Закарпаття онлайн » Блоги » Микола Бідзіля

ІВАН

Ми стояли на балконі 8-го поверху недавно збудованого нового лікарняного корпусу поліклініки вчених НАНУ. У Івана була окрема одномісна палата - ліжко, стіл, два стільці, телефон, тумбочка і...балкон. Це вважалось "люксом".

ІВАН

Вид з балкону - Дніпро з його затоками-притоками, пляжі, острови... Далі - Дарниця (тоді ще не забудована "висотками"), а ще далі, в димці, десь там - Москва. Але нам було не до Москви, бо ми любувалися  мальовничим краєвидом, красою природи. Розмовляли про все, але ні про що конкретно. Весь час відчувалося, що ми щось приховуємо самі від себе і ніяк не можемо про це сказати. Згадали, як ми з Іваном і з Богданом Ступкою якось провели всю ніч в квартирі Івана на вул. Серафимовича, 5, і зустрічали схід сонця з Іванового балона з видом на той же Дніпро (тільки з лівого берега), на Печерську лавру... Марічка була десь на гастролях. А напередодні в театрі Івана Франка відбувся спектакль Львівського театру М. Занковецької (гастролі в Києві), ставили Шекспіра - "Ричард ІІІ", Ріичард - Богдан Сільвестрович Ступка. Після витстави Іван, Богдан  і я відправились на Серафимовича...Провели всю ніч в бесідах, зголодніли. в холодильнику - порожньо, шматок сала, сухий твердий (дуже твердий) сир,..  Десь видобули цибулині і .... кукурудзяне, буковинське борошно. За якусь годину ми їли "токан з бринзою", шкварками і смаженою цибулею. Зазвичай, випили досить пристойно... Говорили про все, але в основному про театр і кіно, я, звичайно, мовчав, не моя це справа, я більше був на кухні... Після цих гастролей Б.С.Ступка  скоро перебрався до Києва і з тих пір він наш, київський...

А на цьому, "лікарняному" балконі ми з Іваном стояли не вперше, я періодично відвідував його і ми говорили про здоров'я, про "курево" і горілку, про їх вплив на... Іван, гадаю, здогадувався про справжню свою хворобу, але не міг повірити в це, він тішився, що це простуда, запалення легенів, у крайньому разі - початок TBC, бактерія Коха. Одного разу я відвозив Івана звідси, з вул. Смирнова- Ласточкіна в район вул. Предславінської в центр пульманології до фтізіатрів...Він вірив, він дуже хотів вірити... Останнє я був у Івана за три дні до... В день смерті, наскільки я знаю, поруч була його Марічка, Іван Гаврилюк і ще хтось.

Прощались ми, кияни і гості, з Великим Іваном в залі Київської кіностудії ім. О.Довженка. На дворі лив рясний дощ, такий, який був зображений в кінофільмі Івана "Під сузір'ям Близнюків". Скоро велика кавалькада машин-автобусів вирушила до Байкового кладовища. Я віз Івана Драча,який повинен був відкрити на цвинтарі прощання з Великим Іваном, але ми мало не спізнились, бо "коротку дорогу", якою я поїхав щоб прийти на місце раніше. дощ розмив вщент і нам прийшлось "блукати по манівцям". Ми встигли, дощ не переставав, Здавалось, що не тільки ми, але і небо плаче за Великим Іваном... Звідти частина "нас" поїхали вже до Марічки, на Серафимовича, 5. 

На будинку, де жив Іван, розміщена велика і неймовірно вдала меморіальна дошка з барельєфом портрета Івана у великій крисані-сомбреро з широкими полями, яку він так любив і останніми роками часто носив на своїй геніальній голові. Атор дошки - член Спілки художників СРСР, Заслужений діяч мистецтв України Анатолій Семенович Фуженко. Він же автор надгробка Великого Івана - могутній кам'яний хрест з барельєфом на перехресті - Іван з ягнятом на руках, копія погруддя Івана Миколайчука, зроблена А. Фуженком  скоро після "Тіней..."

м. Київ, 30 червня 2011 р.

Микола Бідзіля, Закарпаття онлайн.Блоги
30 червня 2011р.

Теги: Миколайчук

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

волошин 2011-07-04 / 20:40:00
Пан Бідзіля чимось насолив Петру Миколайовичу, але ж не треба переходити мезу коректності.
А Я. Оросу не варто вмішуватися, тим паче, що вони з Мідянкою із Ш. Луга і обидва талановиті.

Мідянка 2011-07-03 / 21:00:00
Це , скоріше , Мефісто , ніж Фауст , а "дружбани" - слуги його . Досить !

Дружбан 2011-07-03 / 19:50:00

Мідянка - ти або сліпий, коли пишеш таке до Фауста, або кончений провокатор, типу Русина Вала.


А безтикання і хамства не можна? Адмін

KK 2011-07-02 / 19:09:00
Lashkun Val - - русини на закарпатті, уже в часах Київської Русі дружно жили зі своїми братами, по за хребтом з русинами буковини і галичини. То тільки такі небораки як і ви, які щодня працюють, для того щоби розділити цей народ на двоє. Ваші бутафорські ФСБ-ні тези нікому тут не потрібні!

Rusyn Val 2011-07-02 / 18:58:00
Як я зрозумів з цього блогу,та деяких інших - Петро Миколайович не дуже любить Миколу Івановича і зовсім не переварює Ярослава Михайловича.В свою чергу Ярослав Михайлович "не мусить" Петру Миколайовича та терпить Миколу Івановича.Якось так,якщо я нічого не перепутав.
Рєбята - давайтє жіть дружно!(с)

:-))

KK 2011-07-02 / 17:21:00
У цих знимок можна справді відчути дух Івана, який ще лунає над своїми земляками! (Lashkun Val - Чи ж ці буковинські/русини зроблені з якогось інакшого тіста чим закарпатські?) http://kamienczanka.livejournal.com/198266.html

Мідянка 2011-07-02 / 13:33:00
Пан Фауст профан у антропонімії , а тим більше в сучасній діагностиці . Ну , виникали прізвища на діалектному грунті , ну називали корову , яку покусали оводи , бідзілею . Це при тому , що мідянка не мав відношення до гадини -сліпака (austriaka coronella) , вісімдесятилітній старець , який навіть мені в батьки годиться , вважає саме так . То , даруйте .

Faust 2011-07-02 / 09:32:00
Якщо пан Мідянка у тверезому стані написав те, що написав (див. нижче), - то мені жаль його людське оточення... А коли людина починає збиткуватись з чужих прізвищ ("бидзитися"), то це вже незворотня патологя!

Земляк 2011-07-02 / 00:49:00
Думаю що сам Іван би обурився, якби він знав що його земляки так скаржуться один на одного через него.
Краще, споминаймо його тиxенько через ці старі його знимки: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/06/15/42730/

'Згадує сестра Фрозина: "Іван дуже переймався тим, що не може зробити, сказати усього, чого хотів... Після чергової заборони казав: "Півжиття мені відтяли". А одного разу обурився: «І це Україна? Де ви тут бачите Україну?.." Я кажу йому: "Іване, не говори дурниць, ти ще життя не знаєш. Я за румунських ще часів жила і пам'ятаю, що не можна було й слова українського сказати! А зараз — хочеш читай, хочеш співай!". Я ж думала: молодий, нічого він не розуміє. А Іван мені, подумавши, каже: "Румуни давили тіло, а москалі вбивають душу України. Ви цього не розумієте".

ярослав орос 2011-07-01 / 22:13:00
петре миколовичу, Ви наразі так закрутили, що я лем не всрався...
а білки -- село поважне...
держімо закарпаття в купі... бо розбіжиться геть по чехах...
а хто тоді рятуватиме русинів... широкий луг не валовшний усіх удержати...
а (э)вропа на те лем чекає...

Мідянка 2011-07-01 / 21:58:00
Що Орос має в чолі , то Кришеник у пяті . Білчани це не медведі .

ярослав орос 2011-07-01 / 21:08:00
хто зна що... ні про що... ба, навіть толерантний кришеник не врятує...

Мідянка 2011-07-01 / 18:17:00
Бідзіля , бидзитися , токан з бринзою й джумарами , мумуари про Миколайчука , Фуженко з ремісничими скульптурами на кшталт Манайла й Микити "Хлопчик з ягнятком" , "Христос з ягнятком " . Правда , Миколайчука запрошували в Голлівуд на роль Ісуса Христа , а Бідзіля мав ректифікат , денатурат , з якого готували миндру . Митцям деца обходиться дешево , ніж нерви .

ярослав орос 2011-07-01 / 08:25:00
миколо івановичу, файно ’сте написали, щиро, з любов’ю... та й не забутьте розповісти про Вашого відомого брата – василя бідзілю, та й про івана дзюбу, та є Вам про кого розказати...
а на петра мідянку не зважайте... у його в крові – ображати людей... така вже хвороба санти(м)етрів...
миколо івановичу, Ви ж не хімік – біолог... розкривайте суть людського буття...

Земляк 2011-06-30 / 23:54:00
Дякую за те що ви поділили з нами ваші спомини про Івана.....