26.07.2011, 20:41
Так багато навколо слів, емоцій, пристрастей… Так багато пилюки, спертого повітря і плаваючої в спеці і поті розслабленої субстанції, що хочеться дощу – холодного, мокрого, з шовковистими дорогами і барабанячим дахом. Не того, що для городів, а того, що промочить хребти, лусне у вухо громом. Щоб пилюка, яка літає підступно і невловимо, забиваючи ніздрі і очі, перетворилася в чорний відчутний бруд. Щоб було, що скребтати і чистити… до крові.