Архієпископ Феодор відвідав в Угорщині храм, де співав Сковорода (ФОТО)

19-го травня високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський, відвідав з офіційним візитом Свято-Миколаївський православний храм міста Токай в Угорщині, де на запрошення керуючого архієрея архієпископа Єгор’ївського Марка була звершена Божественна літургія.

Архієпископ Феодор відвідав в Угорщині храм, де співав Сковорода (ФОТО)

Унікальність храму полягає в тому, що одним із хористів церковного хору даного храму у ХVIII ст. був відомий просвітитель, поет, письменник, філософ, мислитель, громадський діяч України Григорій Сковорода.

Керуючого Мукачівською єпархією УПЦ на паперті зустріли духовенство Угорської єпархії, генеральний консул України в Угорщині Сергій Бороденков, мер міста Токай Янош Маєр, прихожани, паломники та гості токайського приходу.

Під час архієрейської літургії урочисто співав хор Свято-Троїцької православної парафії міста Дебрецен під керівництвом ієрея Варнави.

На Божественній літургії владика Феодор возніс заупокійні молитви за Григорія Сковороду та засновників храму.

Після завершення богослуження, та хресного ходу довкола храму, Високопреосвященніший архієпископ Феодор поспілкувався з генеральним консулом України, мером міста Токай, кореспондентами місцевого угорського телебачення та всіма присутніми.

З ініціативи Яноша Маєра гостям з України організували екскурсію старовинними вуличками міста.

Олександр Монич, для Закарпаття онлайн

20 травня 2012р.

Теги: Феодор, Сковорода, Угорщина

Коментарі

Микита 2012-05-21 / 14:57:44
*** тримайте свою думку при собі, якщо не володієте обєктивною інформацією про попів. Всім розставляти штампи на ліво і направо дуже легко, особливо сидячи за компютером. Ну взагалі це зараз модно займатися таким інтелигентними закидами в сторону Церкви, і що цікаво це робиться людьми які палець об палець не вдарять, заради розвитку держави, церкви і взагалі моральності. Як кажуть на Закарпатті говорити не міхи тягати!!

*** 2012-05-21 / 13:00:32
Микито, у вас в голові - боротьба з уніатами. А мені що вони, що ви - однаково. І ті, і другі однаково народ дурманять. Тільки греко-католики- витонченіше, по європейськи, а московські - тупо. Звиняйте, що без реверансів.

Степан Ваш 2012-05-21 / 12:44:48
Пане Микито!
Спасибі за рекомендацію відвідати Токай - обов"язково скористаюсь. А заодно запрошую і Вас - поспілкуємось разом із місцевими жителями, а заодно - скуштуємо і славного токайського напою.
До речі, за останні 10-15 років у Токаї бував неодноразово. Спілкування було щедрим: з паном Майєром, священниками, директором колишнього музею, місцевою інтелігенцією, багатьма іншими людьми, у т.ч. й з українцями, які опікуються в Угорщині пам"яттю Сковороди...
До речі, вино (у міру) любив куштувати і Сковорода.
Див. про це, зокрема у моїй статті "СКОВОРОДА В ТОКАЙСКИХ САДАХ
Степан Ваш «Зеркало недели» №18, 02 мая 1998"
Ось фрагмент із статті: "Что ни говорите, а Григорий Саввич Сковорода любил пить вино! «Я вашим вином не только в дороге, но и дома пользовался», — с благодарностью писал одному из друзей в 1790 году, уже на закате лет, странствующий философ-поэт. В свое время исследователи даже затеяли специальные «разборки» на тему: а не был ли склонен «старчик» к алкоголю. Да ну уж! Биограф Юрий Лощиц тонко и убедительно утверждал: к вину, как и к другим предметам плотских утех, Сковорода относился с мудрой сдержанностью. Глоток-другой доброго вина для старого человека, которого собственная кровь уже отказывается согревать, — своего рода философская микстура. Не более. Это милосердное напоминание о весеннем тепле, о друзьях, которые остались за горизонтом заснеженных степей… А впрочем, небезразличное отношение Сковороды к вину имеет и объективную подоплеку. Еще бы! Скажите, кто, проведя в «крае вин королей» — Токае — несколько лет, да еще в составе т.н. «Комиссии для закупки венгерских вин», мог бы остаться беспристрастным к напитку богов — токайскому асу? Думается, что в своих воспоминаниях наш «старчик» не раз возвращался в венгерский Токай, куда в августе 1745 года он прибыл по «ее императорского величества указу». И где в минуты, свободные от обязанностей певчего, иногда причащался «королем вин».

