...Повертаючись додому, мукачівка Вікторія (назвемо її так) відчула на душі якусь тривогу. Ось, нарешті, і під'їзд. Відчинивши вхідні двері, дівчина завмерла на порозі: у передпокої на підлозі лежав непритомний батько Іван. Вся голова і тіло старого були в крові. Неподалік, у кімнаті, на дивані спокійно спав її брат Іван. На столі виднілися склянки з недопитою горілкою. Зі всього виходило, що тут зовсім недавно відбулося дике побоїще: у помешканні все перекидано догори дном. Спробувала підняти батька, але той не подавав ознак життя. Трохи оговтавшись від пережитого шоку, Вікторія вибігла з квартири і, сівши у таксі, подалася до брата Едуарда. Там зі сльозами на очах стала розповідати про побачене у батьківській квартирі. Едуард з сестрою та дружиною поїхав до батьківської оселі. Викликав також "швидку" й міліцію...
Іван прокинувся, коли у помешканні були вже працівники міліції та медики. У міру того, як з голови випаровувався хміль, він відчував, що встиг накоїти біди. Важко було дивитися в очі рідним. У голові все ще жевріла надія, що батько залишиться живий. У вкрай тяжкому стані потерпілого доставили у лікарню, де лікарі намагалися врятувати йому життя. Як показали результати судово-медичної експертизи, в Івана-старшого була тупа травма голови, грудної клітки, забій головного мозку, крововиливи, набряк головного мозку і легень, перелом кількох ребер з розвитком травматичного шоку. Ці тілесні ушкодження виявилися несумісними з життям. Не приходячи до свідомості, потерпілий помер.
А підозрюваний, зрозумівши, що вийти сухим з води не вдасться, став розповідати про конфлікт, котрий трапився кілька годин тому...
...Іван мав несамовитий характер. Про таких ще кажуть -- "нарваний". І тверезий був не мед, а коли вип'є, то й поготів. Тоді краще йому на очі не потрапляти. Тому й не дивно, що всі у сім'ї його боялися. Свій відбиток на характері залишили й місця ув'язнення, де Шебела відбував покарання. Мати останнім часом жила у старшого сина, а Вікторія не дуже поспішала додому, де завжди чекала невесела картина: "тепленькі" батько з братом, який, до того ж, часто був чимось невдоволений...
Того вечора все починалося добре. У батька з'явилися гроші, і вони з сином вирішили трохи "розслабитися". Іван збігав на ринок, закупив продукти, спиртне... Через якийсь час стіл виглядав, як і має бути: випивка, закуска... За чаркою і розмова стала веселішою. Від значної дози оковитої обидва чоловіки на якийсь час "відключилися". Трохи відіспавшись, знову наповнювали чарки. Під час розмови батька з сином між ними раптом наче чорна кішка пробігла: мирна бесіда переросла у сварку. Підігрітий спиртним Іван з люттю накинувся на батька. Благання старого про пощаду потонули у звірячих криках тирана. Іван-старший прикривався руками, але це мало допомагало. Син зупинився лише тоді, коли непритомний батько розпластався на долівці. Ще раз глипнувши на свою жертву, Іван подався спати.
Під час слідства підозрюваний у тяжкому злочині Шебела чистосердечно у всьому зізнався. Не став заперечувати своє злодіяння й на судовому процесі. Щиро каявся у вчиненому. Мовляв, якби все можна було повернути...
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Іван Шебела засуджений на 7 років позбавлення волі. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду вирок залишено без змін.