тому був створений український Народний фронт
/ 6Щиро радію за Івана Васильовича
» Всі записи