Колекція

Шановні читачі та дописувачі сайту Закарпаття онлайн!

Мені можна дорікнути, що, почавши деякий час назад полеміку з приводу проблем авангардного та актуального мистецтва, я не представив себе як художника.

Спробую виправити помилку і пропоную проект «Колекція». Думаю, що зможу догоди усім, – і тим, хто вважає, що життя має багато вимірів, цікавиться його проявами у всіх напрямках, шукає пригод і готовий для цього поміркувати та повправлятись у інтелекті, так і для тих, хто вважає, що у світі вже все винайдено, харчується  перетравленими ідеями, і це добрий матеріал для гнівних реплік.

Також можу сповістити, що незабаром у галереї «Ужгород» відбудеться моя виставка, де усе можна буде побачити у оригіналі.

                                                                                   З повагою, Габріел Булеца

                                                  КОЛЕКЦІЯ

Навколишній світ суцільний і неосяжний. Але можна спробувати опанувати його, виділивши маленьку часточку, щоб потім зробити висновок про якості усього світу. Вивчивши часточку цілого, і прямуючи  від часткового до загального, ми повернемо її у власне середовище і створимо модель всесвіту, в якому всі події вираховуються за допомогою відповідних формул і коефіцієнтів.

Звичайно, слід зробити поправку на деформацію, адже ми неминуче отримаємо викривлення новоствореного простору і матерії. В цьому і полягає чарівність ситуації – ми припускаємо, що десь може існувати помилка і  наша модель всесвіту функціонує не зовсім точно, тобто ми створили науково обґрунтований, паралельний світ, в якому діють як загальні закони природи, так і приватні закони нашої уяви.

Найменша неподільна частка естетизованої матерії, видобута з цілого, яка зберігає властивості цілого світу – це і є та одиниця, молекула, про яку йдеться. По ній ми робимо висновок про всесвіт, і припускаємо, що окрім фізичних, там діють і інші закони.

Ми користуємось часточкою цілого, бо в ній менше загального хаосу всесвіту і тому її краще досліджувати. Коли ми поміщаємо світову матерію в коробочки (найзручніші форми складування), то стаємо її володарями і робимо всесвіт власним. Це дає можливість з комфортом розглядати, милуватись ним, ретельно чіпляючи ярлики.

Потрапивши в поле інтенсивного дослідження, часточка набуває більшого значення, музейного вигляду, але разом з тим втрачає жвавість. Змертвіла, вона застигає, щоб нею милувались справжні поціновувачі природознавства, так що художній акт перетворюється в чуттєвий. Мистецтво досліджує науку своїми специфічними засобами – метафорою, гіперболою, порівнянням.

Якщо ж новостворений порядок речей здасться нам занадто мертвим, то ми можемо самостійно його рухати, адже світ, що розпався, легко піддається маніпуляціям. Його рух зараз залежить тільки від нашої внутрішньої естетичної логіки, а не від невблаганної логіки буття. Обмежені розміри, що піддаються осмисленню, його погоджувальна поведінка дозволяють нам забути про загрози шаленого, непередбачуваного, великого світу. Тим паче, що поруч мирно співіснують грам і міліметр, тверде і прозоре, чорне і гладке.

Розкласти на часточки можна все – природні явища, політ птаха, товщу надр і навіть текст на його атоми-літери.  Загадковий обрис літери сам спонукає до переживань. Він не потребує навіть більш складних сполучень – слів, речень, оповіді. Достатньо звучання  голосу символу, що відштовхнувшись від вібруючих завитків каліграфії, прекрасний і вільний пливе зі швидкістю розповсюдження звуку в повітрі. Ми можемо зберігати пам'ять про нього, сортуючи одиницю звучання. А слово, вирване з контексту фрази, не втрачаючи особистість, зберігає блиск метафори. Розчленувавши фразу, ми зображаємо звук.

Наступний етап опрацювання часточки – перенесення її на операційне поле, де вона спочиватиме, поки не почнеться класифікація, наклеювання ярликів, підписів і опис. Це поле – стерильне, медичне середовище, яке відтіняє всі принади часточки, і дозволяє препарувати її. Білий простір, в якому знаходиться об'єкт колекціонування – це той інтервал, пауза, яка необхідна для  озвучення тексту; це той білий простір виставки, в якому і коробка сірників перетворюється на мистецький об'єкт. Між тлом і об'єктом встановлюється магнетична взаємодія.

Виймаючи животрепетну часточку з контексту життя, ми творимо певне насильство над природою речей, як і повертаючи її назад. Таке насильство виправдується пристрастю дослідника. По тому, як ми препарували часточку і помістили в контейнери, артефакти набувають прикмети особи дослідника.

Світова речовина занурена в цементуючий склад – глину, шкіру, смолу, сажу, пісок , сіль, поліетилен, стеарин, клей, тому вилучаючи часточку з контексту життя, слід вміло користуватися відповідним інструментом. Бажано, щоб він був гострий, важкий, невблаганний. Рекомендується щось на зразок пили, що тотально перемагає опір матеріалу. Акт здорового насильства має бути рішучим і безповоротним. Надріз по дійсності слід робити по умовній лінії, по якій в нашій уяві одна частина матерії відділена від іншої.

Лінія в природі – уявна, лінія на полотні – констатація і матеріалізація на площині існуючого в природі розмежування. Вона вказує на кордони співіснування форм, на перехід однієї в іншу. Ми можемо різати по межі, зберігаючи форми, і можемо не рахуватись з умовностями і різати по живому. Останній спосіб для нас більш придатний, він дає більші шанси на випадковість: адже якщо у загальному є гармонія, то і в кожній його випадковій часточці є її відображення. Артефакти, що з'являються в ході дослідження, набувають цінності, тотожної матеріалу, з якого вони виникають.

Не треба боятися муляжу. При втраті життя зберігається форма, по якій ми можемо досить точно судити про життя, що її наповнювало. А далі часточка може існувати і самостійно, покірна тільки носію уяви.

Вивчивши часточку докладно, описавши її параметри, поведінку (набуваєш право власника, якщо відкрив її секрети), отут і виникає спокуса побудувати за допомогою цієї часточки нову, більш придатну дійсність. Піддавшись цьому почуттю, ми стаємо вченими-поетами, які оспівують об’єми, витіснені зануреним тілом, радіуси сонячної орбіти, швидкість поширення звуку в просторі і т. п.

Дослідження природи наукоподібними засобами дозволяє зробити революційний крок – похитнути впевненість у вірогідність факту. Дійсність стає більш хиткою, насиченою асоціаціями, зачарованою загадками. Що може бути прекрасніше за скандал в науці, з фальшивими фактами, підробленими лабораторними дослідами, алхімічними цінностями?

Бажане видається за дійсне з метою примноження краси різноманітності світу. Наукоподібність – чаклунський сплав науки з художньою вигадкою.

Важливий також вибір об'єкту дослідження. В нашому випадку він відбувається цілком випадково. Дослідження тотальне – все, що потрапляє в поле зору дослідника, гідне уваги. Будь-яка тріщина на старій штукатурці цінна так само, як і хвіст комети Галлея. При цьому дослідник впадає в транс самогіпнозу, але не споглядального – залишимо досвід Сходу з причини постійного обурення духу дійсністю і неможливістю зосередитися на самому собі, а поговоримо про його більш просту форму –  роздивляння, (не плутати з його декадентським варіантом – підгляданням).

Роздивляння – особливий засіб сприйняття, простий і вірний спосіб чуттєвого пізнання предмету.

Роздивляння  – це не спостереження, споглядання, підглядання, а потяг, який не даючи відповіді на запитання, гіпнотично притягує до натовпу роззяв у вуличній штовханині, що зібралась на місці пригоди.

Формування колекції відбувається не за видовими ознаками, а з примхи – родички інтуїції. Колекціонер – людина, котра бажає поділитися з кимсь чистою радістю роздивляння, яке пробуджує те давно забуте відчуття дитинства, коли вістря голки проколює змореного ефіром, згідного на все метелика.

Склади, що зберігають продукти наших маніпуляцій – музеї, кунсткамери, комори, антресолі, запасники, горища, підвали. О, велика метафізика цих святих місць, о усипальниці препарованих шматків дійсності о, вкриті густим шаром пилу експонати в скляних саркофагах! На стінах ваших приміщень – здані на вічне зберігання мощі матерії. Вони розфасовані в коробки, банки, в шафи. Під склом – набита тирсою нова тасидермічна дійсність. Паноптикуми, кунсткамери, музеї природної історії, музеї воскових фігур – капища нашої первинної пристрасті до роздивляння. Приспані яскраво крилі метелики, нашпилені на сталеві голки, самотнє серце в банці зі спиртом, скляні очі розвішених на стінах рогатих голів, скрючений зародок ссавця в банці з формаліном – це особливий стан матерії – життя без життя. І в центрі – шматок кварцу з золотими прожилками, що гіпнотизує, притягує. Особливо щільне, концентроване повітря куточків природознавства – цей просякнутий нафталіном особливий газ, вдихаючи який, отруївшись венозністю, муміфікуєшся.

Муляж обличчя лева хворого проказою, таблиця Менделєєва, сутінкові портрети довгобородих мудреців, маточки і тичинки, схема умовного рефлексу, таламічний синдром, розсипи віспин таблиці особливо небезпечних інфекцій, петля комети Галлея  співіснують у вузькому просторі, створюючи поле високої напруги.

З якої примхи ці речі скупчені разом? Може, щоб втамувати лоскітливе чуття володаря, чи щоб розкрити подробиці затонулої таємниці, що зціпеніла на дні банки зі спиртом?

Швидше за все, це необхідно для створення  ієрархії цінностей, що своїм простим схематизмом назавжди забороняє самостійність матерії. Адже вся класифікація тяжіє до схеми – най простого пояснення суті речей. Схема припускає, що все ясно і без тих поправок, припущень, нюансів, які завжди збиваються набік і натякають на існування якихось інших антисвітів.

Схема виключає недомовленість, яка бентежить спокій. Приклад – періодична система елементів, де навіть кожному атому визначена не тільки власна вага, розмір і спосіб поведінки, але навіть порядок розташування електронів на його орбітах. Головний символ схеми – трикутник, піраміда, яка вказує, де знаходиться вінець творіння, а де одноклітинні організми.

Заборонивши винахід вічного двигуна, наука створила свій закон і позбавила заколотників права займатись міфологією. Ці ізгої не створили свою поезію, вони погодилися стати службовцями, що дрімаючи, сидять в синіх халатах на стільцях в кожній музейній кімнаті. З тихими речами проблем небагато – так, змітати пил, полірувати, занурювати в консервуючий розчин, боротися з комахами.

Але що значить заборона для вільної від пут закону особистості, що має намір вирушити в подорож?

(Аби переглянути зображення в повному розмірі, відкрийте його у новому вікні)                                                             

Теги: Булеца, мистецтво, авангардний, виставка

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати