Довідка: Ярослав Йосипович Грицак (народився 1 січня 1960 р. у селі Довге Стрийського району Львівської області) – український науковець, історик і публіцист. Доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету. Директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка, гість-професор (1996-2009) Центральноєвропейського університету у Будапешті, Перший віце-президент (1999-2005) Міжнародної асоціації україністів. Співредактор наукового річника «Україна модерна», член редакційної колегії часописів Ab Imperio, Критика, Slavic Review, член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies. Почесний професор НаУКМА.
В УжНУ вчений завітав з метою презентувати міжнародний інтелектуальний часопис «Україна модерна», засновником і редактором якого він є. Після коротенької розповіді про журнал всі бажаючі могли задати питання історику. Відповіді на деякі з них подаємо нижче.
– Чому в усіх працях з історії України так мало місця виділяється історії Закарпаття?
– Історію вашого краю не можна включити в жодну загальну історію: чи то України, чи то Угорщини, чи то Чехословаччини. Вона завжди вилазитиме як шило з мішка. І це добре, ви повинні цим гордитися. Мушу сказати, що ми у Львові знаємо про Закарпаття значно менше ніж про Донбас, наприклад. Перш за все цьому сприяє саме географічне розташування області. Тут треба виходити з вузьконаціональних рамок і намагатися писати історію Закарпаття в контексті історії інших країн, Європи загалом.
– Ви, певно, знаєте про угорсько-український конфлікт, що існує на Закарпатті. Ваша думка з цього приводу.
– Тут вся справа в тому, що українця, зазвичай, сприймають як брата молодшого. Це є нездорова ситуація. Єдиний вихід – вступ до європейських спільнот, бо тоді ці питання регулюються законодавчими актами.
– Як ставитесь до політичної ситуації, що зараз склалась в Україні, який бачите вихід з неї? І ще: як оцінюєте стан нашої освіти і релігійного життя?
– Я дуже радий, що Україна сталася як держава. Розмови про те, що вона поділена (схід-захід тощо) – це маячня. На мою думку, проблеми роздільності української нації взагалі не існує. Це великий плюс. Головною проблемою в сучасній Україні є система цінностей. До прикладу, трагедією України є Табачник. Всі його реформи – це крок назад. Систему цінностей може змінювати церква, яка на сьогодні користується найбільшою довірою в суспільстві, та освіта. Я переконаний, що боротьба України сьогодні – це боротьба за молоде покоління. Освіта і церква повинні зробити все для того, щоб підростаюче покоління не було зіпсоване хабарництвом та іншими пережитками радянської доби.
Максим Молнар, для Закарпаття онлайн. Фото Андрія Чепелюка та автора