Вступна пора чи золота жила?

Зрозуміло, що для приколу. Адже злочином є не лише вимагання хабара, а і його давання. А тому, хоча вони і давалися в конвертах, але не в таких явних, зрозуміло, що шукались надійні шляхи та свої люди. Коли вирішується доля дітей – батьки готові на все. І тому для деяких викладачів вступні екзамени – справжня золота жила.

Отже, особливості вступу "по-закарпатськи", або як дорого, але ефективно вступити до навчального закладу.

Якщо ви високий чин – просто беріть приклад із одного із керівних чинів області. Головне, щоб ректор обраного навчального закладу був "правильної орієнтації" (в політичному сенсі). Так, це окрема категорія. І тому у ректора існує заздалегідь заготовлений список тих, "яких просто конче необхідно вступити" (це, мабуть, "особливо бідні і знедолені" діти). І ви не сумнівайтеся, вони стануть студентами…

Мій знайомий в минулому році вступив у престижний вуз нашого міста (де вся адміністрація в один голос заявляє: "У нас хабарів не дають, а якщо дають, то ніхто їх не бере") на престижний факультет. По секрету він мені шепнув, що студентський квиток його батькам обійшовся у 6 тисяч. Вражений сумою, я навіть не спитав, 6 тисяч чого. А він спокійно додав: "Доларів, звичайно". А його одногрупниці вистачає розуму заявляти на широкий загал: "Мой папа заплатил, поэтому я сдала все экзамены на отлично".

Пригадую вступ племінника. Батьки, зондуючи один із закарпатських вузів, натрапили на знайомих. Вони сказали, що потрібно заплатити 1000 у.о. в конвертику, а потім ще півроку займатися з потрібною учителькою два рази на тиждень (5 баксів урок), щоб вступити на платне відділення. Слава Богу, їм вистачило тоді клепки не позичати ні в кого грошей, а то б по вуха залишилися у боргах. Хлопець таки вступив до навчального закладу без блату та хабарів.

А інші мої знайомі стали студентками поза загальним конкурсом – за співбесідою. Так, одна довго займалася з учителькою того вузу, а своїй майбутній альма-матер подарувала (так це називається офіційно) два комп’ютери і принтер. Іншій більше пощастило зі знайомими – вона рік займалася з членом приймальної комісії…

Не обходиться і без "лохотронів". Так, батьки одного хлопця знайшли людей, які могли передати гроші в потрібні руки – так би їх син стовідсотково вступив до вузу на платне. Зібрали потрібну суму грошей (3 тисячі доларів), віддали посереднику. А той вирішив, що хлопець не дурний і вступить сам – конкурс був не великий. Хлопчина дійсно був розумний, найважчі екзамени здав на найвищі бали. А на останньому, здавалось би, найлегшому іспиті – його завалили… Батьки були впливові, гроші свої повернули, а якби так "влетіли" прості смертні?

А щодо "вступних розцінок" закарпатських вузів чутки ходять різні. Найдорожчий, кажуть, коштує 7-8 тисяч "зелених". Найдешевший – тисячу. Але якщо навчальний заклад має відповідний статус, хоч якесь ім’я, і прагне бути конкурент-носпроможним на ринку праці – туди обов’язково набирають і розумних дітей за результатами іспитів. Зрозуміло, що дуже незначний відсоток. Так що, всім майбутнім абітурієнтам, а особливо їх батькам, раджу – ідіть "у бій" з багажем знань, а не з валізкою грошей. Адже якщо хабарі ніхто не даватиме (навіть якщо їх вимагають) – ніхто їх і не візьме.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати