Польоти уражених коханням. Журнал «Січеслав» про виставу Олександра Гавроша «Ромео і Жасмин»

Перші декорації на сцені – сільський двір, хата, курятник, будка дворового собаки лише на коротку мить насторожують: невже ця прем'єра театру присвячена буденній тематиці, монотонному хуторянському буттю?

Та недаремно вже заголовок вистави натякав на дискурс романтичний і філософський. І наступної миті, коли з'являються на сільському подвір'ї симпатичні курочки і починають жваво цокотіти, квохтати, зітхати, збігатися і розбігатися, стає надзвичайно затишно від цього дійства, пластичності  актрис Тетяни БАШКАТОВОЇ, Наталі ГАВРИКОВОЇ, Ольги ДЕТЮК, Людмили КУСАКІНОЇ, Любові ТИМОШЕНКО, Світлани СУШКО, Ольги РАДОЧИНСЬКОЇ. Їхні героїні лише на перший погляд однаково-сіренькі, а насправді, якщо придивитися, різні за віком, тембром голосу, а їхні сукні підперезані різними за кольором пасками (сценографія, костюми Оксани КАРПУС). Натяк на барвисту райдугу, на певний шанс самореалізації, нагаду-вання, що Бог створив усіх своїх дітей не тільки для тупого пошуку поживи під ногами?  
 
Чапля в елегантному виконанні чарівних молодих актрис Яни ГРИГОРИШИНОЇ та Аліни ЧОРНОДУБ  в порівнянні з домашніми курочками - птаха високого польоту. Виглядає граційно, по півроку проводить за кордоном (у вирії), де можна набратися і гарних манер, і екзотичних словечок. Тому поява шляхетної Чаплі у дворі викликає феєричну гаму почуттів, власне, фурор серед місцевого птаства. Спершу недовіру й сумнів, дрібну заздрість і несприйняття,  згодом – щире співчуття.

Поранену, скривавлену, недобиту, приніс її на своє подвір'я Хазяїн (нар. артист України Григорій МАСЛЮК і засл. артист України Валерій МОЙСЕЄНКО), повернувшись з невдалого полювання. Хазяйка (засл. артистка України Ірина МЕДЯНИК) незадоволена чоловіком: замість смакувати  печенею з дичини – маєш! – вовтузитися з тою калічкою. Он нехай коло будки пса приляже! Груба, егоїстична жінка у зображенні талановитої актриси в якусь мить демонструє несподіваний напад жалісливості, коли накриває Чаплю піджаком від нічного холоду. Та лише на мить.     

Погомонівши, хазяї зникають за дверима теплої хати, до них завітали на гостину син і невістка (актори Сергій ГОРДЕЛЬЯНОВ і Олена ЗАВГОРОДНЯ), а на зимному подвір'ї розігруються волею автора Олександра ГАВРОША та режисера  -- заслуженого діяча мистецтв України Анатолія  КАНЦЕДАЙЛА дивовижні діалоги і мізансцени.

У центрі п'єси і вистави - зустріч і драматичне кохання старого пса Чарлі (народний артист України Василь КРАЧКОВСЬКИЙ та Дмитро ПРИЩЕПА), якого женуть із двору за непотрібністю, та підстреленої Чаплі з дивним ім'ям Жасмин. Між цими двома упослідженими маргіналами виникає духовна близькість, відчуття потрібності одне одному у цім несправедливім, незатишнім і жорстокім світі. Ромео - так відтепер називає закоханого пса грайливий іронічний кіт Маркіз, який гуляє сам по собі (актор Владислав ОЛІЙНИК).                  

Високий драматизм стосунків, тонкий нерв пристрасті, логіка чи алогізм почуттів, які не можуть мати продовження у цих двох Божих істот. Надто вони із різних світів. То ж і вирішують обійнятися –  лапкою і крилом – і стрибнути! Якщо разом нам не бути, то хоч разом піти із життя!
Старий, облізлий, добрий Пес і ніжна, вразлива, юна Чапля своїм коханням чинять бунт і вириваються бодай ціною короткого щастя і блискавичної смерті із сірої рутини. Це дійство головних героїв підсилюється виразним пронизливим звучанням музики, яка, здавалося б, із зовсім інших сфер – мелодією знаменитого зонгу Фреді Мерк'юрі "Шоу має тривати". Можна дискутувати про доречність такого супроводу, та, як на мене, він скоріше доцільний, аніж випадковий. Особливо, як подумати про емоційний зв'язок усього живого під Божим небом.

Стрибок-політ закоханої пари в небуття викликає хвилювання і навіть захват серед отупілих курей на чолі із самозакоханим хтивим красенем Півнем Петею (актор Станіслав ДРОЖАКОВ та Володимир КРАВЧЕНКО). Та ненадовго...

Ось із хати виходить Хазяйка, розсипає зерно по двору. Придивляється до курочок, умілою рукою вихоплює з гурту найжирнішу і звертає їй шию. Сьогодні буде смачний бульйон. І ніякої реакції від птаства, ураженого курячою сліпотою. Все стається, як має бути, за віковим сценарієм. Катарсис серед отуплених або не відбувся, або нічому їх не навчив. Одноманітне, безбарвне скніння триває. Від цієї приреченості стає сумно.
    
Яке ж наше місце у світовій ієрархічній піраміді? І хто ми такі? Тупі кури, народжені для того, щоб їх з'їли, чи хижаки, ті, хто велить їсти інших? Вибір невеликий. Є й третій  шлях: бути просто порядною людиною, жити самому і давати жити іншим.

Вистава говорить нам, що завжди є останній вихід із будь-якого тупика, бодай навіть трагічний: не їсти інших, і не бути з'їденим, а, можливо, просто красиво піти-відлетіти...

Політ закоханих Ромео і Жасмин в небеса, який за законами земного тяжіння закінчується їх неуникненою загибеллю, викресає із глядацьких сердець стогін. Я бачила, як жінки утирали сльози. Я відчула їх і на своїх щоках...   "Неймовірно! - вигукнула після вистави моя знайома театралка Олена. - Ніколи не думала, що буду плакати над коханням тварин!" 

"У нашій виставі ми намагалися виділити кілька змістових пластів, - говорить режисер Анатолій КАНЦЕДАЙЛО. – Перший, найпростіший - люди і звірі. Другий пласт – це соціум, у якому господарі  - чоловік і жінка – символізують панівний шар населення. Вони – правителі, хазяї життя, які вирішують долі усіх, хто навколо. Кури, кіт, пес, індик – це, так би мовити, звичайні прості люди,  ті, хто не влада, і чия свобода пересування, проживання чи існування аж до самого політичного волевиявлення, залежать від хазяїв життя. Третій пласт - вселенський, нагадує нам про амплітуду законів космічної ієрархії. Це тому, що ми працювали з унікальним літературним матеріалом, з п'єсою О. Гавроша, яка є амбівалентною і трансцендентною. Подібної п'єси просто немає у сучасних авторів."

Автор п'єси "Ромео і Жасмин" - наш сучасник, письменник і журналіст із Ужгорода Олександр ГАВРОШ продовжив традицію олюднення тварин, що склалася у вітчизняній і світовій літературі. Ми дивувалися вигадливій прозорливості Івана Франка, "Коли ще звірі говорили", розмаїттю одуховлених істот, починаючи з Мавки у  "Лісовій пісні" Лесі Українки, співчували стражданням толстовського Холстоміра, плакали над переживаннями персонажа повісті В. Яворівського поросятка Пацяна.

Тепер ось трагічне кохання Пса і Чаплі. Прекрасні та несподівано свіжі п'єса і вистава наводять на думку, що межа між людьми і тваринами існує лише на візуальному рівні. Олюднення тварин і отваринення людей дають поживу для мислення, асоціацій,
карколомних порівнянь...

Спасибі шевченківцям і творцям вистави за вдалу співпрацю з українськими митцями! Прем'єра вийшла цікавою. Вона мала великий успіх у Львові, де.  нею відкривали культурну програму міжнародного Форуму видавців. Львівська преса назвала виставу шевченківців  "театральним вибухом" та "дніпропетровською театральною бомбою".

Кіт Маркіз і кури

Сцена з вистави "Ромео і Жасмин"

Теги: Ромео і Жасмин, вистава, театр

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати