Треба більше виборів

Зранку мене будять потужні мотори мотокіс – комунальники, не відаючи сну, зачищають подвір’я будинку від старого бур’яну й трави. Виходжу на вулицю й перед очима відкривається фантастична картина: порожні (!!!) баки для сміття та ще й довколишню територію дбайливо підмітають, аби жодного шматочка скла не залишилося – ну ж як дитина яка руку чи ногу поранить. Гуде техніка – ремонтують дорогу, тротуари, мостять плитку, доробляють автомобільне коло – одне слово, триває будівництво другого проспекту Ужгорода в Новому районі. І дивом дивуєшся: ну просто в інше місто потрапив. У якому щось роблять, яке доглядають і прибирають.

Не треба мати логічне мислення на рівні Шерлока Холмса, аби зрозуміти, що причина такої метаморфози – вибори міського голови 31 жовтня. Саме перед волевиявленням громадян чарівним чином у місцевій скарбниці, яка перед тим (якщо вірити меру) була абсолютно порожня через тисячу об'єктивних причин, з'являються гроші на ремонти, будівництво, матеріальну допомогу, продуктові набори, пільги й багато чого іншого. Причому бажання "вмастити" виборця подекуди перемагає здоровий глузд.

Нещодавно в Інтернеті з'явився відеоролик, героями якого стали іршавські шляховики, що латали дірки на дорозі. Все б добре, та асфальт вони сипали лопатами просто в калюжі й відразу ж утрамбовували. Перед виборами можливе все: навіть ремонт шляхів у дощ. Правда, втримається він недовго, але ж і день волевиявлення не за горами. Зате люди побачили нарешті, що мер у них хазяйновитий – про їхні автівки та ноги дбає.

Перед виборами народ удосталь дістає й халявного "хліба", і халявних "видовищ". Нетерпляче очікую жовтня: цей ударний місяць має нас ощасливити благами, насамперед саме від чинних голів міст, оскільки вони, окрім власних коштів на кампанію, володіють ще всім муніципальним ресурсом і можуть витрачати бюджетні кошти (тобто гроші містян), приписуючи зроблене за них собі, чудовому.

Тому й дивуюся, чому ж народ так не любить вибори і слідом за говорючими головами з телевізора бідкається щодо шалених витрат на їхнє проведення. Адже тільки ближче до виконання цього свого громадянського обов'язку почуваєшся дійсно поважною особою, до якої прислухаються, на потреби якої зважають. На жаль, на відміну від країн із розвиненою демократією, де глави муніципалітетів весь час змушені пам'ятати, кому вони зобов'язані своєю посадою, у нас про виборців згадують винятково напередодні волевиявлення. А отже, треба більше перегонів: та хоча б раз на рік обирати мера. Тоді, дивись, і зелених насаджень було б більше, і дороги ціліші, і тротуари нормальні. А то б ще й до таких див цивілізації дожилися, як, наприклад, велосипедні доріжки, пандуси (справжні, а не для галочки) чи безплатні туалети.

Тож радіти треба виборам (точніше – періоду перед волевиявленням) – це свято на вулиці майже кожного громадянина. До того ж хтозна, коли вони відбудуться наступного разу. Он, представники провладної фракції ВР уже натякають, що занадто мало набулися у Верховній Раді – треба би повноваження до 2015 року продовжити. А ну ж хтось вирішить, що й мерам 4 чи 5 років замало і краще б вони керували 7 чи 10 літ. Довелося б тоді надто довго чекати на передвиборчі блага...

29 вересня 2010р.

Теги:

Коментарі