Життя і смерть радгоспу “Виноградівський”. Василь Монда

Ось цю довідку ми отримали у місцевому Управлінні Держземагенства. Як бачите, земель за радгоспом «Виноградівським» рахувалося досить рясно

На цьому тижні ми продовжили наше журналістське розслідування про «життя і смерть» радгоспу «Виноградівський». В рамках проекту зустрілися й поговорили з останніми місцевими керівниками підприємства, людьми, які бачили «небіжчика» ще живим, але вже серйозно хворим. 

Знайомтеся: Василь Юрійович Монда – керував підприємством з 12 березня 2007 року і до 25 березня 2010 року. Потім до 15 грудня 2011 року виконував обов’язки директора підприємства. 

- Василю Юрійовичу, розкажіть трохи про себе.

- Я закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. 34 роки пропрацював у радгоспі ім. Шевченка. Починав помічником бригадира, а закінчив директором радгоспу «Виноградівський», в якому працював останні 4 роки. 

- Хто вас призначив директором?

- Міністерство аграрної політики. А подання було з райдержадміністрації, яке, у свою чергу, було підтримане облдержадміністрацією. 

- Хто був головою райдержадміністрації?

- Василь Іванович Якоб. 

- Що собою являв радгосп «Виноградівський»?

- Це багатогалузеве господарство, яке займалося виноградарством, виробництвом соків, вина, займалося садівництвом, мало землі для ріллі та пасовища. Землі радгоспу «Виноградівський» розміщені на території Виноградова, Буківської, Широцької та Перехрестянської сільрад. Частина земель знаходиться на території Вилоцької селищної ради. 

- Стільки земель: садів, виноградників, пасовищ, стільки обладнання по переробці, винні підвали, а господарство занепадало. Чому?

- Як такої підтримки від держави не було. З прибутку у нас ніяк не виходило. Першого року – замерзло, на другий – град побив, на третій рік зібрали врожаю 189 тонн – виручили трохи більше 50 тис. грн. Кілограм яблук продавали по 20 копійок. Важко було з реалізацією. Але навіть в таких умовах за 2 роки вдалося скоротити заборгованість по зарплаті з 308 тис. грн. до 59 тис. грн. заборгованості. 

- А працівників наскільки зменшилося?

- Було 108, а стало 24 чоловіки. А коли я звільнився, то залишилося всього 15 чоловік. 

- Наскільки нам відомо, у радгоспа були землі і в районі вулиці Герцена.

- Так, в урочищі Герцена. Там було 13 гектарів, які відносилися до питомника. 

- Ви давали їх в оренду?

- В оренду нам міністерство забороняло землі надавати. По згоді з міністерством землі надавалися у спільну діяльність. 

- І кому ви надали у спільну діяльність?

- Там працював підприємець Мотрунич.

- Там, ніби, ще працював підприємець Володимир Гіньковський. Скаржився, що від нього рибник відібрали. 

- То до того не має відношення і робилося до мене. Землі, на яких працював Гіньковський, міська рада вилучила ще при Федоренку, який був директором після Продана. 

- І все-таки, чому занепадав радгосп?

- Не було капіталовкладень від держави, щоб піднімати виноградарство, садівництво. 

- Чи зверталися ви в управління сільського господарства, в міністерство?

- Неодноразово. Але вони самі коштів не мали. Зате постійно викликали на комісії і смикали: чому зарплату не платимо, чому податки боргуємо. Контролюючі органи нас ніколи не полишали. Пішло КРУ, приходить прокуратура, пішла прокуратура, приходить податкова і так по колу, по колу. 

- Чи не здавалося вам, що господарство таким чином умисно приводили до занепаду?

- Я неодноразово говорив і на районній комісії, і на обласній комісії, і в міністерстві кожного місяця на комісії, що або потрібно списати підприємство, або вкладати кошти і розвивати підприємство. 

- Ви не відповіли на запитання. 

- Я не можу конкретно сказати. 

- Звичайно, вам ніхто не казав, що ми тихенько цю справу завалимо, а потім поділимо. Але ж ви могли це відчувати. Чи ви боїтеся, навіть вже безробітним, про це казати? Ви ж тут народилися?

- Так. Народився в Новоселиці, живу в Хижі. 

- Чи може то наші люди ліниві? Невже ви собі такі питання не задавали?

- Наші люди роботящі. І питання я собі задавав постійно. Але що робити, якщо завжди і всюди були бар’єри?

- Які бар’єри?

- Наприклад, списали виноградники. Можна було реалізувати шпалери і погашати заборгованість по зарплаті, податки. Заборонили. У 2010 році ввели процедуру банкрутства. Призначили розпорядником майна Градюка Олександра Івановича.

- Відома особистість. 

- І ось тільки через нього можна було здійснювати керівництво. Всі дії я змушений був узгоджувати письмово. Наприклад, я виписав у рахунок зарплати шпалери, а працівники міліції і прокуратури зупинили машину і запідозрили мене в крадіжці. Це в той час, коли я сиджу в області у Ледиди на нараді. Одним словом було всяке. 

- Як проходило ваше звільнення?

- Я сам написав заяву і по угоді сторін мене було звільнено. 

- А чому ви заяву написали?

- Довели до такої точки, що або інфаркт мати, або йти собі з Богом. Я розумів ситуацію, що нічого вдіяти не можна. 

- То ви розуміли, що ситуацію спеціально доводили?

- Я такого не казав.

- А що тоді?

- Я розумів, що місце потрібно звільнити і я звільнив. Прямо мені ніхто це не казав, але тими постійним викликами на комісії, перевірками мене якби до цього підводили. Коли я йшов на посаду, я ніколи не думав, що цим закінчиться. У мене були плани, мрії, я мав досвід і сили працювати і підняти господарство. Але з часом я зрозумів, що це марні надії і сподівання. 

- І коли мрії розвіялися?

- Після двох років роботи. Після ревізії КРУ я зрозумів, що ніхто мені працювати не дасть. За час мого керівництва три рази приходили. Помилок особливих не знаходили, але дуже вперто шукали. А якби знайшли, то, будьте певні, що я би з вами тут не говорив. 

- А хто після вас став директором?

- Три місці директора не було. А 18 квітня 2012 року призначили Кострова Олександра Семеновича. 

- Якщо ми тут не трібні, то мусить чоловік із Одеської області їхати і нам допомагати.

- Видно, так і є. За три місця все порізали на металолом і пішли собі. 

- А що порізали?

- Все рухоме майно, відповідно до рішення примусового відділу виконавчої служби Управління юстиції в Закарпатській області. 

-А що входило в рухоме майно?

- Всі машини, трактори, обладнання. Було 11 машин, 9 тракторів, сільгоспобладнання до тракторів та машин. Крім того, 3 цистерни із спиртосховища із метала в палець товщиною. В результаті виручили 300 тис. грн.. Навіть зарплату працівникам не вдалося закрити. 

- А вони то різали чи якось інакше реалізували?

- Я при тому не був і сказати не можу.

- Люди чесні і порядні, вірити їм можна на слово.

- Звичайно. 

- А кому належать гаражі, що знаходяться біля міського парку на території радгоспу?

- У 2009 році гаражі були викуплені на аукціоні. Прийшли дві жіночки з агентства по нерухомості і купили. А кому потім продали, я не знаю. 

- Ми питали людей, які в тих гаражах орендують приміщення, то вони сказали, що це майно колишнього прокурора Граба і теперішнього заступника районного прокурора Келемена. 

- Ну, значить так і є. Але я документів не бачив. 

- А ви не знаєте, хто входить у групу інвесторів, які згідно мирової угоди через суд отримали у власність все майно радгоспу «Виноградівський»?

- Ні, не знаю. Воно зараз буде важко взнати, поки вони все не розкуплять.

- Як це?

- Внесуть кошти, борги закриють, господарства нема, тоді вже можна буде говорити. А зараз хтось може втрутитися, щось може змінитися. Через півроку це не буде таємницею.

- Так нам в останній телефонній розмові і пан Градюк сказав. 

- Я тепер дивлюся, аби мені виплатили зарплату. За чотири роки сума солідна набігла. 

- То ви зарплату собі не платили?

- Платив, але пропорційно всім. Всі не доотримували і я не доотримував. Я хотів, щоб було чесно, тому й опинився там, де всі. Біда, що ми у себе на землі нічого зробити не можемо. Але й землю ніхто із собою нікуди не забере. 

- Так, просто ми з господарів своєї землі знову перетворимося на її рабів. Дякую за розмову. 

- І я дякую.

В наступному номері ЧГ читайте розмову з директором радгоспу (2005-2007 р.р.) Андрієм Васьком

Володимир Мочарник

Теги: радгосп-завод

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати