Гурт «КораЛЛі» заряджав драйвом та еротикою закарпатських «березневих котів» (ФОТО)

Гурт у складі п’яти моторних парубків – Юрка Адамчука (вокал, гітара), Василя Юзькова (бас гітара, скрипка), Мишка Адамчука (клавіші, сопілка), Віті Кукурузи (барабани, тамбурин) та Вілі Чупака (трембіта, дримба) спочатку виступили на ефірнику закарпатської радіостанції «Тиса-ФМ».

Візит таких гостей став приємним подарунком усім слухачам і навіть глядачам. Хто спостерігав за ефіром в інтернеті могли помітити, що реквізит гурту зайняв більше половини студії, але особливо помітною була триметрова гуцульська трембіта, котру Віля Чупак назвав «символом, який завжди помічають кобіти».

Хлопці зіграли кілька своїх найвідоміших пісень. До речі, грають вони у доволі цікавому змішаному стилі, в якому вміло поєднали фанк-панк, етно, фольк та інші музичні жанри. Їхню творчість сміло можна назвати новою хвилею автентичної західноукраїнської музики, яка осучаснилась, набула нового живого та динамічного звучання, але не втратила своєї унікальності та мелодійності.

У прямому ефірі «КораЛЛі» розповіли, що крім музики вони також займаються й соціальними проектами, такими як еко-фестиваль «Карпатський протяг», на якому гурт закликає не забруднювати навколишнє середовище, берегти природу та боротися з пластиком. «На жаль, — каже тримбітар Віля, — ми дивимося на речі реально і розуміємо, що музиканти не можуть прибрати усі гори, але ми мусимо принаймні про це кричати, співати і в своїх молитвах звертатися з цим не тільки до Всевишнього, а й десь тут ближче. Можливо тоді хтось побачить, почує і його тіпне та думка, що треба наводити лад у своїй країні». Також «КораЛЛі» випустили разом з музичним альбомом і альбом розмальовок. «Спочатку це була ідея для альбому, щоб людина купуючи один альбом, отримувала в подарунок ще один — розмальовку, — коментує Віля. — Але потім ми побачили різні зошити (розмальовки — авт.) з малюнками не традиційними для нашого краю і подумали, що можна зробити нашу розмальовку нормального розміру, бо там і гори, і потяги, і трембіти — хай дітвора виховується у дусі любові до рідного краю». Свої розмальовки гурт пороздавав по дитячих притулках і вже планує друкувати новий тираж.

На запитання Вікторії Рижової чи гурт «КораЛЛі» виступатиме на маштабному фестивалі «Сіґет», адже в лайн-апі фесту вони зазначені, хлопці відповіли чітко і коротко: «Ми маємо плани, хочемо і бажаємо, тому думаємо, що якось то буде». Коментуючи свою участь у еротичному фестивалі, музиканти пожартували, що їх запросили завдяки триметровій трембіті, яка є деже еротичним інструментом.

Хлопці також розповіли, що планують брати участь у телемарафоні «Пісня об’єднує нас», що триватиме 155 годин, об’єднає 2012 учасників і претендуватиме на світовий рекорд.

Свій другий альбом гурт випустив не на пластиковому носієві, а у вигляді сувеніру, мотивуючи це не тільки боротьбою з пластиком, а й бажанням «показати своїм дітям, що тато був вар’ятом і щоб той кавалок, як доказ цьому, стояв десь дома на меблях».

Розповіли «КораЛЛі» й про походження своєї назви, при цьому попросити не плутати із просто коралями, бо це і намисто, і Вишгородський муніципальний хор, і якісь інші гурти. Трембітар Віля сказав, що «назва походить із легенди про карпатських аллігаторім. Ми вирішили, щоб багато не писати, скоротити ці два слова: «карпатські» — «Кор» і «аллігатори» — «аллі», тому назва гурту пишиться із двома буквами «ЛЛ».

Після ефірника гурт виступив із повноцінним концертом у театрі ляльок «Бавка», де презентувати пісні зі свого нового альбому «Є!». Перед початком концерту вдалося поспілкуватися з клавішником Мишком, який охоче відповів на кілька запитань:

— Чи встиг ваш гурт відвідати якісь заходи, що відбувалися в рамках фестивалю «Березневі коти»?

— Ой, сьогодні ми приїхали фактично одразу на ефірник, а зараз ми, хто краєм вуха, хто краєм ока, спостерігаємо за виставою, що відбувається на сцені.

— «КораЛЛі» вже приїжджали на Закарпаття, чи це перший візит?

— Ні, не перший. Ми приїзджали уже кілька разів, виступали на фестивалі «МітОст», і були з кількома простими візитами.

— Які враження від Закарпаття?

— Закарпаття дуже гостинне, це нам завжди подобається. Крім того, тут тепло, хоча межа між Івано-Франківськом і Закарпаттям зустріла сьогодні нас мокрим снігом і дощем, але потім вже все налагодилося і зараз у вас дуже приємно.

— Сьогодні ви сказали що нові міста вас ваблять знайомствами з кобітами. Чи познайомилися ви із якимись закарпатсьими дівчатами?

— Мушу сказати, що на Закарпатті усі дівчата дуже гарні, як і загалом українські жінки – вони красиві, добрі, ніжні. Але хороші дівчата це тільки один із пунктів, який нас манить, та ми раді до них приїзджати ще і ще (усміхається — авт.).

— Чиєсь серце із учасників гурту уже зайняте, чи й досі шукаєте дівчат у різних містах?

— О, колись у нас уже було таке питання на форумі… Я думаю, що то просто треба пробувати, пробувати і пробувати…Тоді у якийсь момент усе можна буде для себе дізнатись…

— Тобто за ваші серця треба боротися?

— Треба боротися, треба і нам боротися за ваші серця. Тобто це процес життєвий (усміхається — авт.).

— Що зараз будете грати?

— Зараз у нас програми складається із композицій з нового альбому. Точніше із свіжого, бо зараз уже ведется робота над новим альбомом, який ми сподіваємося випустити ще цього року. Минулий рік у нас був плідний на альбоми, на початку ми видали  дебютний альбом, а у вересні – ще один. Також ми працюємо і над новим відео, що буде пов’язане з «Євро 2012».

— Щось приємне побажайте своїм закарпатським прихильникам.

— Гурт «КораЛЛі» бажає вам відчувати себе, відчувати справжні свої бажання і творити з натхненням.

Концерт гурту відбувся динамічно та насичено. Хлопці так запалювали, що не сила було всидіти і найбільші прихильники влаштувати справжні «клюбні танці». Пританцтьовували й музиканти, що під час концерту пригощали усіх охочих березовим соком, котрий привезли з собою із Прикарпаття у великій кастрюлі. На жаль, стільці обмежували пориви до танців і багато людей так і не наважилися вивільнити ту позитивну енергію, що продукували «КораЛЛі», але й вони пританцьвували, хто ногою, хто рукою, а хто й головою покачував у ритм запальним мелодіям.

По завершенні концерту у гримерній вдалося поспілкуватися й з головним вар’ятом гурту трембітарем Вілею.

— Як вам ідея еротаотфесту і чи вважаєте, що таке мистецтво потрібне суспільству?

— Ми не сильно спеціалісти, щоб такі коментарі давати, але будь-які творчі штуки, це як якийсь європейський струмінь, нам подобаються. Ми були тут і минулого року, правда як відвідувачі, і нам сподобалися обговорення із закордонними поетами, які ділилися досвідом своїх країн.

— Чи сподобалася тобі реакція закарпатської публіки на ваш виступ?

— Я, на жаль, не побачив двох наших фанатів, але сподіваємося, що кількість наших фанатів збільшилася. Я вважаю, що це прогрес.

— Скільки інструментів прозвучало на сьогоднішньому концерті?

— Ой, та хто то рахує? Ну, якщо чесно, то… сім: клавіші і сопілка, трембіта і дримба, дві гітари і барабани. Але то така умовна статистика, насправді все залежить не від кількості інструментів.

— У вашому гурті всі співають?

— Усі співають. Ми у гурті співаємо, у церковному хорі співаємо, на днях народження співаємо, на весіллях співаємо, правда їх не багато було, хіба одне (усміхається — авт).

— Хто пише тексти і музику? 

— У нас нема такого як норма чи виробництво, що ми за рік чи за півроку маємо видати альбом. Наші пісні пишуться під якість переживання, емоції, і вони створюються не швидко. Якщо у когось народилася пісня, то ми одразу її беремо. Найбільше по текстах у нас зав’язані Юрко і я, а музику в основному теж Юрко започатковує і потім ми вже аранжуємо і складаємо все в купу.

— Ти граєш на такому велитенському, я б навіть сказала величному, інструменті як трембіта, не важко її носити на всі концерти?

— Ну, я уже навчений, натренований і навіть протягом цілого концерту можу протримати трембіту у руках. Є своя специфіка, але то в кожного інструменту так і не слід трембіту так сильно виділяти. Трембіта більш проблемна в перевезенні, бо це така триметрово штука, і це слід враховувати. Трембіти є різні, наприклад, бойківські набагато важчі, а ця що у мене гуцульська, вона і легша, і тендітніша.

— Ти казав, що трембіта завжди привертає увагу кобіт. Чи вдалося тобі привабити закарпатських дівчат, або їм тебе?

— Ммм…це комерціїна теємниця (загадково усміхнувся — авт).

— Твоє серце уже зайняте, чи ти за вільне кохання?

— Ну, не за вільне кохання, бо будь-яке кохання — це відповідальність. Я колись дійшов до такого специфічного висновку, що воля — це свобода у виборі своїх неволь, тобто ти все одно не вільний, але ти свобідний вибрати свою неволю. Але кохання це приємна неволя, я б так сказав.

— І все-таки, у прихильниць є шанси?

— Ммммм… коротше, хай це залишиться моєю таємницею.

— Гаразд, відкрий тоді іншу таємницю, де вас можна буде почути і побачити найближчим часом?

— То все є на сайті. Але найкраще, що ми зараз робимо це «Карпатський протяг», а до того ще десь у Вінниці День рок-ен-роллу, концерт у Дрогобичі і ще щось, але не пам’ятаю.

— Можеш пригадати кілька яскравих моментів із життя гурту?

— Та у нас кожен день — добрий день! Я би навіть не виділяв щось конкретне. Поки що ми живемо теперішнім. Весь час думаємо, що б таке прикольне зробити сьогодні, завтра, а назад і не оглядаємося. Ми залишаємо перекази для дітей і онуків, тоді буде цікавіше розповідати це як байки чи легенди.

— Твій колега Мишко вже висловив свої побажання закарпатським слухачам, а що б побажав ти?

— Та у вас тут усе досить нормально, що вам ще бажати? Хіба побажаю, щоб ви ділилися тим, що маєте, бо ми намагаємося це робити. У нас знаєш як кажуть: гуцули не люблять закарпатців, бо у вас завжди хороша погода. Ніби до вас приходить сонце і гори не дають добрій погоді перейти на іншу частину України і вся добра погода залишається тут. Тому є ніби заздрість, що у вас тут краще, а у нас гірше. Та я не вважаю, що значно краще. Завжди треба ділитися і добром і горем, бо це підтримує нас в одній великій українській родині, чи як тепер модно казати, тусовці, ватазі, собранію, засіданню кафедри… (усміхається — авт.).

Ось такі вони, Карпатські аллігатори, «КораЛЛі» і просто чудові хлопці. Якщо ви ще не знайомі з їхньою творчістю, то, як то кажуть, ґуґл вам в поміч, або ж ще краще відвідайте їхній фестиваль «Карпатський протяг», бо запис ніколи не зрівняється із енергетикою живого виступу.

Теги: КораЛЛі, трембіта, Березневі коти

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати