Закарпаття онлайн » Блоги » Маріанна Шутко

Щастя і мишка

А що таке ЩАСТЯ? Щастя, це коли мама жива і здорова. Хоча її мучить тиск. І болить серце. Життя прожити непросто. І жити - теж. Колись ще у моєму дитинстві мама часто співала. От робить якусь роботу, наприклад, голубці крутить, а співає наші закарпатські коломийки. Спершу співала веселі, а потім - українські народні пісні - сумні: про Катерину, котра воду носить, а Роман вівці пасе.

У моєї мами дуже гарний голос! Я люблю слухати, як вона співає. Якось, коли мені ще було рочків п"ять, мама співала мені колискові. Аж раптом почули, що Хтось почав і собі так журливо пищати. Підспівувавати. Я, звісно, злякалася, поближче притулилася до мами. Писк не припинявся. Він линув зсередини печі. "Мишка собі там хатинку знайшла",  - заспокоїла мене мама. Наступного дня я вирішила перевірити нашу нову квартирантку. "Ну що, цімборко, де ти ховаєшся-живеш?!" - кажу їй. Моєї цімборки там уже не було. Втекла. Але куди?
 
Я ж бо сама була схожа на мишку чи на коминаря. Навіть наїлася того попелу! Мама сміялася і не могла мене відмити.

 

Тепер моя мама не співає. Коли щось робить, то мовчить. Якось запитала в неї:" Мамо, чому ти не співаєш?". Вона відказала:"Життя - чорне, попелясте!". "Мамо, а пам"ятаєш ту мишку з мого дитинства?". "Ну, коли ти співала, а вона тобі підспівувала!"...

 

Яке це щастя, коли є мама, і з нею можна про все на світі поговорити-переговорити, згадати!
Спогади повертають мою маму в її молодість. Вона з ними молодіє. Хоч і не стара ще. Для мене вона ніколи не буде старою. Навіть у 80, дай їй Боже!!!

 

Моя мама дуже мудра людина. Одного разу стала свідком, як їй робила зауваження її тітка. Мовляв, чому ти своїй дитині дозволяєш звертатися до себе на "ти"? Мама пояснила:" До Господа Бога як ми звертаємося у молитві "Отче наш, що єси на небесах..."? ". "На "Ти"!". І продовжила: " Я моїй дитині не ворог. Це з ворогами на "Ви", а з тими, хто поруч - на "Ти".
 
...Я не хочу говорити про займенники "ти", "ви". Не має значення, хто і як звертається до своїх найдорожчих батька й матері. Гадаю, любові і поваги до батьків від звертання не міліє й не меншає. Я про те, що моя мама для мене є УСІМ І ВСЕ! І що я ніколи їй не поверну сторицею її ЛЮБОВ до мене!
Маріанна Шутко, Закарпаття онлайн.Блоги
09 жовтня 2010р.

Теги: Мама. Щастя. Мишка. Маріанна Шутко. Закарпаття онлайн. Блоги.

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

мишка 2010-10-11 / 10:51:00
А я свої мишки ловлю і годую ними свого Ваську
вот це справжній концерт
головне треба дивитись щоб він її зїв а не заникав десь під шкаф........

Ужгород 2010-10-11 / 07:18:00
Гарно написано. Молодець!!!

Маріанна Шутко 2010-10-10 / 20:40:00
Саме так!))

Алла 2010-10-10 / 20:40:00
Маріанно, так у тому ж й інтерес, аби вгадати з подарунком!;)

КОЛЕГА 2010-10-10 / 20:38:00
Маряночко, мова іде про Кузана? Якщо так, то Я тобі допоможу.

Маріанна 2010-10-10 / 20:33:00
Алко, привіт! Але я не знаю його смаки!!! Не знаю, що саме любить він читати? З роками в людини вподобання змінюються. А якщо не вгадаю з книгами? Хоч би хтось натякнув, що Річард Гір читати любить))
А ось вітання від тебе передам обов*язково!

Алла 2010-10-10 / 20:26:00
хорошу книгу.
дуже хорошу книгу)
або кілька дуже хороших книжок!
і + як дуже-дуже малесенький бонус - вітання від мене;)

Маріанна Шутко 2010-10-10 / 16:43:00

А мене ось запросили на день народження! Це - чоловік!) Справжній чоловік! Він єдиний із закарпатських письменників колись друкувався в еротичному журналі "Лель". Схожий, як на мене, на Річарда Гіра, тільки у Річарда Гіра немає таких симпатичних вусів, як у цього покорителя жіночих сердець. Я задумалася: а що ж йому подарувати на знак такої гарної події у його житті? 25 років. Ні, йому не 25. Хоча виглядає на 25. Сказав, що танці-шманці будуть до самого ранку! Я танцювати люблю! Підкажіть, що можна дарувати людині, віршами котрої захоплюєшся. Людині, котру шануєш і поважаєш. Просто дуже хорошій людині!

Маріанна Шутко 2010-10-10 / 15:50:00
А Ви знаєте, про що ямрію?! Я мрію про те, аби наш Віталій Степанович відкрив авторську колонку у газеті. І перше, щоб я там надрукувала - це "Щастя і мишка". Для моєї мами. Раніше вона перечитувала всі мої вірші. І дуже сильно над ними плакала! Тепер вже їй не даю читати - не хочу тривожити її душу, її серце! Бо вона знає, що все написане мною я пропускаю через себе, бо це - мої почуття, переживання. Вона знає, бо сама пише поезію!
А в нас в редакції всі журналісти розумні й талановиті. Всі мають що розповісти, згадати. Можливо, Віталій Степанович це прочитає. Надія вмирає останньою!)

Маріанна Шутко 2010-10-10 / 15:15:00
Спасибі за такі щирі відгуки! Я щаслива, що можу приносити користь Вам усім! Усім, хто читає мої твори. Я щаслива, що в мене є такі хороші читачі!

Василь 2010-10-10 / 14:53:00
І поезія у тебе гарна. Зворушлива. І ти така щира і щедра на любов.
Лобов породжує любов. Дякуємо тобі за спонукання до любові.

Тетяна 2010-10-10 / 11:07:00
Написане тобою, Мар"яночко, зачепило найпотаємнішу струну мого серця. Відразу спитала у себе: "Як давно ти спілкувалася з рідною матір"ю? І про що ви говорили?". Спасибі. Продовжуй у тому ж напрямку. Матеріали варті уваги, коли вони після прочитання до чогось спонукають.

Славік 2010-10-10 / 11:01:00
Вже кілька років я дід. В мене прекрасний онук. це - велике щастя! Щастя ще й в тому, що мама поряд. Щастя в тому, що до мене сідого вона звертається: "Дитино!".
Як хотілося б, що б це щастя продовжувалося вічно!

Мар’яна 2010-10-10 / 10:08:00
Мар’янко, більше пиши про любов. Це в тебе гарно виходить.

авторка 2010-10-09 / 23:09:00
Олеже, я ціную...Спасибі! Для мене це багато значить!