Восени...

Осінь – це та пора року, коли хочеться відпочити... Коли мрієш про спокій, а не шалені виборчі перегони, які просто ВСЮДИ!

Зранку прокидаєшся, снідаєш, готуєшся до важкого трудового будня і, коли відкриваєш двері, аби йти на роботу – на тебе звалюється гора передвиборчої агітації. Але які ці газетки, брошурки, листівки гарні! Кольорові, глянцеві, ну просто очі радують... Хм... І що з ними робити після виборів? Дехто викидає, мій тато кладе до печі, аби розпалити вогонь, а ми з чоловіком ставимо у смітник разом із лушпиною від кортоплі, цибулі тощо. Тоді питання: чи вартує викидати на безцінну для кандидатів макулатуру такі шалені гроші? Можливо... Але люди не голосують за кандидатів чи то партії тільки через якісний друк їхньої агітки. Принаймі я, моя сім'я, родина, друзі та знайомі цього точно не роблять. За ці фінансові витрати можна закупити дітям із малозабезпечених сімей, дітям-сиротам та дітям позбавленим батьківського піклування щоденники, зошити, книжки... А журналістам, звичайно, блокноти... На роботі канцтовари не видають...

Опісля дощу макулатури наштовхуєшся на поштові скриньки у дворі. Набиті до шпенту тим самим, що звалилося з дверей... Крім того, все у смітті (якщо ці симпатичні глянцеві газетки, буклетики, листівки можна так назвати). А кандидати та партії борються за чистоту! Борються із сміттям! Побороли?

Шкодують наші політики місцевого рівня і бідні голі дерева, які напередодні скинули своє листя. Аби ці мешканці міста не змерзли, вирішили одягти їх у свої агітаційні матеріали. А щоб шати не злітали від поривів вітру, використовували цвяхи та суперклей. Скотч, на жаль, не настільки непереможний невидимою стихією. У передвиборчу суботу агітки так і не зняли, побоялися: буде мороз і дерева змерзнуть ще більше. Хай краще папір їх оберігає. Але чому стовпи мають мерзнути? Вони ж неживі?

Опісля виборів осінь ще більше розфарбувала своє листя, що літає по дорозі. Намалювала на ньому навіть обличчя знайомих і незнайомих ужгородцям людей. Просто шедеврально...

А мені так хочеться звичайної класичної осені, коли просто гуляєш набережною над Ужем, перебираєш ногами жовто-багряне листя, яке так і чарує своїм ароматом. Хочеться відпочити, вилити спокій на душу, скинути певний тягар, а не отримати новий у вигляді народного волеявиявлення. Але, на щастя нам і тим, хто зображений на чудових кольорових газетках, брошурках та листівках, вибори позаду... І слава Богу!

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати