Ужгородцю запропонували акредитацію на «Євробачення 2012»

Ілля Ямчук є не просто прихильником, а справжнім фанатом «Євробачення». Він знає такі подробиці цього конкурсу, які не відомі навіть столичним спостерігачам. Саме про це він і розповів в інтерв’ю інтернет-виданню Закарпаття онлайн.

— Ілля, розкажи трохи про себе: де навчаєшся? Чим займаєшся?

— Вчуся в Ужгородському коледжі культури і мистецтв на хореографа. Моє хобі – це «Євробачення», дивлюсь його уже дуже давно, а з 2008 року є фанатом цього конкурсу.

— Що саме тебе так зацікавило у «Євробаченні»?

— Я почав дивитись його ще з 2003 року, коли від України виступав Пономарьов, але тоді це мене не дуже зацікавило. А от через рік, коли перемогла наша Руслана, цікавість до конкурсу у мене зросла. Але тоді я був замалий, а інтернет був майже не доступний, тому все якось минулося. Нова хвиля захоплення прийшла у 2008 році, і відтоді я серйозно стежу за усіма подіями, що відбуваються на «Євробаченні», аналізую їх та збираю різні новини.

— Ти створив тематичну групу в соціальній мережі. Що це за група?

— Так, у 2010 році я створив групу у «ВКонтакті», яку повністю присвятив «Євробаченню», і вона вже стала найпопулярнішою у цій соцмережі. Також, якщо вводити у пошуковій системі «Євробачення», то саме мою групу знаходить першою. І можу сказати, що на моєму порталі найбільше цікавих новин. Я вклав у цю групу багато сил. Спочатку я не помічав ніякого результату, бо коли створював свою групу, то у «ВКонтакті» вже було багато подібних і всі вони вже були розпіареними і відомими, бо були першими. Мені довилось шукати і публікувати такі новини, яких не було ні в кого, щоб довести, що саме у мене – найкраще. Наприклад, у мене в групі ножна знайти біографії всіх учасників «Євробачення» з 2009 року.

— А звідки ти береш всю цю інформацію?

— З різних сайтів, зазвичай англомовних. Тобто, я все перечитую, перекладаю, а потім публікую у себе. Я слідкую за 43 країнами, як вони влаштовують відбори, як готуються…

— Це, мабуть, займає чимало часу?

— Так, це займає весь вільний час. Але мені допомагають помічники, — це ще двоє людей.

— Тобто, маєш прихильників. А вороги є?

— Я придумую і створюю у своїй групі різні цікаві фішки, які часто копіюють інші. Це викликає у мене негатив, бо я щось придумаю, а в мене це крадуть,  і я починаю якось з такими людьми боротись. Тому мене, напевно, багато хто не любить.

— Скільки людей вже долучилось до твоєї групи?

— Більше 10 тисяч. Серед них є й учасники дитячого «Євробачення» — представники з України, Росії та Білорусії. Вони є також і у мене в «друзях» і ми часто спілкуємося.

— Що за історія із акредитацією на «Євробачення 2012»?

— Мені дав акредитацію один із найкращих російсько-англійських сайтів «Esckaz». Там мені запропонували співпрацю і дали можливість поїхати на «Євробачення» в Баку від їхнього імені. На мене вийшов керівник сайту Андрій Міхеєв, який написав мені у соцмережі і запропонував поїхати на конкурс. Якщо б я погодився, то отримав би доступ за куліси та можливість брати інтерв’ю в учасників.

— То ти плануєш їхати?

— Ні, не планую, тому що це співпадає з навчанням і я не зможу. Крім того, видання дає безкоштовну акредитацію, а дорогу і проживання там мені довелося б сплачувати самому, а це недешево. До того ж, Азербайджан — це країна доволі непередбачувана – це ще не Європа. Мені ж усього 17 років. Ще маю час, щоб ще не один раз побувати на «Євробаченні».

— Крім «Євробачення» чим ще цікавишся?

— Передусім, як уже казав, це, звісно ж, танці. Хореографії хочу присвятити своє життя. Також цікавлюсь музикою. Я, напевно, великий меломан. Але це теж пов’язане із «Євробачення», бо там багато різної музики. І трохи займаюсь співом.

— Чула, що ти хочеш спробувати себе й у журналістиці…

— Так. Я б хотів займатись журналістикою, але писати на конкретну тему: як це не дивно – «Євробачення» (сміється — авт.). Я бачу, що у мене це виходить непогано, то чому б не спробувати?

— Можеш як експерт оцінити підготовку до «Євробачення 2012»?

— Днями відбір пройшла Швейцарія. Це перша країна, пісня якої вже стала відома. Вибір не зовсім той, що мені сподобався, але Швейцарія завжди виділяється своїм цікавим вибором. Україна готується досить повільно. Минулого року були скандали, а цього року обіцяють, що все буде спокійно. Хоче поїхати наша Рената Штіфель, вона одна з перших, хто подали заявку на участь. Але я б хотів, щоб поїхав хтось із чоловіків-співаків, але невідомий.

— На твою думку, Рената Штіфель має шанси поїхати і перемогти на «Євробаченні»?

— Її пісню я ще не чув тому нічого конкретного сказати не можу. Знаю, що вона активно готується, знімає кліп. Як на мене, Ренаті не вистачає "родзинки", індивідуального шарму, загадковості. Європа любить неординарних виконавців.  Однак, я бажаю їй успіху.

— Як ти вважаєш: «Євробачення» – це справді чесний конкурс, де можна перемогти тільки завдяки таланту?

— Ні, не завжди. Наприклад, Азербайджан у 2011 році виграв не чесно. Я навіть знаю випадки, коли у Чопі на угорському кордоні запрошували голосувати за Азербайджан.

— А український відбір чесний?

— Теж ні. Ну, по-перше, яке відношення Валід Арфуш має до України? Хто він такий, щоб обирати і бути головою «Першого національного каналу»? Відбір на цьогорічний конкурс був взагалі абсурдним. До того ж, рівень підготовки в Україні дуже низький. Причиною цього є те, що держава не виділяє жодних коштів.

— Чому українці так мало знають про те, що насправді відбувається на «Євробаченні»?

— Тому, що всі права куплені «Першим національним каналом», який обновлюється тільки під час свого відбору, та й показує тільки час і дату. В Україні немає жодного сайту про цей конкурс. І Закарпаття онлайн має шанс стати першим сайтом про «Євробачення», який буде оновлюватися.

— А хто є твоєю фавориткою на «Євробаченні»?

— Це Шарлотта Перреллі із Швеції, яка перемогла в 1999-му році, а потім знову повернулась у 2008-му. До речі, у Швеції найбільші фанати «Євробачення». Вони щороку готуються дуже серйозно.

— Ти так багато вільного часу витрачаєш на свою групу… Чи залишається хоч трохи на особисте життя?

— Наразі надто перейматися особистим  життям мені не хочеться. Може, це приходить з віком. Зараз у мене є велика мета і великі плани на життя, які я хочу реалізувати. А з часом усе прийде.

— Що би ти порадив людям, які теж хочуть бути в чомусь експертами, але ще не знайшли своє русло?

— Треба просто жити і воно до тебе саме прийде. Не можна чимось зайнятись і змусити себе, щоб це подобалось. Все має з’являтись саме собою.

Під час нашої розмови Ілля Ямчук розповів ще чимало цікавих історій про «Євробачення», похвалився, що може наспівати усі пісні ще з перших конкурсів, довів, що пам’ятає всі дати та імена учасників. Чим безумовно засвідчив, що є не просто фанатом, а й справжнім експертом з цієї теми. Можливо, єдиним таким в Україні. А значить – все намічене йому однозначно вдасться...

Теги: Євробачення, Ілля Ямчук

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати