Київ – це Вам не Ужгород!

(Десять відмінностей двох міст: столиці України і столиці Закарпаття)

Ужгород-Київ
Ужгород-Київ

Києва всього ще не бачила, хоч живу тут другий сезон. Зима не вельми приваблива у столиці. Сильні вітри на відміну від Ужгорода. В Ужгороді зимою ніколи не носила шапки. А тут ще й капюшон із куртки натягаю на голову. Холодно! Бр-р-р! І морози тут сильніші, можливо через те, що головна новорічна ялинка мешкає саме у Києві на Майдані. Та цьогоріч вона значно програла головній ялинці Ужгорода. Остання була дійсно ялинкою, а не якимось штучним конусом. Тож перша відмінність Києва і Ужгорода полягає в тому, що у великому місті все несправжнє, хоч і великих розмірів, а в маленькому містечку над Ужем можна відчути справжній запах природи.

Та й Київ – це весь час жити в транспорті. Просто гігантські відстані всюди. В Ужгороді я йшла в Сільпо 3 хвилини, а тут – мінімум півгодини. Друзі розповідають: аби добратися на роботу, то витрачають на це мінімум годину у громадському транспорті. Дехто їде навіть на двох видах: з метро пересідає на маршрутку… А ті, в кого власне авто, просиджують у величезних заторах. У час пік тут можна цілу книжку за день прочитати. В Ужгороді такого задоволення нема. Хоча теж є свої нюанси з дорогами (ями страшенні)…

Я живу в колишньому Жовтневому районі, тут всюди пережитки минулого: нових будівель практично нема, одні «хрущовки». В Ужгороді на проспекті Свободи ці будиночки хоч кольорові (рожеві, оранжеві), а в Києві сірі-сірі, аж в депресію вганяють. Хочеться яскравих фарб!!! Не можу дочекатися, коли нарешті зазеленіють дерева. Їх у столиці в принципі трохи є. Та й немає тут так потрібних серцю і душі жінки бутіків, до прикладу, як на тому ж проспекті Свободи. Йдеш вулицею: два-три кіоски, гастроном «Фора», якийсь секонд і квітковий магазин. Все! А де ці кольорові вітрини з симпатичними манекенами? Я ж так люблю їх роздивлятися!

Зате тут у столиці є гігантських розмірів торгові центри. Як підеш у суботу зранку, так вернешся вже в неділю ;). Аби все обходити, треба прогаяти практично цілий день. А це все так і задумано: там є кафе, ресторанчики, аби люди поміж галантерейними бутіками могли перекусити і вирушати далі. Грошей треба брати багатенько, бо чомусь одразу згадуєш, що тобі треба і те, і те… Усе треба! Але після такого шопінгу приходиш додому і завалюєшся в ліжко… Спиш солодко, як немовля.

А ще тут дуже дорога мінеральна вода. Поки її довезуть із Закарпаття, то ціна зросте вдвічі(((. Печально! Я не люблю Моршинську! Люблю Поляну!

Ціни столичні відрізняються від закарпатських: дорожча картопля, морква, кабачок… Але на полицях гігантських супермаркетів є все, що хочеш. Головне – аби були гроші! Можеш купити навіть живого омара за тисячу гривень. Але кияни цього не дуже часто роблять. Раціонально використовують зароблені гроші, бо вони тут дуже важко приходять до рук. Хочеш жити в столиці – вмій вертітися, як білка в колесі.

Крім того, Київ – це місто суші. Складає конкуренцію вже й Японії за кількістю таких закладів харчування. Всюди суші, суші, суші! А я хочу борщу зі сметанкою! Я не вмію і не люблю їсти суші! В Ужгороді натомість тільки починається сушіманія.

Та й кияни, на відміну від ужгородців, живуть за принципом «моя хата скраю…». Тут познайомитися з людьми набагато важче. Відчула це на власній шкурі. Всі заклопотані власним життям, кудись поспішають… А в Ужгороді тільки вийди на набережну, так будь-хто до тебе підсяде на лавицю і розговориться.

Але найбільша різниця між цими двома містами це те, що в Ужгороді панує європейський дух. Для мене це і затишні маленькі кав’ярні, і симпатичні ресторанчики, липова алея, сакура, і найголовніше – привітні люди. Я люблю маленьку столицю Закарпаття. Аби зрозуміти це мені треба було переїхати до Києва. Хоча і до нього потихеньку починаю звикати. Бо великий і мужній Київ – це місто перспектив.

П.С.: Писала під впливом емоцій… Обережно, думки суб’єктивні!

 

 

 

Наталія Чобаня

, Закарпаття онлайн.Блоги
16 березня 2012р.

Теги:

Коментарі

Наталія Чобаня - 2012-03-17 / 17:53:13
Михайлу Фединишинцю
Дякую за коментар. Я мала за мету порівняти київське буденне життя з ужгородським тим же буденним, а не культурно-мистецькі пам'ятки, які фізично не можливо відвідувати кожного дня.

Читателю
Блог - це впершу чергу думки вголос, які відповідно до КУ може висловлювати кожен. А так само хто хоче, читає пост, якщо не цікавий - можна не читати. Свобода слова+демократія.

Олександру та ***
Спасибі за розуміння)))

Пану Баклажану
Ех, до літа ще далеко. То ж не їсти мені ще борщу ;) А готую я його непогано) Принаймі чоловік не жаліється.

Михайло Фединишинець - Чобані 2012-03-17 / 14:04:22
Пані Наталіє, Ужгород - це не лише "Сільпо", "Вопак", "Барва", бутики й речовий ринок, а й, приміром, Кафедральний собор, замок, скансен, кладовища Кальварія, Барвінкош, Доманинське, де спочивають велети мислі й духу. Так і Київ мав би хвилювати інтелігентну душу не лише гігантськими торговими центрами, симпатичними манекенами або перспективою кар"єрного росту,а й, приміром, Золотими воротами, лаврами, музеями або й Байковим і Берковецьким цвинтарями, де лежать Василь Стус, Іван Світличний, Василь Скуратівський, Микола Вінграновський... Це не закид на вашу адресу - це просто штрих для роздумів...

Олександр 2012-03-16 / 23:15:05
Повністю погоджусю з думкою автора:)
+5))

*** 2012-03-16 / 21:32:06
Нізащо не захотів би жити в столиці. Півжиття у дорозі - надзвичайне манотратство. І хоча в Ужгороді часом хочеться, аби про тебе всі забули, київська загальна байдужість - справді смертельна.

Читатель 2012-03-16 / 21:05:43
Не пойму - к чему эта статья "ни о ком, ни про чем"? И к чему личные впечатления автора, до которых никому нет дела?

Пан Баклажан 2012-03-16 / 15:54:47
Ну, не знаю...
Скільки разів в Києві доводилось їсти борщ (із сметанкою, м"ясом, пампушками) - і щось жодного разу суші...
Зрештою, а самій зварити борщ - нє?
Овочі в столиці влітку не дорожчі, ніж у нас