Пан Роман також констатував, що дуже малий відсоток наших земляків часто не звертають увагу на біль у грудях. Тому у краї й не бракує хворих, у яких не вдалося попередити цю гостру хворобу.
— Попри всі психологічні та матеріальні моменти, на Закарпатті є всі шанси успішно боротися з хворобами серця, — каже завідувач. — Якщо хворого привезли у період від 3-х до 6-ти годин після інфаркту, ми встановлюємо в коронарні судини стенти (тоненькі трубки, які потім під тиском розширюються і автоматично розширюють судини). Таким чином вдається запобігти відмиранню серцевого м'язу і зберегти людині життя. Якщо ж пацієнта доправили пізніше, шанси на його порятунок стають дуже мізерними.
Для своєчасного доправлення хворих на інфаркт, за словами Романа Соскиди, Закарпаттю бракує сучасних авто швидкої допомоги. Часом не вистачає і кваліфікованої реанімаційної бригади,яка має супроводжувати хворого до лікарні (уражені інфарктом люди часто помирають, не доїхавши до операційного столу).
Повертаючись до стентування, пан Роман каже, що, до прикладу, у Сербії цю процедуру роблять у розрахунку 60-70% із 1000 випадків. Крім того, там хворого з інфарктом доставляють, у середньому, через 45 хвилин після нападу. У нас судини розширюють хіба 10% усіх хворих. Стільки ж відсотків хворих вдається вчасно доправити до мед закладу для надання адекватної меддопомоги.
Окрім стентування на Закарпатті проводяться й операції з шунтування (прокладання доступу крові до серця через штучні судини в обхід ураженим). Наші кардіохірурги можуть робити навіть пересадку серця.
Що ж до категорій людей, які підпадають під групи ризику, Роман Соскида називає чоловіків продуктивного віку. А вже після 60-ти жінки й чоловіки хворіють одинаково. При чому, жінки у цьому віці переносять хворобу значно важче. Хоча кардіолог каже, що інфаркт молодіє і нині його доводиться діагностувати навіть у 25-річних чоловіків...
Павло Білецький, Час Закарпаття