Валерій Лунченко: настав час щось змінювати у цій країні

З метою відновлення балансу влади та протистояння владному режиму на загальнодержавному рівні опозиційні сили оголосили про спільні дії у виборчій кампанії. Про те, як закарпатська опозиція на регіональному рівні веде підготовку до цього серйозного політичного випробування розповів керівник обласної організації партії “Фронт Змін” Валерій Лунченко.

Пане Валерію, цьогорічні новини в пресі свідчать про те, що політики вже з початку січня активно взялися за підготовку до виборів. Коли слід очікувати найбільш активної фази передвиборчої боротьби та як, на Вашу думку, цього разу розгортатиметься її сценарій?

Закономірно, що отриманню якісного результату передує ретельна підготовка. Тому усі політичні сили відразу активно розгорнули свою діяльність, щойно в грудні минулого року президент підписав закон про вибори народних депутатів. Для нас також це стало сигналом для початку підготовчого передвиборчого періоду, адже задачі ми намітили серйозні. Не хочеться вдаватися до пафосу, але на кону майбутнє України, і ці вибори покажуть, в якій країні ми житимемо найближчі десятиліття.

Що стосується активних фаз, то, на мою думку, пожвавлення політичної боротьби слід очікувати в квітні. Піку вона досягне як і годиться, за 90 днів до виборів з моменту офіційного старту передвиборчої кампанії. 

Закарпатський сценарій цілком прогнозований. Партія регіонів робитиме все можливе, щоб закріпити на місцевому рівні союз із “Сильною Україною” і “Єдиним Центром”. Усі троє декларуватимуть свою “незалежність” і міць. Звідси – можливі гучні заяви, яскраві піар-ходи, а напередодні самих виборів – традиційна випробувана схема “роботи” з виборцями.

Опозиція, я так розумію, також не сидітиме склавши руки. Чого варті заяви Арсенія Яценюка на саміті в Давосі, численні мітинги по всій країні і Угода про об’єднання опозиції.

Я думаю, що навіть далекій від політики людині цілком зрозуміла нинішня політична ситуація в країні. Як ніколи раніше сьогодні відчуваю роль і значення опозиції у одноосібному владному режимі, який сформувався. Якщо це не зупинити, далі щось змінити буде неможливо. Цілий світ кричить по те, що так не повинно бути, а нашій владі хоч би що.  Народ бунтує, виходить на масові мітинги, але його не чують. Закони приймають, а потім відміняють, Конституцію перекроюють для того, щоб зручніше було красти, зміцнювати свою владу, забезпечувати хороше майбутнє не дітям, бо вони вже прилаштовані, а внукам і правнукам. Тому, зрозуміло, спостерігаючи за всім цим, ми розуміємо, що ще трохи – і вплинути на ситуацію буде неможливо. Уявіть собі, опозиціонери зібралися і намітили програму спільних дій. Таке важко було уявити, щоб політичні лідери зі своїми амбіціями і впевненості у власній силі, об’єдналися. Але це сталося. У січні цього року в День Соборності України була підписана Угода про об’єднання демократичних сил.

В чому її суть?  

Угодою передбачаються спільні дії у передвиборчій кампанії 2012 року. Фактично різні політичні сили (“Свобода”, “Фронт Змін”, “Батьківщина”, “Удар” та ін.) показали, що здатні об’єднатися в єдину українську партію, що найвищою цінністю для себе визначає державу і народ. Зараз усі йдуть на вибори як окремі партії, але з єдиним мажоритарним списком. Головна задача – дати можливість найсильнішому кандидату від демократичних сил перемогти на своєму окрузі та пройти у Верховну Раду. Таким чином спільно вдасться сформувати новий парламент. Українці потребують представництва опозиції у Верховній Раді, бо парламент не повинен бути власністю однієї партії і одного політика. Крім того, ми – за чесну боротьбу. Нехай переможе сильніший. Але виключно у чесній боротьбі. Тому це також наша задача – проконтролювати чесність виборів, відстояти наші голоси і дозволити якомога більшій кількості кандидатів від опозиції представляти інтереси своїх виборців у парламенті.

У випадку перемоги на виборах і входження до парламенту, які завдання нинішня об’єднана опозиція ставитиме там?

Формування коаліції, спільне голосування, прийняття насправді потрібних країні законів, обрання свого опозиційного голови парламенту. А як на мене, то найбільш важливим завданням буде відібрати у Януковича право призначати прем’єр-міністра і уряд, бо це повноваження Верховної Ради. Не дозволити парламенту обирати президента, щоб той потім не призначав себе пожиттєво главою держави, а рахувався з думкою народу. Ну і далі – справедлива судова система, гарантії Конституції – все те, до чого Україна так довго йшла і чого в результаті немає.
 
А чи не станеться так, що, дійшовши до парламенту, опозиційні сили забудуть про Угоду і займуться кожна своїми справами чи примкнуть до тих же провладних партій?

Це особиста відповідальність керівництва опозиційних сил у питанні висунення своїх кандидатів у депутати. Саме тому всі разом сідатимуть і ретельно розглядатимуть кожну кандидатуру. Щодо “Фронту Змін”, то тут дисципліна строга. Тільки після місцевих виборів із партії було виключено десятки осіб, які погодилися на якісь домовленості із владою.

Звичайно, Партія регіонів намагатиметься переманити до себе окремих опозиційних депутатів. Вже зараз прораховуються всі ходи і можливості утримати владу. Адже їм є чого боятися – на сьогодні Партія регіонів лідирує у стрімкості падіння рейтингів. Звідси – красиві заяви про забезпечення демократичності виборів, а паралельно – намагання змінити виборчу систему під себе. Ви ж зрозумійте, спроби знизити відсотковий бар’єр для дрібних партій покликаний по-перше, посварити між собою амбітних керівників-опозиціонерів, а по-друге, дати можливість у парламент пройти нечисленним провладним партіям, щоб потім з ними формувати більшість. Так було у 2007 році, коли ПР не добирала голосів, але змогла перекупити їх у інших політичних сил. Ось чому потрібно сідати і визначатися з найдостойнішими.   

З якими опозиційними політичними силами “Фронт Змін” вже веде перемовини на Закарпатті?

На даний час активно ідуть перемовини з політичною силою “Батьківщина”. Поки що на цьому ми і зупинилися, аналізуючи рейтинги прихильності громадян до партій. Не виключено, що братимемо до уваги й “УДАР”, хоча поки що вони не мають особливих підстав претендувати на якісь вагомі позиції на Закарпатті. Однак, якщо буде прийнята стратегія заміру і визначення рейтингу того чи іншого кандидата, і на якомусь округу представники “УДАРу” матимуть сильнішу кандидатуру, ми готові уступити округ заради досягнення головної цілі, про яку я вже згадував, - унеможливлення проходження  кандидатів від провладних партій.

Але представники “Батьківщини” в пресі заявляють, що поки що ні з ким із політичних сил серйозних зустрічей, окрім неофіційних розмов, не було.
Офіційна зустріч відбудеться тоді, коли засідатиме Комітет опору диктатурі (КОД - прим. авт.) і на регіональному рівні підпише офіційну Угоду про спільні дії. Однак до цього часу потрібно з’ясувати бачення тієї чи іншої політичної сили на роль у цьому об’єднанні. Щодо “Батьківщини”, то я особисто мало не щотижня зустрічаюся з їхніми закарпатськими лідерами. Щоправда, хотілося б чіткіше усвідомлювати, і з цим повинна визначитися сама партія, хто все ж таки там виконує роль головного лідера.

Яким чином все ж таки відбуватиметься формування списків від опозиції?

Є 3 варіанти підходу до визначення кандидатів, запропонованих КОДом. По-перше, замір персонального рейтингу кожної особистості, і тоді всі підтримують найсильнішого. Другий варіант – поділити кількість округів по рейтингу партії, після чого фактично зафіксувати квоту по округах. Третій – просто домовитися з обласними партійними організаціями щодо того, хто буде найбільш достойним. Як буде насправді, покаже час. Неможливо математично прорахувати перемогу. Гадаю, в кожному конкретному випадку потрібно визначатися і застосовувати найбільш дієву схему. Кандидат від опозиції повинен перемогти на мажоритарному окрузі. І тут “Фронт Змін” готовий до компромісів з іншими політичними силами, що представляють КОД.

А чи достатньо цього для перемоги на Закарпатті?

Всі пам’ятають, як відбувалися попередні вибори до місцевих рад. Якщо Партія регіонів застосовувала адміністративний ресурс і маніпуляції з бюлетенями, то ЄЦ заохочував людей фінансово. Очевидно, що ці ж механізми підуть в дію і цього разу, тільки ще більш масштабно, адже ціна перемоги тепер вища. Що стосується нас, то ми дотримали слова, даного своїм прихильникам перед виборами. Не зрадили принципам, які декларували, не заплямували репутації, відстоювали кожен свій голос. Тепер також працюватимемо на перемогу. Але кінцеве слово за виборцями. І тут вже громадяни повинні зробити вибір – демократичний кандидат, демократичний парламент, а відповідно - демократичний шлях розвитку України, чи загострення нинішньої ситуації, в якій перебуває Україна. Я  переконаний, що більшість людей розуміє – настав час щось змінювати у цій країні.

Теги: Фронт Змін, вибори

13 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати