У «Ґражді» видали поетичні експерименти Василя Хмелюка (ФОТО)

Хмелюк Василь. Поезії. Малярство / Серія Тараса Салиги “Розсипані перли”; Дизайн серії та художнє оформлення Інги Супрунюк. – Ужгород: Ґражда, 2011. – 280 с.: іл.

Поетичні експерименти Василя Хмелюка припадають на час активних художньо-стильових шукань галицького літпроцесу та літературного розвою в українській еміграції першої третини літ двадцятого століття. “Молода муза”, поезія У-Су-Сусів, поява на чужині безпосередньо пов’язаної зі Львовом унікальної плеяди поетів-“пражан”, а також львівське “вісниківство” наповнювали духовно-мистецьку атмосферу Галичини творчим неспокоєм, що стимулював появу та ріст молодих сил. До цих творчо потенційних сил належав і Василь Хмелюк, який з галицької поетичної “орбіти” не зникав, хоч опинивсь в еміграції і свої збірки віршів “Гін” (1926), “Осіннє сонце” (1928 р.) та збірку із несподіваною назвою “1926, 1928, 1923” (1928) написав у Празі. Та де б він не проживав – у Польщі, Чехословаччині чи Франції, все ж свої вірші друкував у галицькій періодиці, і їм давали оцінки С. Щурат, І. Крушельницький, Д. Донцов (Дивнич), Б.-І. Антонич, М. Рудницький.

Зокрема Богдан-Ігор Антонич у другому числі “Вісника” за 1934 рік під псевдонімом “Зоїл” опублікував фейлетонну статтю “Примітивна європеїзація”, в якій розглядає галицьку поезію початку тридцятих років, присвячену “мотивам Європи”. Власне, у цій публікації під основний приціл Антонича-критика потрапила поезія Святослава Гординського та Василя Хмелюка, тобто молодих художників, які тоді студіювали малярство в Парижі як стипендіати митрополита Шептицького і паралельно писали вірші. На той час автор збірок “Привітання життя” і “Три перстені”, якому не раз й самому від поціновувачів поезії перепадало “на горіхи”, буквально висміяв Хмелюка за вірш, що був надрукований у “Нових Шляхах” (1931, Ч. 9, С. 3). Антонич висловився, що “парижанин” Хмелюк шукає Європу “під спідницею дам”, іронічно запитуючи, чи є це поезія. Водночас Антонич сумнівався: “чи правдиві уперто курсуючі чутки, що той «Європейсько»-більшовицький поет був стипендіатом митрополита Шептицького”. Це, звичайно, стосувалось Василя Хмелюка, вірш якого при своїй нещадній критиці він зацитував:

Сміх для початку

Можна отримати

В брамах

За столиками кафе,

На перехрестях вулиць

Та

Під спідницею дівок

Дам,

Якщо в кого є засоби.

Столице світу

Паріс!

Українська інтелігенція перших десятиліть XX ст. (особливо на еміграції), що переживала хаос найрізноманітніших абсурдів – політичних, світоглядних, воєнних і т. п., шукаючи виходу із ситуації та бажаючи хоч чимось прислужитись загальній справі, не гребувала нічим. Якщо йдеться про поезію, то такі автори, як Василь Хмелюк, а назагал – його покоління – всіляко намагались наблизити її до європейських зразків. Поет перебував у безперервному творчому неспокої, його поетична й малярська лабораторія працювала без перепочинку. За всіма розмаїтими хмелюківськими “масками” відкривається незахищене обличчя болю вигнаної із рідної землі молодої людини, душа котрої ридала розпукою за духовним побратимом, який не встиг прислужитись Україні більше, як прислужився, як цього прагнув.

Василь Хмелюк як мистець високої професійної культури ще на початку свого творчого шляху здобув визнання в Парижі. Його живопис, роджений у тяжкій мозольній праці, помітили у 20-х роках знані колекціонери С. Щукін і А. Воляр, а всесвітньовідома галерея Дюран-Рюель на початку 40-х років започаткувала з Хмелюком ділові контакти, що тривали протягом десятиріч. Картини художника на аукціонах у галереї Друо одразу знаходять покупця. Він, завважений і шанований при житті, тепер після своєї смерті переживає період нового визнання від вдячного до його творчості глядача. Картини художника зберігаються в багатьох приватних колекціях, музеях та галереях Європи і Америки.

Видання здійснене з ініціативи та коштом “Ґражди”.

Зараз видавництво та проф. Т. Салига працюють над підготовкою двотомної “Книги спостережень” Євгена Маланюка, в якій, зокрема, достойно виписані й сторінки історії закарпатської літератури.

В.Хмелюк та Є.Маланюк

Автографи В.Хмелюка

В. Хмелюк. Портрет молодої жінки в капелюшку. Гуаш. З колекції Ж. Бержерона

В. Хмелюк. Фрукти і ніж. Папір, олія. З-колекції Ж. Бержерона

В. Хмелюк. Арлекін. Папір, олія. З колекції А. Вірсти

Теги: поезії, Ґражда

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати