ПЛАН ЗАХОДІВ
з відзначення 73-ї річниці Карпатської України 15–18 березня 2012 р.
Закарпатською ОО ВО «Свобода» та Товариством пошуку жертв війни «Пам'ять»
15 березня (Ужгород):
16 березня (Хуст):
17 березня:
18 березня:
У всіх заходах візьме участь голова Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олег Тягнибок.
Довідка:
*ОУН – Організація Українських Націоналістів, заснована на початку 1929 р. на базі різних українських націоналістичних структур («Групи Української Державницької Молоді», «Організації Вищих Кляс Української Гімназії», «Союзу Української Націоналістичної Молоді» та ін.). Головну роль у створенні ОУН відіграла Українська Військова Організація (УВО), створена в липні 1920 р. і очолювана полковником Євгеном Коновальцем. 28 січня – 3 лютого 1929 р. в умовах суворої конспірації у Відні відбувся перший націоналістичний конгрес, який і проголосив створення ОУН. На чолі організації став Є. Коновалець.
*Карпатська Січ – військова організація, що мала на меті оборону Карпатської України, фактично виконувала функції армії цієї держави. В силу відповідних обставин була погано озброєна, а її командири здебільшого не мали ні належної військової освіти, ні воєнного досвіду. Незважаючи на це, «січовики» чинили відчайдушний опір угорським окупантам Закарпаття. Багато з них полягли в боях, а також були по-звірячому катовані і загинули в концтаборах.
*Роман Шухевич (30.06.1907 – 05.03.1950) – псевдонім Борис Щука – головний командир УПА (1943 – 1950), генерал-хорунжий (1946), Голова Бюро Проводу ОУН (1943 – 1950), Голова Генерального секретаріату УГВР та Генеральний секретар військових справ (1944 – 1950), лицар найвищих нагород УПА. У 1938 – 1939 рр. – мобілізаційний референт, чотар військового штабу Карпатської Січі. З 15.03.1939 р. – поручик генерального штабу Національної Оборони Карпатської України.
*Олег Кандиба-Ольжич (1907 – 1944). Належав до видатних українських поетів міжвоєнного періоду, був одним із діячів мельниківського крила ОУН. Народився у Житомирі. Його батько – відомий український поет Олександр Олесь (Кандиба). На початку 1920-х рр. О. Ольжич опиняється в еміграції у Празі. Освіту здобув у Празькому Карловому університеті, Українському педагогічному інституті, Українському вільному університеті. Опанував фах археолога, 1938 р. читав лекції у Гарвардському університеті. Член ОУН з початку її створення, 1937 р. очолив культурно-освітню референтуру Проводу ОУН. Редагував часопис «Самостійна думка», співпрацював з часописами національного спрямування – «Літературно-науковий вісник», «Вісник», «Обрії», «Напередодні», «Студентський вісник», «Пробоєм». Після розколу ОУН приєднався до мельниківців. Жив у Києві, Львові. У травні 1942 р. Почаївська конференція обрала О. Ольжича заступником голови ПУНу та головою Проводу на українських землях. Після арешту А. Мельника у січні 1944 р. очолив мельниківську ОУН. 25 травня 1944 р. у Львові його заарештувало гестапо. Опинився в концентраційному таборі Заксенгаусен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 р.
*Михайло Колодзінський (06.07.1902 - 19.03.1939). Псевдоніми: Гузар, Кум. Народився 06.07.02 р. y c. Поточиськах Городенківського повіту в Галичині. У середині 1920-х рр. – активний учасник українського молодіжного націоналістичного руху в Західній Україні, провідний член Союзу Української Націоналістичної Молоді. Член УВО з 1922 р. 1932-1933 рр. – військовий референт КЕ ОУН на ЗУЗ, учасник військового вишколу хорватських усташів в Італії. Автор студії "Українська військова доктрина" (1935-37), яка справила великий вплив на організаторів УПА. Полковник, шеф штабу Карпатської Січі в 1938-1939 рр., який під його керівництвом розробив план створення Збройних Сил Карпатської України. У середині березня 1939 р. після від'їзду полк. С. Єфремова очолив Збройні Сили Карпатської України. Командував воєнними операціями українських військ проти угорських загарбників на підступах до Хусту і під час оборони столиці. 19.03.1939 р. його розстріляли мадяри і скинули в солотвинську копальню (за іншими даними, загинув у ході одного із боїв з переважаючими силами ворога під Бурштином). За спогадами очевидця та учасника тих подій письменника В. Гренджі-Донського, полковник Гузар – один із найбільших героїв української визвольної боротьби. Прибувши на Карпатську Україну, став невидимим керівником ОНОКС.
*Зенон Коссак-Тарнавський (01.04.1907 - 19.03.1939) – відомий український політичний і військовий діяч, провідний член УВО і ОУН. Народився у м. Дрогобичі (тепер Львівська обл.). Вивчав право у Львівському університеті. Був одним із організаторів і лідерів молодіжного націоналістичного руху в Галичині. У середині 1920-х рр. створив у Дрогобичі осередок Організації Вищих Класів Українських Гімназій, згодом увійшов до проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді. На початку лютого 1929, ставши членом Організації Українських Націоналістів, був затверджений Є. Коновальцем бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ, а з 1930 – заступником бойового референта Р. Шухевича. Організував дрогобицьку бойову групу Української Військової Організації (П. Крисько, В. Білас, Д. Данилишин, М. Гнатів та член "п'ятірки" під псевд. Оса), яка згодом особливо відзначилася під час проведення збройних акцій як проти польських окупаційних органів в цілому, так і проти окремих їхніх представників (експропріаційні акції у Бориславі (31.07.1931), Трускавці (8.08.1931), Городку (30.11.1932), замахи на таємного агента поліції Я.Буксу (24.8.1931) і начальника східного відділу міністерства внутрішніх справ Польщі Т. Голувка (29.08.1931). В кінці 1930 р. очолив організаційну референтуру Української Військової Організації. Співпрацював у "Бюлетені КЕ ОУН на ЗУЗ". Неодноразово його заарештовувала польська служба безпеки – дифензива (популярна назва – "двуйка", "двійка"). У червні 1933 р. і січні 1934 р. на судових процесах у Львові засуджений до 8-річного ув'язнення за приналежність до ОУН і співучасть у акції відділу УВО у Городку. Присуд відбував у тюрмі для українських політичних в'язнів у Вронках (Познанське воєводство, Польща). Після звільнення став одним з активних організаторів Організації Національної Оборони "Карпатська Січ", наприкінці 1938 р. призначений помічником начальника штабу ОНОКС М. Колодзінського.
Начальник відділу Преси і Пропаганди, ад'ютант коменданта Карпатської Січі. Автор 44-х правил життя українського націоналіста.
Загинув у березні 1939 р., відстоюючи незалежність Карпатської України в боях проти угорських загарбників у р-ні Буштина (тепер Закарпатська обл.). За іншими даними, був розстріляний мадярськими окупантами в с-щі Солотвино 19 березня спільно із Колодзінським і ще 15-ма січовиками.
*Ковнерівський процес. Із квітня 1941 р. почалися арешти. Якщо проаналізувати, то це був надзвичайний героїзм – одних членів організації арештовували (вони, не зважаючи на надто жорстокі катування, нікого не видавали), ті, що були на волі, жили легально, адже були впевнені у своїх арештованих друзях, і ще понад рік продовжували боротьбу за звільнення Закарпаття з-під мадярів. Загальне число заарештованих за участь у оунівському підпіллі до липня 1942 р. сягнуло 126 осіб. В’язнів надзвичайно жорстоко, по-садистському катували. Андрієві Глуханичу вдалося із в’язниці втекти. 17, 22, 24 липня 1942 р. у Ковнер-каштелі (від назви в’язниці учасники підпілля отримали найменування “ковнерівці”) у Мукачево відбулися три закриті судові процеси. Більшість підпільників була засуджена на різні строки ув’язнення: від кількох місяців до 12 років. Через певний час на клопотання єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Олександра Стойки та, як згадує Маргарита Бабота, хорватського маршала Славки Кватерника, майже всі, окрім керівників, були амністовані.
* Тацинець Федір («Крот») (1911 — 20 березня 1939 рр.) — член ОУН та «Пласту» на Закарпатті, навчався в Ужгородській учительській семінарії. 1 червня 1930 року в Ужгороді за завданням ОУН здійснив невдалий замах на одного із лідерів москвофільства в краї Є. Сабова. Засуджений чехословацьким судом до одного року ув'язнення, яке згодом було замінено на три роки. Після виходу на волю працював учителем. У 1938—1939 рр. – поручик Карпатської Січі, член генерального військового штабу ОНОКС, Хустський окружний комендант. У березні 1939 року організатор партизанського руху опору проти угорської окупації на території Волівського округу. Розстріляний мадярами 20 березня 1939 року у Соймах, селі в Міжгірському районі Закарпатської області.
Федір Тацинець, лейтенант січовиків, на окупантами розповсюджений заклик "Здавайтеся у полон добровільно, нікому ніщо не станеться!" розпустив свій загін на Гуцульщині, не маючи вже амуніції, і вернувся додому в село Ізки. З’явився в келечинській угорській канцелярії для евіденції, подібно, як і Блестів у Хусті.
Але на донос волівських мадярських агітаторів Піфка (походженням поляк) та Івана Шуберта (зрутенізований шваб) Тацинця арештовано і разом з іншими трьома після страшних побоїв над Воловим у Соймах, біля мінерального джерела в лісі, убито оберненими гвинтівками або розстрілами. Їхня могила розташована на одній "подині". З Федором Тацинцем загинув (правдоподібно, це напевно не знають) і командувач торунського гарнізону "Сторожі Оборони" лейтенант Дубик, який скривався у смузі галицько-польського кордону, ховаючись перед польськими терористами, проти котрих боронив границю Закарпаття. Він пропав без сліду. Інші дві жертви — це були галичани.
*Степан Фігура. Багато молодих воїнів-патріотів загинули на Красному полі біля Хуста. Не уникли розстрілу і наші земляки-січовики, пам’ятний знак яким зведено в Поточині. Це Степан Фігура, комендант Волівської Січі, вчитель Яків Завальницький, Шупка, Федір Григулич та інші. У березні 1939 року доктора Степана Фігуру разом з вчителем Яковом Завальницьким та невідомим галичанином угорські окупанти розстріляли в урочищі Тішня, поблизу Волового.
17 березня 1939 р. потрапив у полон і був розстріляний гонведами керівник іршавських січовиків В. Галас. Така ж доля спіткала команданта Волівської Січі С.Фігуру, якого розстріляли 18 березня. Ватажок Хустських січовиків О.Блестів-Гайдамака, перебуваючи в хустській в’язниці, «не мав олівця, тому шпилькою проколов палець і кров’ю написав записку: «Я, Олександр Блестів, 22-річний з Хуста, іду на смерть за те, що любив свою рідну Україну».
Послухай солотвино! 2012-03-20 / 22:25:47
А ти звідки знаєш, що не було отримано дозвіл???
Всі потрібні документи є!
а ти просто бот, який пускає мульку...
солотвино 2012-03-16 / 23:51:10
Завтра в Солотвино хочуть встановити пам'ятний знак на встановлення якої не отримали дозвіл. Не знаю куди дивляться контролюючі органи (міліція, СБУ)? Або їм (ВО "Свобода") все можна робити, не треба їм закони дотримуватися?
інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-16 / 20:03:29
Я всіх ворогами невважаю, тільки тих які зазіхають на моє, моє по праву, рідне!
інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-16 / 19:57:43
Помилки і прорахунки були, коли кругом ворог тоді ці помилки, у політиці, неминучі!
Та з іншої сторони я думаю що правильно зробили що прийняли бій, а не ховались по підвалах і не чекали на смерть у ліжку вночі.
А що якби Ви жили в той час, тоді прийшли би до мадярів і казали забирайте нашу землю, ось прошу!!!???????
І потім на Ваших очах би насилували жінку і дітей!
Аноним 2012-03-15 / 17:05:53
"інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-15 / 14:00:26"
Я вижу ВЫ не "байдужа людина" и это хорошо, а я ВАМ не враг.
Но хочу Вам сказать про "пошану".
Давайте будем отличать "уважение" и "жалость".
Мне жалко хлопцев, а жалко вдвойне там был мой родственник, попавших в жернова Милитарной Машины Мадярского Королевства.
Жалко и поляков, они тоже Христианские Дети, но мне совсем не ЖАЛКО политических авантюристов /не взирая на национальность/, короче СВОЛОТУ, которые обязаны были Отдать Приказ не чинить сопротивление, спасли бы хлопцам жизни.
Я уважаю своего деда ротмистра Легиона Серовы и остальных военнослужащих Армии Ческо-Словенской, делавших все от них зависящее, чтобы "угомонить" разошедшихся мадяр и по возможности мирно передать власть, уважаю тех кто в критический момент оставались верные присяге и СВОЕМУ ГОСУДАРСТВУ.
Поэтому давайте научимся отделять "зерна" от "плевел".
Аноним 2012-03-15 / 16:34:11
інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-15 / 14:00:26
Не стоит так сентиментальничать и всех за "ворогов" почитать.
Ведь Й.Тиссо провозгласил независимость Словакии в тот же день, что и Волошин провозгласил независимость КУ, но ФЮРЕР, используя сленг, Волошина просто "кинул", а Словакию признал и его сателитные державы тоже признали.
Современная Словакия не ведет свою "родословную" от "тиссовской словакии", а вот вы хотите, чтобы "волошинская КУ" была этапом "становлення України як великої держави".
Я бы может на это и пристал, но в современном мире УЖЕ есть выработанные правила поведения и ТЕ кто их не выполняет становятся ИЗГОЕМ.
Уверен, что ВЫ и поверьте, я тоже, не хочу жить в государстве ИЗГОЕ.
Давайте задумаемся об этом.
інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-15 / 14:00:26
Так президента Волошина та відповідно і Карпатську Україну, ніхто із ворогів не признавав, це природньо, так для них було легше взяти Карпатську Україну! А великим державам було просто байдуже і вони віддали цей край знов мадярам. Така маленька держава немогла існувати, бо немала достатніх сил щоб чинити опір таким режимам із обох сторін. Але відчайдушні спроби всетаки робились для цього і тепер ми бачимо що то заслуговує на пошану. Це маленький етап становлення України як великої держави. Фак залишається фактом як би вороги нестаралися все перекрутити.
Аноним 2012-03-15 / 12:00:43
"А "суверенного государства" під назвою Чехословаччина на той час вже не існувало - Чехія була анексована, а Словаччина проголосила незалежність..."
Суверенная Ческо-Словенская существовала не только на период марта 1939 года, но и на период октября 1944 года.
Известно, что при входе Красной Армии на территорию Ческо-Словенской в октябре 44 года из Лондона правительством Бенеша был выслан специальный комиссар в делах гражданской администрации на территорию Подкарпатской Руси /составляющей ЧСР/, которым, кстати была проведена мобилизация в состав Легиона Генерала Свободы.
При подписании Договора Молотова-Фирлингера в июне 1945 года самозванца Волошина никто даже не приглашал в качестве консультанта.
От ЧСР интересы РПР представлял специальный посланник Бенеша, госсекретарь ЧСР - Фирлингер.
Никто в мире, в том числе и Англия, США, никогда не признавали "законной влады Карпатской Украины" - прописная истина, но для вас "проблема".
інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-14 / 19:07:44
Як Й.Тиссо. так і А.І. Волошин були знищені советами тільки у різний спосіб. Тиссо невдалось підірвали у Києві, а вдалось повісити на тереторії Словаччини. Волошина, ті самі совьети закатували у вязниці до смерті.
сорри 2012-03-14 / 18:57:09
Аноним 2012-03-14 / 13:39:19
...я никогда не соглашусь с тем, что кто-то может устроить на территории суверенного государства беспредельный путч в угоду неприятельского государства, прикрываясь "державницкими лозунгами" несуществующей державы, а тем более глорифицировать поступки ПУТЧИСТОВ.(с)
Що ви мелете? Який путч, якщо діяла законна влада Карпатської України? На догоду якій державі, якщо мадяри наступали, а посол Німеччини напепедодні закликав припинити опір? А "суверенного государства" під назвою Чехословаччина на той час вже не існувало - Чехія була анексована, а Словаччина проголосила незалежність...
інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-14 / 18:43:22
Аноним 2012-03-14 / 13:39:19
Я готов низко уклониться своим землякам и предкам взявшим в руки оружие на защиту своей страны Ческо-Словенской
73 роки назад існувала дуже короткий час, навіть юредично, а не тільки фактично Карпатська Україна із столицею, сеймом і президентом.
Мог бы поблагодарить наемников-интернационалистов граждан Польши за их благородный чин.
Це такі самі українці, повний бред!
Ви навіть говорите на іноземній мові, шо тут говорити про "Я готов низко уклониться своим землякам и предкам"????
Т.Г. Шевченко про таких давно писав так:
"Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати"
Т.Шевченко
Аноним 2012-03-14 / 13:39:19
"інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-14 / 13:00:52
Аноним:"
"Хаба якщо українець бореться за свою рідну землю то його тепер називають фашистом?"
Зачем Вы все ставите "вверх ногами".
Известно, что результатом Мюнхена стала оккупация и расчленение ЧСР между Германией и Венгрией.
Я готов низко уклониться своим землякам и предкам взявшим в руки оружие на защиту своей страны Ческо-Словенской перед Мадярским Королевством.
Мог бы поблагодарить наемников-интернационалистов граждан Польши за их благородный чин.
Но я никогда не соглашусь с тем, что кто-то может устроить на территории суверенного государства беспредельный путч в угоду неприятельского государства, прикрываясь "державницкими лозунгами" несуществующей державы, а тем более глорифицировать поступки ПУТЧИСТОВ.
В истории нет сослагательного наклонения, но если бы судьба не распорядилась так как вышло, у ВОЛОШИНА были все шансы стать перед НАРОДНЫМ ТРИБУНАЛОМ ЧСР и разделить судьбу Й.Тиссо.
інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-14 / 13:03:33
Ось, ще одне свідчення того як у нас боролися за свою рідну державу. Мирон Іван Васильович (ветеран УПА, який відсидів за боротьбу, за Україну 25 років, із с. Росішка що на Рахівщині) каже так "ВО "Свобода" то нші ПОСЛІДОВНИКИ!
Слава Україні!
інж.-Будівельник. Росішка 2012-03-14 / 13:00:52
Аноним:
Існує багато доказів та світчень, про те як боролися наші земляки за свою державу і то справді був героїзм особливо у тих умовах.
Хаба якщо українець бореться за свою рідну землю то його тепер називають фашистом?
Що наші січовики нападали на мадярщину? Чи на будь-яку іншу країну?
Українці від яких забрали їхню рідну землю і зробили їх рабами на ційже землі, боролися за своє різними засобами і способами!!!!!
Тому, Слава Героям Січовикам і Вічна Память!!!!!
Олексанр Філіпов 2012-03-13 / 15:52:47
Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Адмін
Аноним 2012-03-13 / 10:59:35
Господин "сори" касательно морально-этических качеств Русинов спорить с Вами не стану, я об этом и сам говорю.
Но, что Вы считаете "героизмом"????
Подлость и предательство волошинского "провида"???
Безглузду гибель обманутых молодых хлопцев, в том числе и Ваших???
А не слишком ли большая цена на алтарь политических пройдисвитов???
Ну а утверждать, что они "боролись с фашизмом" мягко говоря ФАРИСЕЙСТВО.
василь 2012-03-12 / 22:24:03
бандит КАМИШ участі у Заходах не візьме по одній причині: тут нічого не заробиш, а тільки витратиш. на таке він просто не здатний.
555 2012-03-12 / 20:19:27
А чи прийме участь в Заходах лідер Закарпатської Батьківщини бандит КАМИШ?
сорри 2012-03-12 / 19:33:00
2Аноним
І ще. Оволодійте, будь ласка, українською мовою на рівні, достатньому для того, аби розрізняти слова "тулити" і "тупити"... :))
сорри 2012-03-12 / 19:28:19
Аноним 2012-03-12 / 16:43:17
...Если по вашему есть "карпатоукраинцы", как нечто "автономное", то есть тогда и "степоукраинцы", "лесоукраинцы", "днепроукраинцы" и прочая. (с)
Аноніме, йщлося про конкретну історичну якість українства, яка мала місце на наших землях в період Карпатської України. Саме до тих подій і тих людей "таваріщ" під ніком *** вирішив приклеїти лейбу нацизму.
Але й в тому контексті, який мали на увазі ви, я можу стверджувати, що, безумовно, карпатоукраїнці (закарпатці), безумовно, мають деякі відмінності, що вирізняють їх від галичан, подолян, слобожан і т.д. Ви хочете заперечити?
Фенциком и его биографией не надо никого пугать. (с)
А ніхто й не лякає. Тим більше тим, що, за своєю суттю ніколи не було страшним, а, хіба, бутафорено-крикливим, політично-заробітчанським. Просто, історію треба знати...
...в отличии от Вас, русины никогда не утверждали, что "ПЕРВЫМИ НА ПЛАНЕТЕ ЗЕМЛЯ в 1939 г. стали на ПРЮ с фашизмом." (с)
Так звані русини взагалі ніколи не ставали ні на яку прю. Я вже кілька років поспіль випрошував тутЮ, аби мені назвали ім’я хоч одного "русинського" героя, котрий би загинув зі зброєю в руках і передсмертним криком "Най жиє независима Подкарпатська Русь!" у боротьбі проти окупантів. Не було ніколи в природі і навіть "тихого" "русинського" підпілля. Ні при мадярах, ні при совітах. Все, що було героїчного в нашому краї, пов’язане в новітній історії з українством. А те, що перший реальний бій у Європі угорським сателітам німецького нашизму дали карпатоукраїнці - це факт. І те, що "русинами" на тому полі бою з окупантами, знову ж таки, не пахло, так само беззаперечно...