Сльози радості, обійми, емоції – близькі хлопців не могли дочекатися зустрічі.

Хлопці побіжно розповіли про умови перебування: майже місяць вони провели в гаражі в кайданках і з гирями на ногах. Їх били, тиснули психологічно.

«Уже все заживає. Біля нас розірвалася граната, були поранення. Але вже заживає», - так хлопці кажуть про рани.

На питання «що було найважчим у полоні?» Микола Копчанський відповідає: «втратити товаришів». Хлопці ні на мить не забувають про своїх побратимів, про тих, з ким разом служать, і тих, кого втратили за час служби в зоні АТО.

Хлопців затримали в той момент, коли й українську льотчицю Надію Савченко. У перші дні Надію хлопці ще бачили, а на 12 день дівчину забрали. Як стало відомо згодом – її примусово вивезли до Росії.

За словами переговірників, нині в полоні на східній Україні закарпатців нема, але є, за різними даними, від кількох десятків до кількох сотень українських військових та цивільних громадян.

Завтра хлопцям відновлюватимуть документи, які в них забрали сепаратисти. У наступні дні ужгородських солдат чекає лікування та відпочинок.