Прозаїку Петру Ходаничу виповнюється 60

Під час подорожі по Закарпаттю у 1946 році на Перечинщині побував Павло Тичина. Зупинявся він, зокрема, у селі Ракові. Йому припали до серця і чарівна природа цього села, і його щирі, мудрі, талановиті люди.

У цьому селі 28 червня 1951 року в родині Михайла та Юлії Ходаничів народився первісток. Сьогодні Петро Михайлович Ходанич – відомий прозаїк, член Національної спілки письменників України, голова її Закарпатської обласної організації, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Він – кандидат педагогічних наук, доцент Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, відмінник освіти України. Петро Ходанич удостоєний Міжнародної літературної премії "Карпатська корона" (Україна – Румунія), Всеукраїнської – ім. Ірини Вільде, обласної – ім. Ф.Потушняка.

Усі перераховані титули свідчать про наполегливу і послідовну працю письменника,  художника-різьбяра і вченого-педагога. Така щедра багатогранність Петрового обдарування. Мені ж, як його ровеснику і колезі по літературному цеху, хотілося б насамперед розказати, як його стежка в літературу ставала дорогою до щирого читача, як зростав  кількісно і якісно його творчий доробок. Після сільської восьмирічки Петро вступив в Ужгородське училище прикладного мистецтва, де пізнавав мистецтво під орудою видатного майстра різця Василя Свиди, скульптора Івана Гарапка, художників Олександра Петкі, Вільмоша Береца. Син лісоруба, Петро Ходанич серйозно ставився до науки і закінчив училище з відзнакою.

Водночас юнака вабить художнє слово, воно завжди було коло серця – радує, хвилює, спонукає братися за перо. І на сторінки записників лягали поетичні рядки, згодом він все більше тяжів до прози. Ще під час навчання в училищі познайомився з Василем Діяничем, Петром Скунцем, Феліксом Кривіним, Володимиром Панченком і отримав незабутні уроки літературного спілкування. Але прийшов час служби в армії. Ті два роки не були марними. У військовому містечку в Мукачеві, де юнак проходив службу, дотепер стоять виконані рядовим мотопіхотної дивізії Петром Ходаничем 14 бюстів воїнів-героїв цієї частини, які в роки Великої вітчизняної війни полягли в боях за визволення України  від фашистських загарбників. У вільний від служби час Петро пише оповідання, нариси, замітки.

Так поступово визріла думка щодо навчання в літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Вступив на заочне відділення. Навчання у престижному столичному вузі дозволило  пізнати таємниці літературної майстерності. П.Ходанич став справжнім "літературним працівником", як то і записано у його дипломі.

У студентські роки молодий прозаїк активно друкується в газетах, альманахах, часописах. Його творчість привернула увагу  відомого майстра художньо¬го слова Юрія Керекеша, котрий тішився, що в закарпатську літературу прийшов іще один талановитий прозаїк. Прикметно, що серед прихильників таланту молодого прозаїка були й відомі романісти, зокрема Роман Іваничук, Юрій Мейгеш, Іван Долгош. У 1983 році у видавництві "Карпати" вийшла перша книжка молодого прозаїка "Тиждень у горах", яку з цікавістю прочитав Олесь Гончар. Гранослов українського письменства опублікував оповідання "Косін¬ня при місяці" у збірнику кращої малої прози тогочасних українських письменників "Оповідання'83", а згодом на нараді молодих письменників України порекомендував прийняти Петра Ходанича до  Спілки письменників України.