Отже, пане Микито, чекаю Вас у Токаї!
З повагою, Степан Ваш.

Микита 2012-05-21 / 11:54:58
Шановний *** Вам мабуть трішки завидно і жаба задавила. Великий знавець бачу життя попів. Краще би мабуть було, якби Богородиця являлася в кожному селі, і предсказувала які погані московські попи, тому що не пропагують унію лукаво під прикриттям націонал патріотизму, не будують памятників видатним католицьким митцям. О шановному Степану Вашу рекомендуємо поїхати в Токай і поспілкуватися з жителями про Сковороду...

*** 2012-05-21 / 11:29:38
Московські попи заради привернення уваги готові на чергову фальсифікацію - то у них засохлі квіти розцвітають, то джрова з хрестом російськоправославним знаходяться тиражами в десятки штук, то навіть Сковорода співає в храмі, який за його життя не існував... )))

Степан Ваш 2012-05-21 / 11:21:31
Ахінея.
Не міг бути "одним із хористів церковного хору даного храму у ХVIII ст. відомий просвітитель, поет, письменник, філософ, мислитель, громадський діяч України Григорій Сковорода".
По по-перше, ДЕРЕВ"ЯНИЙ храм, де "півчий" Григорій Сковорода служив, був в іншому місці. На жаль, не збереглися (принаймні, не знайдено) навіть його рештки - церква згоріла під час однієї з пожеж). По-друге нинішній храм споруджений наприкінці 18 століття, коли Григорія Сковороди і близько не було в Токаї - він тут перебував п’ять років: від серпня 1745 року до жовтня 1750 року.
Що стосується Пам"ятної дошки Г. Сковороді, то вона на стіні церкви з тих міркувань, що в ній тоді (не знаю чи й тепер) був музей з деякими експонатами "Комісії...". Дошка ставилася скоріше із кон"юнктурних міркувань - скороспішно, із зображенням, негідним (у солдатських чоботах) для такої світлої постаті.
Дещо про це - див. нижче.


Степан ВАШ
ТАЄМНИЦІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ У ЙОГО “ЛЮБЕЗНОЙ УНГАРИИ”
(Відомі і маловідомі сторінки перебування українського поета-мислителя в Угорщині)

Угорщина залишила теплі і довготривалі спогади у великого українського поета, філософа, педагога Григорія Савича Сковороди.

“В моей любезной Унгарии волами молотят”, — писав Сковорода у творі “Беседа, нареченная двое, о том, как блаженным быть легко”. Усього кілька згадок залишив нам Григорій Савич про Угорщину, де він у складі т.зв. “Комісії з закупівлі угорського вина” для царського двору перебував, як встановлено вітчизняними і угорськими дослідженнями ( Леонід Махновець, Яків Штернберг, Лойош Тарді), п’ять років: від серпня 1745 року до жовтня 1750 року. “Да и тепер в некоторой земле называется бог иштен” — вертається філософ у трактаті “Начальная дверь к християнскому добронравию” до свого угорського досвіду через півтора десятка років перебування у цій країні. Філологічно правильні і точно, по суті вживані угорські слова, як, наприклад, уже згадане “іштен” або “кокош” (“півень”) в одному з творів 1776 року, свідчать про добре, на все життя, засвоєні ним “угорські уроки”. Згадку про угорські гори знаходимо у байці “Оленица и кабан” — цим, як і згаданим вище, на жаль, вичерпуються писемні свідчення Сковороди про Угорщину.

Достовірним джерелом перебування Сковороди в Угорщині слід вважати і написане з цього приводу його учнем і другом Михайлом Ковалинським. “Коло наук, що викладалося у Києві, здалося йому недостатнім, він забажав бачити чужі краї. Незабаром виникла нагода до цього, і він скористався нею всеохоче. Від двору відправлений був в Угорщину до токайських садів генерал-майор Вишневський, який для греко-католицької церкви, що знаходилася там, хотів мати церковників, вдатних до служби і співу. Сковорода, відомий знанням музики, голосом, бажанням бути у чужих краях, розумінням деяких мов, представлений був Вишневському схвально і взятий ним під опіку”, — писав Михайло Ковалинський про обставини, які спонукали Сковороду до поїздки в Угорщину. “Подорожуючи з генералом сим, — твердив Ковалинський, — мав він можливість з дозволу його і з допомогою його поїхати з Угорщини до Відня, Офена (Буди) і Пресбургa (Братислави) та інших навколишніх місць, де, цікавлячись за бажанням своїм, старався знайомитися здебільшого з людьми “ученостью и знаниями отлично славимыми тогда”. Він розмовляв цілком добре і з особливою чистотою латинською і німецькою мовами, достатньо розумів еллінську (грецьку), тому і спричинявся цим до знайомства і приязні вчених, а з ними до нових пізнань, які не мав і не міг мати у своїй вітчизні”.

У дорожньому паспорті генерала Ф. Вишневського, виданому “по ее императорского величества указу”, міститься опосередкована згадка про Сковороду, де він фігурує як “церковник”. Відомим є маршрут тогочасного транспортного шляху Токай—Київ, яким в “таратайці” укупі з почтом “російського комісара” прибув в Угорщину і відбув з неї Сковорода. Цей шлях проходив через Шарошпоток, Шаторольйоуйгель, Кошіце, Пряшів, Свидник, Дукельський перевал, Кросно, Жешув, Ланцут, Пшеворськ, Ярослав, Радимно, Яворів, Жолкву, Львів, Яричів, Броди, Радзивилів, Кременець, Заслав, Шепетівку, Полонне, Чуднів, Бердичів, Вчорайше, Кам’янку, Попільню, Фастів, Васильків. Вино з супроводом прибувало до проміжного пункту в Київ, де “у нижньому городі на Подолі Петропавлівського монастиря” містилися спеціальні підвали.

За оцінкою М. Ковалинського, Сковорода “вернувся із чужих країв наповнений ученістю, відомостями, знаннями”; це дає підставу твердити, що приведеними вище у творах згадками про Угорщину не можна обмежувати “угорську тему” Сковороди. Час, зниклі документи, та й сам Сковорода багато таємниць приховали, а то й відібрали од нас назавжди. Але ледь вловлювані сліди, ледь сяючі промені істинного щляху до розкриття таємниць манять нас до його “любезной Унгарии”, до “міста виноградників і вин” — саме так написано на брамі при в’їзді у теперішній Токай. Для справжнього сковородознавця ще залишилися шанси припідняти завісу часу, через марево віків хоча б торкнутися таємниць токайського періоду життя посланника, місія якого аж ніяк не обмежувалася роллю “півчого”.

Нові споруди виросли на місці токайських кам’яних будівель, орендованих “Комісією” Ф. Вишневського, у складі якої числився Г. Сковорода. З тих пір збереглася лише кам’яна стіна, що захищала будівлі місії від гірських зсувів. Згоріла під час однієї з пожеж минулих століть і дерев’яна церква, де здійснювали свою місію “священики із Росії”. Поруч видніється церква візантійського обряду, збудована у ХVІІІ столітті, вже після від’їзду Сковороди на батьківщину.

Зате у краєзнавчих музеях Токая і Мішкольца збереглися промовисті речі: основа іконостасу візантійського стилю, чимало богослужебних книг та предметів культового обряду тих часів. Тут знаходяться, зокрема, привезені з України і Росії ікони ХVІІІ століття, “Євангелікон” 1690 року з Лемберга (Львова), дерев’яний гуцульський хрест, плащаниця та інші церковні атрибути. Йожеф Дам’янович, колишній священик місцевої греко-католицької церкви, зведеної у 1740 році, показав нам успадковану від “ортодоксів” (православних) реліквію — олов’яно-цинкову тарілку із підписом та зображенням святих Георгія Побідоносця і Димитрія. Угорський священик вважає, що тарілкою користувалися при виконанні церковних обрядів, здійснюваних “попами Комісії”.

У мало досліджених вітчизняними сковородознавцями архівах Угорщини та Австрії можна простежити перипетії окремої справи, безпосередньо пов’язаної з духовно-церковною діяльністю двох “російських” священиків (одним із них був Сковорода, другий теж походив з України, тоді Малоросії). У 1745 році в Токаї вони приступили до виконання своїх обов’язків, і на їхню діяльність дуже скоро звернули увагу з місцевої єпархії. І не випадково. Токай та його околиці населяли не лише угорці, а й німці, словаки, поляки, греки, а також русини-українці, які перебралися сюди із Підкарпаття. З прибуттям у Токай Сковороди і священика, ім’я якого не згадується, греки і русини-українці, котрі доти молилися у греко-католицькій церкві, стали брати участь у богослужіннях візантійського обряду й одразу знайшли спільну мову з віруючими Токайської комісії. Можна припустити, що цьому прислужився не лише милозвучний, дзвінкий, не чутий доти у цих краях, голос “півчого” Сковороди — колишнього учасника хору Києво-Могилянської академії та придворної царської капели, але й близька грекам та русинам-українцям (на той час уже поуніаченим) віра, а також глибокі, різнобічні знання, якими володіли освічені духовні особи з України.

Єпископ міста Егер Ференц Барковці у зв’язку з цим звернувся до віденського двору зі скаргою на поширення серед його пастви “схизми” (православ’я) згаданими священиками. Не малою мірою такі обставини спричинили до того, що Іван Майєр, т.в.о. керівника Токайської комісії, у квітні 1749 року звернувся до Москви із проханням збудувати тут церкву для російського токайського “Соmando” (що було, зрештою, і здійснено у наступний період). Справа про “схизму” розглядалася віденською “міністерською конференцією”, яка дійшла висновку, що росіяни можуть і надалі утримувати своїх священнослужителів та здійснювати богослужіння, але “тільки для себе”.

Згадана справа — лише один із напрямів перспективного, багатообіцяючого дослідження обставин перебування в Угорщині Сковороди. Важливим є і вивчення “навколишніх місць”, які відвідував майбутній український поет і філософ, а також дослідження кола занять, знайомств, що формували в Угорщині його духовно-інтелектуальний світ, віддзеркалений у майбутніх творах. Вітчизняними і зарубіжними вченими висловлено з цього приводу чимало припущень, не підпертих, однак, фактичними даними. Особливої уваги заслуговує, на наш погляд, імовірно часте відвідування Сковородою розташованого неподалік Токая Шарошпотоцького колегіуму з його багатою бібліотекою (до речі, реквізованою СРСР після Другої світової війни — тепер мова йде про її реституцію). У колегіумі у 1650—1654 роках працював, написавши найважливіші свої роботи, всесвітньо відомий чеський педагог Ян Амос Коменський — багато його педагогічних ідей знаходимо і в працях Сковороди. Не лише в Угорщину, а й в Австрію, Словаччину ведуть реальні, зримі сковородинівські стежки досліджень, пройти якими, здобувши нові зерна правди, дано лише наполегливим і відданим темі ученим.

В особі Григорія Савича Сковороди — великого українського філософа і свободолюбця — ми вбачаємо одного з перших представників угорсько-українських культурних зв’язків — пише у книзі “Історія токайської Комісії з закупівлі вина (1733—1798)” угорський учений Лойош Тарді. Перебування Григорія Сковороди в Угорщині — цікава сторінка в історії культурного спілкування України і Угорщини, вона свідчить про глибоке коріння і давно сформовані традиції дружби і співробітництва між двома сусідніми народами — вважає один із українських сковородознавців Яків Штернберг.

