Оліґархи і самурай

Що спільного між оліґархічною системою в Україні та мудрістю самурая Міямото Мусасі? На перший погляд – їх навіть порівнювати не слід, бо їхнє ставлення до людини базується на цілковито протилежних ідеях і меті. Самурай 400 років тому написав 20 правил вічної мудрости, які актуальні досі – вони спрямовані на допомогу людині знайти себе. Коли б люди хоч трохи керувалися його порадами, то життя, не тільки в Україні, але й на планеті могло б виглядати спокійнішим, здоровішим і кращим.

Міямото Мусасі
Міямото Мусасі

На жаль, про поради самурая мало хто знає не тільки в Україні, де закорінилася оліґархічна система, яка є пропаґандистом цілковито інших взаємин між людьми, іншим ставленням до людини. Отож, оліґархічна система в Україні доводить, що її не цікавить людина, як об’єкт суспільства, її стан та життєвий простір. Тому для оліґархату країна є лише суб’єктом, на якому можна збагатіти. Тому оліґархи не переймаються збіднілістю населення, низькими пенсіями та платнями.

Захоплення оліґархами ЗМІ: телебачення, газети, радіо, інтернет дуже демонстративно себе показало саме 7-ого вересня н.р. на Міжнародному  форумі у Києві, присвяченому 100-ій та 75-ій річницям штучного голоду  1921- 22 та  1946-47 рр. і пам’яті  жертв Голодомору-Ґеноциду 1932-33 рр.. Інформаційна стаття ЛіниТесленко про цей Міжнародний форум в г. «Україна молода» (7.9.21) вказує на велике значення нових доказів про ті величезні втрати, яких завдала українцям комуністична «імперія зла», як її назвав американський президент Р.Рейґан.

Одна з небагатьох журналістів, учасників Форуму, Л.Тесленко зазначає, що «Мета Форуму, як наголошують його організатори — актуалізувати обговорення в українському суспільстві та міжнародній спільноті теми Голодомору-геноциду 1932—1933 років та інших штучних голодів в Україні; об’єднати суспільство задля поширення правди про злочини, вчинені комуністичним тоталітарним режимом.»

Слабка участь у Форумі українських ЗМІ, свідчить про те, що поширювана брехня про кількість жертв Голодому кремлівською пропаґандою та невизнавання його, віддзеркалюється на всіх ЗМІ в Україні. Звичайно, що «тон подав» вже сам президент Зеленський, замість якого міністр культури О.Ткаченко передав його неофіційне вітання учасникам форуму та зачитав кілька речень з виступу Зеленського під час  його візиту до Вашингтона. Іншими словами – ОП Зеленського невважав за потрібне хоч формально привітати учасників цього Міжнародного форуму, присвяченого винищуванню українців голодом.

Голодомор був і залишається для Кремля дуже подразливою темою, то, можливо, в ОП не хотіли «дразнити» кремлівського «історика-любителя».  На щастя, в Україні досить ще не тільки патріотичних, але й мудрих людей, які розуміють важливість відновлення історичної пам’яті. Так склалось, що третій президент України Віктор Ющенко, який першим надав питанню збереження національної пам’яті, про цю страшну трагедію, загальнодержавної ваги, сам «заступав» усіх  президентів України на Форумі.
В.Ющенко зазначив, що: « Московська політика, як така, є коренем нашого лиха… Сатанинство, яке розгортається у наших опонентів навколо теми Голодомору, невипадкове. Бо пам’ять — це невід’ємний компонент національного усвідомлення України».

Доречно буде пригадати, що в Канаді вже 20 років тому українська діаспора на відзначанні 70-річча Голодомору, заявляла про 10 мільйонів жертв. На жаль, це число заперечували не тільки російські, але різні українські історики, для яких дозволена кількість жертв мала обмежуватись на 3-4 мільйони. Проф. В.Сергійчук вже роками доводив окремими працями, що число жертв Голодомору 1932-33 рр. було, принаймні, у 2,5 разів вищим за «дозволене» Кремлем.

ЗМІ України, своєю неуважністю до «Міжнародного форуму – Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо» - навіть не звернули увагу на головну сенсацію, повідомлену заслуженим юристом України, генералом-лейтенантом СБУ М.Герасименком: «У 2009 році було порушено кримінальну справу №475 (за фактом влаштування на території України масового голоду в 1932-1933 роках. — Л.Т.)

— Це був дуже складний процес, адже в слідчих не було ні методик, ні тактик розслідування цього непростого злочину. Тоді була допущена велика помилкасуспільство має про це знати! – підкр. Й.С.), адже проведені експертизи не дали відповідь на запитання про кількість жертв. Експертизу зробила одна невідома демографиня, її не підтримав жоден відомий демограф. Було виведено цифру 3 млн 941 тис. українців.

 У демографів є такі терміни цікаві — «надсмертність» і «середня смертність», і от, використовуючи їх, було визначено число загиблих українців. СБУ не провела інші експертизи, хоча була вказівка Генпрокуратури призначити комплексну експертизу, залучивши істориків, економістів, статистів та інших фахівців. Тим часом саме ця цифра стала «гуляти» по Україні і всьому світі як єдино правильна. Хоча вона була занижена в 2-2,5 раза.

І тільки в 2019 році було розпочате нове кримінальне провадження, у результаті якого напрацьовано дуже великий обсяг матеріалів. Я як експерт знайомився з цими матеріалами. Проведено сім складних експертиз, у результаті яких було чітко визначено кількість втрат: 10,5 млн осіб. Саме ця цифра має бути зафіксована і піти по всьому світу. І не повинно бути більше ніяких дискусій» (підкр. Й.С.).

Пан Герасименко вважає, що ця кількість жертв ще не остаточна, з ним погоджується і Проф. Сергійчук, який вважає, що до Ґеноциду слід «додати і загиблих українців за межами України — на Кубані, Нижньому Подонні, Слобожанщині, Поволжі, в Казахстані — ми про них теж не повинні забути».

 Світлана Маркова, директорка Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-ґеноциду, доктор історичних наук підтримує В.Сергійчука. Вона наголошує: якщо йдеться про ґеноцид української нації, то маємо брати ширше, ніж межі  України. Тому варто говорити про втрати нації у цілому, а не тільки України, якою вона була на карті 30-х років.

Переконливим прикладом , стосовно «гри з числами» І. Ющенко навів приклад:«Я хотів би провести аналогію з Другою світовою війною. У 1946 році Сталін у газеті «Правда» публікує цифру втрат — у «годы Великой Отечественной войны понесли невосполнимые потери в 7,4 млн человек». — Потім приходить Хрущов і робить невеличку поправку (я це із сарказмом кажу) — не 7,4 млн, бо у німців 7,6 млн, а, виявляється, 12 млн людей, поправка на 5 млн! Приходять часи Брєжнєва, і вустами маршала Гречка на Красній площі оголошується цифра 24 млн. Приходить Горбачов — 27 млн. Приходить Олександр Яковлєв (академік, один з ідеологів «перебудови». — Л.Т.) і називає цифру 29-31 млн. Це я до того кажу, що московська лженаука у дуже багатьох питаннях підсовує українській науці факти, на які не варто звертати увагу. Бо вони нас вводять в оману».

Отже, ні в провідних каналах ТБ, де такі запеклі дискусії про п’яних, чи під наркотиками «слугів»-водіїв, про зрадників державних таємниць, про продажних суддів, чи депутатів, корупціонерів, яким все дозволяється і т.і., не повідомили про сенсаційне підтвердження – втрати Голодомору сягають понад 10 з половиною мільйонів! Невже ж, «багатостраждальний» у домашньому ув’язнені кум Путіна, нецивілізований поступок котрогось із «позбавлених недоторканости» «народних» обранців важливіший від знищених понад 10 мільонів українців!?

Українські історики цю сенсацію довели надзвичайною працею, тому вражає байдужість до неї декотрих політиків, на чолі з ОП та «провідними» телеканалами, які продовжують мовчати про надважливий факт – ґеноцид українців 1932-33 рр.  спричинився до того результату, який панує зараз в Україні.

Глава ПЦУ – митрополит Епіфаній, у своїй промові зазначив, що: «Колективна, національна пам’ять відіграє важливу роль у житті кожного народу». Багато з українських політиків та ЗМІ довели своїм ставленням до Міжнародного форуму про Голодомор, що вони поза «колективною національною пам’ятю». Міжнародний форум міг багатьом відкрити шлях до пізнання страждань жертв, що могло їх наблизити до розуміння і значення для майбутнього самого поняття – колективна національна пам’ять.

Звичайно, що оліґархічну систему України історія страждань народу не цікавить, бо їх цікавить як обікрасти країну, тобто народ, як вивести гроші в офшори, як збагатити свої стати, які утримують на закордонних рахунках, щоб з них, випадково, не скористалися, у якийсь спосіб, громадяни, яких вони обікрали. Таке враження, що оліґархи і «слуги» на тому самому рівні, коли мова йде про минуле країни, на жаль, вони мають багато послідовників і у  ЗМІ відновленої та невивченої державности України.

І саме тут доречно буде нагадати оліґархам та корупціонерам України про протилежне ставлення до багатства мудрого самурая та корупційного оліґархату. Міято Мусасі вважав, що багатство – це не мета життя. Він твердив, що якби всі у світі були стурбовані тільки тим, як розбагатіти ще більше, то наше суспільство перестало б існувати. Тому ніякі коштовності і гроші світу не варті вашої одержимости.  Самурай, мов би звертався вже 400 років тому до депутатів ВР України: захищайте свою честь, бо ви найперший друг собі.

Коли б українські політики та журналісти звернули увагу хоч на ці дві поради самурая, то, я переконаний, що українська громадськість могла отримати  вичерну інформацію про Міжнародний форум, який оприлюднив сенсаційне наукове підтвердження нової кількости жертв Голодому – 10,5 мільйона, що повинно українським дипломатам допомогти у зверннях до цивілізованих парламентів світу визнати Голодомор Ґеноцидом українського народу – ГОЛОДОМ БУЛА ЗАМОРДОВАНА ОДНА ТРЕТЯ НАСЕЛЕННЯ України!

Торонто, 14.9.21

17 вересня 2021р.

Теги: Голодомор, жертва, олігарх, самурай

Коментарі

ГРУНЬ 2021-09-17 / 21:11:54
Ще підлітком, приблизно в 1963 році почув, що заморено голодом було від 7 до 14 мільйонів українців.