Кожен літератор має свій улюблений об'єкт творчого вивчення, осмислення. Для Петра Ходанича це – сучасність у її склад¬них і суперечливих проявах. Люди старшого і серед¬ньо¬го покоління пам'ятають, якими непростими були в їхній долі останні десятиріччя ХХ століття. Розхитувалися усталені стереотипи радянського способу життя, кришилися моральні і духовні цінності, люди замислювалися над сво¬їм жит¬¬¬тям і пра¬гнули зробити  йог¬о ін¬шим, визрівала ідея незалежності України. Особливо гостро і болісно відбувалися ці про¬цеси на селі. Про цей драматизм ідеться у книгах Петра Ходанича "Степанова земля" (1988) і "Портрет орендатора" (1992). Згодом науковець і письменник Михайло Рошко від¬значить особливість його творчої манери: "П.Ходанич один з небагатьох сучасних закарпатських письменників, які пишуть про найгостріші проблеми свого часу. Його герої вихоплені з гущі життя, це люди діяльні, вічні шукачі ща¬стя..." На цю ж характерну рису творів П.Ходанича звернув увагу й відомий науковець, літературний критик Василь Поп у статті "Чи можна зупинити час?"  У ній ідеться про етапну у творчості П.Ходанича книгу повістей та оповідань "Міст через Тису" (2001). Донині пам'ятаємо, яким складним було наше життя  у період національних змагань та першого десятиліття Незалежності. Герої згаданої книги П.Ходанича – інтелігенти: художники, лікарі, вчителі, інженери, журналісти, письменники – разом із робітниками і селянами переживають не лише труднощі становлення молодої держави, але й особисті трагедії, пов'язані з цим украй болісним процесом. Про твори, що склали книжку, можна сперечатися, погоджуватися з автором чи бути його опонентом, але з байдужим серцем перегорнути її сторінки просто неможливо. Письменник вивів десятки колоритних художніх образів сучасників. Люди різних поколінь, соці¬альних прошарків знаходять у його творчості щось близьке, рідне, важливе і повчальне.

У 2005 році у видавництві "Дніпро" вийшла нова книга письменника "Знак дракона". Вона засвідчила його подальше творче зростання, удосконалення відтворення дійсності, людських переживань. Автор на боці простої людини, якій доводиться ой як непросто жити і виживати, коли над цим грішним світом завладарював замість очікуваних свобод і благоденства зловісний знак дракона. Відгукуючись на  цю книжку,  лауреат Шевченківською премії Анатолій Дімаров писав: "...Заглянув до книжки та й не міг відірватися: смакував кілька днів з ранку до вечора. Проза по великому рахункові, рука справжнього майстра!". Ця книжка заслужено відзначена Всеукраїнською літературною премією імені Ірини Вільде.

Письменник – невтомний шукач нових шляхів до читача. Саме таким бачимо Петра Ходанича у його романі "Таємниця капища Перуна". Цей пригодницький, адресований юному читачеві твір дивує умілим переплетінням давноминулого й теперішнього часів. Автор у художньо виваженій манері веде мову про неперехідні духовні цінності, які створили наші краяни від часів язичницьких до наших днів.

Хтось із колег-письменників напівжартома зауважив, що Петро Ходанич працює все життя в несприятливо-сприятливих умовах. І справді: хіба сприяє літературній творчості, коли доводиться брати в руки різці, долота і працювати в поті чола над новою роботою в дереві, проводити час у бібліотеках, архівах, вишуковуючи зернини для нових наукових праць, щодня іти до студентів, слухачів Інституту післядипломної педагогічної освіти, вникати в проблеми обласної письменницької організації і намагатися вирішити їх?

Виявляється, і в цьому Петро Ходанич знаходить раціональне зерно. Тим свій літературний доробок збагатив, упорядкувавши антологію "Закарпатське оповідання ХХ століття", яка започаткувала низку таких видань, упорядкував і антологію  сучасної західноукраїнської новели угорською мовою "По обидва боки Карпат", унікальну книгу "Письменники Срібної землі", яку склали творчі портрети закарпатських письменників минулого і сучасності. До цього видання він зумів прилучити знаних вчених, письменників та видавців. 

У доробку Ходанича-науковця біль¬ше ста наукових праць з педагогіки, літературо- та мистецтвознавства, етики, естетики, ряд навчально-методичних посібників для вищої школи. Нещодавно у видавництві "Карпати" вийшла друком його нова книжка "Шляхом пізнання". Її склали наукові статті, присвячені дослідженню творчості відомих письменників, художників та педагогів краю, які присвятили себе вихованню національно свідомої особистості, літературі і мистецтву. Підготовано до друку і нову книгу прози. 

Отож письменник, науковець і митець Петро Ходанич своє 60-ліття – золоту пору життя і творчості –  зустрічає вагомими ужинками. Осмислюючи зроблене ювіляром, так і хочеться сказати: "Постривайте, а не все ще сказано. Попереду нові задуми, попереду праця без перепочинку".
Дай Боже, щоб усе задумане збулося, аби до нових ювілейних дат Петро Ходанич прийшов із новими, ще вагомішими здобутками!

Василь ГУСТІ, член Національної спілки письменників України.
 

Теги: Ходанич, ювілей, прозаїк

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати