На Закарпатті для військових провели навчання з тактичної медицини (ФОТО, ВІДЕО)

Заняття з тактичної медицини проводили в лісі. Військові змоделювали ймовірний поєдинок з ворогом, в результаті якого троє мали отримати поранення. Далі — два військові накладали кровоспинні джгути самостійно, а третьому — допомагав побратим.

Інструктори з бойової підготовки Тетяна та Степан Андрійович вчили військових, як правильно накладати кровоспинний джут, який називають турнікет, та як доставити пораненого в безпечне місце. Тетяна показала, як правильно надавати медичну допомогу на полі бою. За її словами, до пораненого треба наближатися, лежачи на ліктях, щоб не бути мішенню для ворога.

"Розвертаємо його до себе, оглядаємо його й шукаємо місце кровотечі. Оглядаємо його таким чином, щоб ми захищалися його бронежилетом. Працюємо максимально знизивши свій силует, тобто наша голова завжди знаходиться нижче. Якщо в нього поранена нижня кінцівка, ми підтягнули до себе і накладаємо турнікет. Турнікет накладається максимально високо на одяг, тому що не видно, де конкретно є місце поранення. Затягаємо максимально туго перший тур і крутимо воротком. Крутимо воротком до повної зупинки кровотечі. Зафіксували стрічку тайм. За можливості фіксуємо час накладання турнікету на білій стрічці "Time", — пояснила інструкторка.

Після цього, якщо евакуація пораненого можлива, його забирають у безпечне місце. "Якщо евакуація неможлива, то шукаємо йому безпечне місце, і переводимо його в стабільне бокове положення. Одна рука фіксує шию, інша рука знаходиться тут і ця ніжка знаходиться тут. Якщо він втратить свідомість, то не завалиться на живіт, не розвернеться на спину, а буде абсолютно безпечно певний час лежати, щоб ми спланували його евакуацію в безпечну зону", — розповіла жінка.

Використовувати турнікети для зупинки кровотечі вчили військових, бо в кожного вони є в індивідуальній аптечці по 2 штуки. Розповів інструктор Степан Андрійович. Це його бойове ім'я, яке отримав, коли брав участь в АТО на сході України у 2015 році.

"Має бути назофарингіальна трубка. Якщо військовослужбовець втрачає свідомість на полі бою, щоб у нього була прохідність дихальних шляхів, ми використовуємо назофарингіальну трубку. Оклюзійні наліпки: мокра й брудна поверхня липне під час температури +40 чи -40 градусів, що дозволяє закрити проникаючі поранення легень", — каже інструктор.

Також в індивідуальній аптечці військового є бандаж, кровоспинні засоби, рукавички та травматичні ножиці.

"Вони тупі, тому якщо я проводжу ними по тілу військовослужбовця, то я його не пораню. Вони є достатньо міцні, в них є ребра жорсткості. Вони не демаскують бійця, вони зеленого або чорного кольорів. Вони настільки міцні, що розрізають берці, розгрузки, ремені й достатньо міцну форму військовослужбовця. Проста косинка для того, щоб іммобілізувати пораненого, тобто верхню кінцівку. Є ще ситця для того, щоб можна було захистити поранене око. Індивідуальні картки пораненого. Тут є вся інформація, де і який тип ушкодження, у який час (у зоні тактичного укриття, перед евакуацією). Військовослужбовці мають вміти це заповнювати. Це допомагає нам знати хто і який тип ушкоджень отриманий", — пояснив інструктор.

За словами Степана Андрійовича, у військового медика є розширена аптечка з медикаментами, а у бійця-рятувальника велика, у якій переносять тверді ноші для важкопоранених та кілька комплектів всього, що є в індивідуальній аптечці.

Тривали навчання з тактичної медицини близько двох годин.

Теги: навчання, тактична медицина, військові, заняття

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати