Художник з формації "Поп транс", а віднедавна і актор, зіграв одну з головних ролей у 23-хвилинній короткометражній стрічці молодого режисера зі Словаччини Владо Мічуха (також відомого під псевдонімом Арамісова). Картина пройшла до конкурсної програми в категорії короткометражного студентського кіно "Сінефондасьон", в якій представлені 15 найкращих робіт з усього світу. Ми поспілкувалися з імовірним тріумфатором Каннського Кінофестивалю:
- Марсель, ми знаємо тебе як художника та представника міської богеми. Про твої акторські здобутки раніше не було чути. Ти раніше знімався в кіно?
- Я вперше в житті зіграв у фільмі. Для мене це абсолютний акторський дебют, якщо не брати до уваги шкільний КВН. З Владо я товаришую вже 17 років, а з 2004 ми разом творимо мистецький часопис "Panic Button". Ми нерідко співпрацюємо та радимося по різним творчим проектам. Тож, коли він побачив мене у ролі одного з героїв своєї картини, я довго не вагався.
- Як ти відреагував на запрошення до Канн?
- Ця новина мене приголомшила, коли я збагнув куди саме поїду. А зрозумів я не одразу, Владо Мічуха зателефонував та сказав, що ми їдемо презентувати стрічку на узбережжя Франції. Тієї миті мені і в голову не прийшло, що мова йде саме про головну світову кіно подію. Тепер терміново шукаю смокінг та відповідне взуття – там це обов'язковий дрескод.
- Розкажи про зйомки, де вони проходили та що далося тобі найважче?
- Ми приступили до знімального процесу минулого літа. Я цілий місяць жив у Празі, саме стільки й тривала робота над фільмом. Сценарій був дуже відносний, тож ми з іншими учасниками зйомок прямо на майданчику обговорювали деталі кожної сцени. Для одного з епізодів нам був потрібен дощ, а за синоптичними прогнозами його не передбачалося. Отже, ми запросили команду пожежників, які влаштували нам просто феєричну зливу. Цей момент добре запам'ятався. Втім, найважчою для виконання виявилася любовна сцена. Я одружений, тому все ніяк не міг подолати моральний бар'єр, не знав як потім подивлюся в очі дружині. Проте, після довгих вмовлянь Владо я здався.
- Картина називається "Тигри з клітки" (Cagey Tigers), це якась метафора?
В одній з пісень нашої з Владо улюбленої групи The Cure є рядок про тигрів, які були народжені в неволі, а потім вирвалися з клітки. Загалом, картина Cagey Tigers – це добра історія з хепіендом. Вона розповідає про кохання двох подруг до одного чоловіка. Наші герої стикаються з моральної дилемою: бути чесним та зізнатися, чи знехтувати дружбою заради кохання.
-Чи почуємо ми музику TheCure у саундтреку до фільму?
- Не впевнений, адже існує авторське право, в Європі з цим суворо. Навіть для студентського кіно треба сплачувати авторські відрахування за використані у фільмі пісні. В одному епізоді актори виконують пісню The Doors, з'ясувалося, що заплатити роялті треба навіть за це. Втім, сподіваюся, що режисеру вдалося врегулювати ці моменти. Зізнаюся, що готової змонтованої стрічки я й сам досі не бачив.
64-ий Каннський кінофестиваль розпочнеться 12 травня і триватиме десять днів. Коли саме Марсель Онисько вирушить до Франції, актор дізнається днями. Щиро бажаємо молодим кінематографістам вдалої поїздки. Втім, якими б не були результату конкурсу, у закарпатців з'явився ще один вагомий привід пишатися своїми талантами.
19 квітня 2011р.