Історичне місце стало своєрідним місцем паломництва націоналістів. Декілька разів на рік тут відбуваються заходи з вшанування пам’яті та бойової слави полеглих бійців Організації Народної Оборони «Карпатська Січ».
«Минулого року на річницю Карпатської України побратими встановили меморіальну плиту. Зараз ми замінимо хрест на сталевий, оскільки дерев’яний може прогнити. Це не потребує великих зусиль, але значення могили аж ніяк не можна применшити. В наш час потрібно з особливою наснагою та ентузіазмом відновлювати історичні пам’ятки. Адже без минулого не буде майбутнього», - коментує очільник місцевого осередку ВО «Свобода», боєць Легіону Свободи Борис Кондратюк.
Довідка
Про жорстокі розправи над січовиками свідчать багато книжок та фактів. Події, що стались у березні 1939 року на цьому місці, описав учасник Карпатської України та письменник Василь Ґренджа-Донський: "Ще того самого дня (16-го) розстріляли мадяри дальших полонених січовиків; двох зараз на шляху за Оноківцями, а трьох повели на оріховецький міст й у варварський спосіб замордували на мості: пов'язали їм руки й ноги, відтак кожному зокрема прив'язали до ніг мотуз, а другий кінець мотуза прив'язали до бар'єра на мості, а потім всіх трьох перекинули через дерев'яний бар'єр так, що січовики живими звисали з моста головами в долину. Відтак гонведи зійшли з моста на берег Ужа і на яких 20 кроків почали ціляти в січовиків. По-перш, стріляли в ноги, потім у черева, в груди, чванькуючись, котрий ліпше потрапив. Січовики від клятого ворога не благали милосердя, але під цим, досить довгим, часом страшної екзекуції гукали "Смерть мадярам!" Кров шнурками стікала з них у воду… Кати відтак повідтинали мотузи і трупи попадали в воду. Всередині березня вода в Ужі була велика і сильна, і так трупи доплили аж до Ужгорода. Тут, на т. зв. Болотині, виловлювали їх цигани і на наказ мадярів закопували в Радванецькому лісі, не залишивши жодного сліду. Один труп застряг на гострих каменюках в Доманинцях, і його вночі два пастухи поховали".