Актуалізація творчості Сковороди — добра нагода, щоб, пройнявшись мудрими ідеями і діяннями видатного українського поета-філософа і педагога, збагатити ці традиції. Одним із проявів прилучення до джерела могутньої творчої спадщини і, водночас, даниною пам’яті видатному українському діячеві, є встановлена у Токаї з участю Товариства української культури в Угорщині, Культурної спілки угорців Закарпаття та самоврядування міста Токая меморіальної дошки Г. Сковороді на стіні місцевого музею, колишньої церкви “Комісії”. Дуже шкода, що через не залежні від товариства обставини ця виконана по-дилетантськи мистецько-культурна пам’ятка спотворює справжній образ великого українського поета і філософа. Доводиться лише сподіватися: у майбутньому згадана пам’ятка, як і світла постать українського філософа-митця набуде в Угорщині гідних рис, сприятиме збагаченню культурної спадщини українського і угорського народів.
Або ще пишуть росіяни:

Что касается православной церкви Святого Николая на ул. Вашвари Пала, то первая деревянная церковь была построена греками. Нынешнее каменное здание построено во второй половине XVIII века греками с помощью русских. Сегодня этот храм относится к Венгерской православной церкви и подчиняется Московской патриархии. Рядом со входом висит мемориальная доска украинскому философу, поэту и проповеднику Григорию Сковороде (1722–1794).


НОВИНИ: Соціо

21:58
/ 5
На Луганщині двоє закарпатців після заробітків в Росії збирають гроші на дорогу до Мукачева
09:47
/ 4
Станом на вечір неділі Олександр Костюк, що постраждав у зіткненні з Porsche Cayenne, почав приходити до тями
12:12
Спека. Закарпатці долучаються до флешмобу #водутваринам
21:31
/ 5
В Ужгороді вірники РПЦ влаштували ходу з реплікою ікони з Афону
16:17
/ 1
ФОТОФАКТ. В Ужгороді навколо ліквідамбарів встановили чавунні решітки
15:45
/ 1
У Мукачеві чоловік, повернувшись із заробітків, звів рахунки з життям
15:41
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
15:27
/ 2
У мукачівському "Паланку" влаштували реконструкцію весілля Ілони Зріні та Імре Текелі
13:50
/ 3
Закарпатську академію мистецтв і надалі очолюватиме Іван Небесник
10:18
Понад сотню донорів долучилися до Тижневика здачі крові в Ужгороді
09:46
/ 3
Єдина в області жінка-хірург, яка проводить стентування судин серця, працює на Закарпатті
09:40
Зелені зони Ужгорода заросли борщівником
08:24
/ 3
"Закарпатгаз” повідомив про зниження ціни на газ у червні на на 6,5%
07:34
На місці колишньої церкви в Ужгородському замку тривають археологічні розкопки
22:34
В Ужгороді зафіксовано історичний температурний рекорд спеки
22:25
/ 5
На авіарейс Ужгород-Київ-Ужгород розпродано усі квитки
21:07
/ 3
У Європарламенті стали на захист полонини Боржави від забудови її високогір’я вітряками (ДОКУМЕНТ)
17:43
/ 7
Закарпатські газовики готові страйкувати заради зарплатні
16:46
На Закарпатті фермери завдяки аграрним розпискам залучили понад 80 млн грн
16:20
На Хустщині, в Ізі проведуть майстерню з лозоплетіння
15:36
Унаслідок паводку аграріям Іршавщини доводиться пересівати свої угіддя
15:28
Рівень розрахунків за газ на Закарпатті – вищий на 21%, ніж по всій Україні
15:01
/ 1
У мукачівському Паланку встановили герб святому Мартину
14:56
/ 1
Найбільші зарплати в агросфері пропонують на Закарпатті
14:47
У Берегові презентували каталог "Осінній Берегсаз"
» Всі новини