"Дзеркало тижня" докладно розповідало про цю історію. Нагадаємо, що 21 березня на Міжнародному пункті пропуску "Лужанка", що на українсько-угорському кордоні в Берегівському районі Закарпатської області, українські прикордонники та митники під час огляду кемпінг-фургона "Мерседес" із французькими номерами виявили у висувній меблевій шухляді вмонтованого в авто диванчика двох дівчаток грудного віку. На вимогу пояснити, чиї це діти, пасажир фургона Патріс Ле Рок пред'явив два свідоцтва про народження, видані одним із київських РАЦСів, у яких діти записані його доньками. Однак ні відповідних відміток у паспорті, ні проїзних документів на них показати не зміг. Після цього дітей відправили в лікарню, а проти Патріса та його батька Бернара, який керував автомобілем, порушили кримінальну справу.
Як з'ясувалося згодом, діти — дівчатка-близнючки, котрим на той час виповнилося два місяці, — справді є рідними доньками Патріса та його дружини Орелії (жінка перетинала кордон окремо, тому її не затримували). Французька пара з містечка Алансон, що за 175 км від Парижа, тривалий час не могла народити дітей, тому вирішила стати батьками з допомогою сурогатного материнства. Оскільки у Франції це заборонено, пара скористалася послугами київської фірми Biotexcom, яку знайшла через Інтернет. Сурогатній матері, громадянці України, при заплідненні ввели біологічний матеріал як Патріса, так і Орелії, тому генетичними батьками є саме вони. Народження доньок із подальшою видачею свідоцтв, затверджених печаттю Апостиль для використання за кордоном, коштувало подружжю близько 60 тисяч євро. Усе було зроблено в повній відповідності до українського законодавства, однак на самому початку подружжя допустило одну фатальну помилку — не погодило своїх дій із Посольством Франції в Україні. У результаті, коли щаслива пара з'явилася в посольство для отримання проїзних документів на дітей, щоб повернутися додому, її очікувало жорстоке розчарування. "Ми не видамо жодних документів на дітей і не дамо їм французьке громадянство, оскільки сурогатне материнство заборонене у Франції законом", — заявили дипломати. Повторні звернення в посольство не дали жодних результатів, і через півтора місяця невизначеності подружжя зважилося на крок відчаю — Патріс попросив батька приїхати в Україну на своєму кемпінг-фургоні й допомогти таємно вивезти дітей у Францію, щоб дома через суд почати процедуру їх легалізації. "Операцію" призначили на 21 березня. Перед пунктом пропуску Патріс та Бернар сховали діток у висувну шухляду диванчика і ввімкнули в салоні гучну музику, яка мала заглушити голоси дітей, якщо вони прокинуться й заплачуть. Однак для успішного здійснення цієї авантюри французам забракнуло витримки. Прикордонники з митниками звернули увагу на нервову поведінку Бернара, що сидів за кермом, і послали автомобіль на поглиблений огляд...
Розслідувало кримінальну справу Управління СБУ в Закарпатській області. Як тільки з'ясувалося, що французи не мали наміру вивозити дітей з України для продажу чи трансплантації органів (саме такі версії з'явилися в деяких ЗМІ одразу після інциденту на кордоні), немовлят віддали з лікарні під опіку матері, а самих підозрюваних звільнили з-під варти під грошову заставу 40 тисяч гривень. Троє дорослих із двома немовлятами в очікуванні завершення слідства найняли в Ужгороді квартиру. Батьки мало не щодня зверталися в консульські установи своєї країни, намагаючись домогтися легалізації дітей для вивезення у Францію, однак усе марно.
Стаття 332 ч.2 Кримінального кодексу України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб) передбачає покарання у вигляді від трьох до семи років позбавлення волі. Утім, під час судового засідання навіть прокуратура просила призначити підсудним м'якше, ніж передбачено законом, покарання — сплату штрафу по 17 тисяч гривень із конфіскацією автомобіля. Суд врахував пом'якшуючі обставини у справі (щире каяття, активна допомога слідству, складні сімейні обставини, що штовхнули підсудних на скоєння злочину) й засудив Патріса та Бернара до сплати 15 і 14 тисяч гривень штрафу відповідно. Засіб учинення злочину — кемпінг-фургон "Мерседес" конфісковано в дохід держави. Французи мають намір оскаржити вирок у частині конфіскації автомобіля в апеляційному суді. Оскільки злочин було скоєно не з корисливих мотивів, у них є непогані шанси повернути "Мерседес"...
Берегівський суд розглянув тільки епізод із невдалою спробою переправлення осіб через кордон. В Україні французи зі своїм дітьми перебувають на цілком законних умовах, цього ніхто навіть не намагається оскаржувати. Однак питання легалізації дівчаток у Франції, як і вивезення їх із України, все ще залишається відкритим. Орелія намагається вирішити його в себе на батьківщині, її чоловік зі свекром — в Україні.
— Питання отримання дітьми французького громадянства на даному етапі не головне, — каже ужгородський адвокат французів Василь Мишинчук. — Набагато важливіше — вивезти їх із України до Франції. Видати дітям, як особам без громадянства, проїзні документи за кордон може й наша країна. Однак паспортні служби просять довідку, що дівчатка не є громадянами Франції, а посольство цієї країни видавати її відмовляється, кажучи, що це не його компетенція. Воно не дає дітям французьке громадянство, не хоче вписувати їх у паспорти батьків, не видає ні довідок, ні коментарів — нічого. Хоча це є грубим порушенням конвенцій та міжнародних угод щодо прав дітей, які Франція підписувала й зобов'язувалася виконувати. Якби такі речі дозволяла собі Україна, про це, напевно, кричав би вже весь світ...
Вирок Берегівського суду поки що не набув законної сили, тому Патріс і Бернар Ле Рок усе ще не можуть виїхати з України (стосовно Орелії кримінальної справи не порушували, тому вона вільна в пересуванні). Розгляд справи в Апеляційному суді Закарпатської області відбудеться десь за місяць, весь цей час засуджені залишатимуться в Ужгороді. Дівчатка-близнючки перебувають із ними, вони регулярно проходять медичне обстеження, отримують щеплення, розвиваються й ростуть, як і будь-які діти. Батьки рішуче налаштовані відстоювати право доньок на проживання у Франції й не втрачають надії повернутися додому разом із ними...
Володимир Мартин, "Дзеркало тижня. Україна"