"У нас селяни крім молитовників і Біблії мало що читають" - Мідянка

"Мій читач – житель міста, не селянин. У нас селяни крім молитовників і Біблії мало що читають. А якщо читають, то якусь попсу, типу видань "Клубу сімейного дозвілля" . Як би не намагався відкрити своїм учням високу поезію, вони на неї не налаштовані. Спробуйте їх закрити в оперному театрі. Не будуть вони сприймати такого. Відчуваю, що не маю на батьківщині своєї аудиторії. Виступав по школах, де збиралося по 150-200 учнів. Зал починав швидко шушукатися, про щось своє перемовлятися".

Поет зізнається, що мав невдалу спробу писати художню прозу.

"Живу у таких умовах, що не маю часу сидіти над прозою. Вона вимагає багато часу. Поезія – це вогонь. А прозу треба довго роздмухувати. Публіцистику пишу. Поки тексти друкувалися тільки по різних журналах. Але видання збірки публіцистики буде моїм наступним етапом".

Мідянка каже, що його переконували визнати себе русином, а не українцем.

"Політичне русинство я ніколи не декларував і не збираюся декларувати. До мене в село приїжджав ідеолог русинів, професор Торонтського університету Павло Магочій. Вони намагалися увійти зі мною в контакт. Хотіли, аби я записався русином. Ще 20 років тому Закарпатська обласна рада прийняла рішення, що кожен може визначатися — українець він чи русин. Я - аполітичний літератор, український письменник і своєї орієнтації не міняв. Те, що пишу – це українська граматика, український синтаксис. Навіть ті дієслова та іменники, які вживаю і які прийшли з угорської мови, відмінюються як українські".

Поет видав 10 поетичних збірок.

Теги: Мідянка, Шевченківська премія

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати