На початку червня у черговій частині Рахівського райвідділу УМВС пролунав тривожний дзвінок. Телефонували медики з райлікарні, котрі повідомили, що до них з численними тілесними ушкодженнями у тяжкому стані доставлено місцеву жительку 23-річну Ганну. На місце пригоди негайно виїхала слідчо-оперативна група. Однак, незважаючи на зусилля лікарів, врятувати життя молодій жінці не вдалося.
Про те, що молодиця пішла з цього світу не з власної волі, свідчили численні побої на її тілі. За висновками судово-медичної експертизи, смерть жінки настала внаслідок черепно-мозкової травми, розриву печінки, внутрішньо-черевної кровотечі, множинних переломів ребер.
Для розкриття цього злочину було створено пошукову групу з числа найкращих фахівців. Виявлення та затримання зловмисника, котрий позбавив життя людину, начальник райвідділу Андрій Кравчук взяв на свій особистий контроль.
Найперше, оперативники вирішили поговорити з чоловіком потерпілої, 25-річним Петром. Саме він, як знали правоохоронці, викликав "швидку" для дружини. Візит стражів порядку чоловік сприйняв нібито спокійно. Став розповідати, що того дня у них в помешканні були якісь три невідомі гості, яких він злякався і втік у ліс. Можливо, резюмував господар, вони й позбавили життя Ганну, а, я, мовляв, застав її побитою.
Розбившись на кілька груп, міліціонери провели подвірні обходи. На допомогу місцевим сищикам приїхали їхні колеги з обласного управління карного розшуку. З допомогою свідків оперативники невдовзі встановили особи всіх трьох гостей, котрі виявилися... добрими знайомими цієї сім'ї, один з яких навіть доводився родичем Петрові.
Під час розмови з сищиками всі підтвердили, що того дня гостилися у Ганни. Однак після повернення господаря одразу ж розійшлися по домівках. Ніякого конфлікту не було. Тож оперативники вирішили ще раз поговорити з господарем.
Спочатку Петро спробував було відпиратися: мовляв, як ви можете на мене таке подумати? Це ж моя дружина. Однак підозрюваний чомусь не зміг пояснити, звідки у нього на руках свіжі подряпини. Згодом, став плутатися у відповідях на прості, здавалося б, запитання і врешті-решт зізнався у скоєному.
Не маючи роботи вдома, Петро, як і більшість його земляків, час від часу виїжджав на заробітки в Чехію, адже подружжя виховувало трьох дітей. Перебуваючи на чужині, його “гризли” ревнощі.
Того ранку газда зібрався знову на заробітки. Попрощавшись з дружиною та дітьми, сів в автобус. Ганні наказав іти додому. У голову приходили всілякі думки, й Петро зателефонував жінці з Хуста. Далі черговий дзвінок зробив у Мукачеві. Крім голосу дружини, у трубці почув ще й якісь чоловічі голоси. Та не зміг щось з’ясували, бо Ганна вимкнула телефон. Будучи досить "накрученим", чоловік не витримав, зійшов у Ракошині з автобуса і став добиратися до Рахова.
У помешканні газда застав трьох знайомих хлопців, один з яких доводився йому родичем. Стіл був накритий, як і годиться: закуска, випивка. Після повернення господаря всі троє мовчки підвелися з-за столу й подалися додому. Ганна зніяковіло запропонувала чоловікові децу. Після випитого спиртного між подружжям спалахнула сварка. Коли словесні аргументи скінчилися, у хід пішли кулаки, а потім газда схопив ремінь... Побачивши, що Ганні стало погано, поклав її на ліжко, дав напитися води, а сам ліг спати. Наступного ранку дружина ледь стогнала. Злякавшись, Петро викликав "швидку”...
Петро плакав, каявся у скоєному, жалкуючи що так трапилося. Дітей шкода, витирав сльози, як вони тепер...
За цим фактом порушено кримінальну справу. Проводиться слідство, котре повинно пролити світло на всі обставини цього дикого випадку. Але останню крапку поставить суд.
Іван ЛАДЖУН, "Відомості міліції"
17 червня 2007р.
Теги: