Про весну-2

               * * *

Коли починається відлига,

біла поверхня снігу здригається,

починає осідати, і під нею з'являються калюжі.

Драглиста маса з чмоканням засмоктує ногу,

з дахів на голову суне лавина,

бурульки з кришталевим дзенькотом

розбивають перед тобою

спектральне сонячне сяйво

на тисячі часточок.

Шлях пішохода пов'язаний з ризиком для життя,

йому доводиться рятуватись від потоків

бурої води, що вирує зліва

і фонтанів брудної води

від коліс автівок, справа.

З-під снігу появляються речі,

які покрили снігопади.

Ось лежить рудий пес, що  щез під час морозів

і продовжує спати, згорнувшись калачиком,

он, – клаптик землі, про яку забули,

як вона виглядає.

Над головами співає весняний міський птах,

і байдуже,

що на перевірку виявляється

звичайним електричним проводом,

який замкнуло на стовпі.

Не дивлячись на цю весняну природну катастрофу,

дівчата, облиті небесними і земними водами

сміються,

і залишаються такими вродливими,

що перехоплює подих і мимоволі посміхаєшся.

Але ось  дівчата поглянули на себе

у дзеркало вітрини,

і стає сумно, серце холоне –

вони впізнали  у відображенні

високу ринкову вартість своєї вроди.

              * * *

Існують на світі богом забуті місця

провінційних окраїн.

Тут легше жити, тому що

бог зайнятий щоденними важливими справами,

і не помічає твої грішки

і можна довго лежати вранці у ліжку,

і навіть мрія про чашечку кави не витягне тебе звідти

і можеш ховати свою таємницю,

про яку не знає і Господь.

Але і в наших, забутих богом місцях,

настає весна.

Її зустрічають трагічні баритони котів,

що співають весну священну,

пальці злиплись від брунькового клею,

забуваєш, що потрібно дихати,

і дихається само по собі.

Зараз вже немає, як колись,

безпритульної бідності природи,

безлистих гілок дерев, і мокрих стін будинків.

Вони прикрашені вічними кольорами реклам.

Хочеться віри,

і віриш рекламному боксу,

що обіцяє квантовою епіляцією

безболісно і швидко

позбавити жінок волосяного покрову,

а яскраво виражений ефект Magic пуш-ап

збільшує жіночі груди

до трьох розмірів.

Прибуває натхнення,

і хочеться одним хлібом

нагодувати 5 тисяч голодних,

і насититись самому.

              * * *

На небі безхмарно.

Цікаво, на яких складах

зберігаються

величезні хмарні масиви?

Нарешті, настав час,

коли кавову отруту можна цідити

просто неба

і на вітринних проймах кав'ярень

постеляють подушки.

Потилицю холодить простір за спиною,

але товсте скло вітрини

надійно закриває безодню пустого кафе.

У чорному оці чашки

блимає блакитна сльоза,

тому кава має небесний присмак.

Перед тобою розкинувся пейзаж,

милий мешканцям спальних районів –

пустир, на якому ще немає висотки.

На тротуарі маленькі смерчі

закручують спіралі

і деякі піднімають вгору не тільки недопалки,

але і зібгані пачки цигарок.

Вдалині пересувається фігура

яку нарікають, зазвичай, – мужик.

Фігура кульгає, і ти знаєш,

як важко нести цей недільний тягар.

На початку весни

яскравих кольорів

під небом ще немає,

тому білі стовбури березок

якісь недоречні.

Та ні, все доречно,

як і доречно все,

що існує незалежно від

твоєї уяви про властивості,

якими має бути

наділений всесвіт.

                 * * *                 

Початок весни починаєш відчувати,

коли ще не має її видимих ознак.

Просто раптом на душі стає

по доброму боляче

і ноги самі по собі несуть тебе на край міста,

потім на вуличку, яка піднімається на височину.

Тягне на гору, щоб подивитись

на широкий горизонт

звідкіля з'являється ця пора року.

Твій зір загострюється і 

починаєш бачити ті прикмети весни,

які  раніш не помічав.

Під парканами ще є залишки снігу,

а рейсовий автобус вже з особливим захватом

долає підйом.

В садочках на гілках дерев розгойдуються зимові шуби,

які завбачливі хазяї повісили провітрювати,

і вони зовсім не схожі на повішеників.

Незнайомі хлопці, що ідуть на зустріч,

чемно з тобою вітаються,

як у глухому гірському селі,

а на шапці огрядного пана,

що в черевиках на товстій підошві,

лежить кавалок снігу,

хоча сніг не падав вже дві неділі.

Ялиці в захваті розгойдують лапами

і від них в диригентському такті по землі, тротуару, снігу

розбігаються тіні.

Та найбільш точна прикмета –

це блакитна смужка над містом,

що з'являється тільки весною

і покриває тонкими відтінками все,

що лежить під нею –

дворики, сараї, садочки, маленькі будинки, лікарню,

багатоповерхівки, вулицю, церкву.

Цей легкий, небесний колір покриває і

морг

міської  лікарні,

у вікнах якого можна побачити відблиск сонця,

і машину, що буденно заїжджає

у його привітно,

по весняному розчинені двері,

і урочисту поставу сторожа,

що стоїть на варті.

І хоч метеорологи не обіцяють

нічого втішного,

я вам кажу – весна починається!

* * *

Вечірнє небо перекреслює траєкторія

падаючої  ялинки.

Це досить незвичне явище для цієї пори року.

Зазвичай ялинки літають з вікон багатоповерхівок

у січні, після старого нового року,

а зараз вже  квітень.

Отже,  господар квартири прокинувся

після новорічних свят і готується до паски.

Ялинка летить поволі,

граціозно розвіваються гірлянди, золотий дощ,

поблискують скляні іграшки

і в останніх променях сонця

чується ніжний передзвін.

Бувають дивні природні феномени,

коли на людних вулицях

з якихось метафізичних причин

відсутнє життя,

і нікому милуватись видовищем.

Безлюдним буває не тільки недільний день,

але і якийсь інший незвичний четвер.

Шкода, що нема хоча б звичайного роззяви,

щоб оцінив красу цього видовища

і подумав,

що господарю ялинки

новий рік більше не знадобиться.

Теги: весна

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати