Від Брустурів до Лопухова

Історичне найменування цього населеного пункту, що в Тячівському районі Закарпатської області, - Брустури. Нині воно залишилося тільки у назві держлісгоспу, одного з найбільших у країні. У його володіннях - 26,5 тис. га лісів. На заготівлі деревини тримається бізнес понад двох десятків підприємців, а з бензопилами та сокирами в руках щоденний хліб заробляють ще кількасот робітників-лісорубів. У чому притягальна сила цього села?

Неіснуючий сапер

Невідомо, якими були міркування тих, хто в 1946 році позбавив село його загадково-поетичної назви, але ще чогось, окрім волюнтаризму, тут не простежується. Стверджували, немовби перейменування відбулося на честь офіцера з прізвищем Лопухов, який загинув, розміновуючи село після приходу сюди воїнів Радянської армії. Це твердження - для занадто довірливих, бо уважні не могли не запримітити, що на могилі загиблого лейтенанта-сапера значиться інше прізвище - Калінін. Сестра Сергія Петровича ще живе в Криму, а його син якось приїжджав уклонитися могилі батька. Місця поховання Лопухова не знає ніхто, бо він - міф, людина, якої не існувало.

Через ці пертурбації нова назва досі не утвердилася, і вже двічі сільські депутати виносили рішення про повернення попередньої - Брустури. Вона досі не стала фактом лише через брак коштів. А от історична назва села має румунське коріння. Лікувальна трава, квітки якої розкриваються напровесні, - мати-й-мачуха - у місцевих називається підбілом, лопухом. Румунською - "брустуре"...

Робота - ліс рубати

У Лопухові, яке має статус гірського села, з сільгоспкультур ростуть лише картопля та окремий сорт квасолі, який до того ж не завжди дозріває. Проте за межі свого населеного пункту на заробітки виїжджає напрочуд мало лопухівчан, і ніхто не бажає переселятися у сприятливіші для проживання місцевості. Причина - насамперед в економічній площині.

Щоранку потужні "ЗІЛи" та "Урали" вивозять вибоїстими дорогами у лісосіки більше сотні робітників. Увечері тим самим шляхом - додому. Туди й назад - по 20 і більше кілометрів. Умови праці жорсткі, зате є впевненість, що і завтра, і післязавтра будуть із заробітком. У Кедринському лісництві його керівник Василь Золотар показав і кімнату-гуртожиток, і їдальню, і душову для лісорубів. Найвідомішим лісорубом села був Герой Соціалістичної Праці Іван Чуса. У 1967 році захищав честь СРСР на Всесвітніх лісорубських змаганнях, що відбувалися у канадському Монреалі. Позаторік його не стало...

Найбільший ворог - паводки

У селі - 26 км комунальних доріг. Дорога, що веде з райцентру, віддаленого на 70 км, має державний статус. Паводки, що почастішали, нищать дороги. Останній із них у грудні минулого року повністю зруйнував 200-метровий відрізок шляху на в'їзді до села. Замість асфальту вода вкрила землю шаром колод і трісок. Одна з брил, яку підмило, дотепер висить над Брустурянкою, підперта колодою...

На нинішній рік районна та обласна влада пообіцяли виділити для села майже 6 млн грн. На ці гроші має бути зведено понад 2 км берегоукріплень, відбудовано 1,5 км комунальних доріг. Окрім того, шляховики збираються полагодити 1,3 км державної дороги...

- Якщо кошти на лагодження об'єктів своєчасно не надходять, наступний паводок завдає ще більших збитків, вал витрат наростає, - ділиться думками Михайло Фіцай.

Останнім у часі став паводок у грудні минулого року. Тоді ціною величезних зусиль за кошти, виділені Брустурянським держлісгоспом, вдалося засипати глибочезні вирви на дорозі до присілка Прочка. Кілька днів відвойовували шлях до іншого присілка - Яблониця. Там його на двохстах метрах цілком забрало, а береги позмивало рівно з фундаментами осель... Для захисту людей робиться чимало, але до відчуття захищеності далеко. Ліс і надалі рубають, а отже, загроза паводків, зсувів залишається значною. Науковці радять: обсяг висадженого лісу має бути не меншим, аніж зрубаного, а краще - перевищувати цю площу.

Сімейні рекорди

У Лопухові торік на світ з'явилися 70 малюків - сам по собі красномовний факт. Сорокарічні Галина та Іван Фабриції мають дванадцятьох синів і доньок, ненабагато старші Надія та Дмитро Шобеї - тринадцятьох! Щомісяця ці дві сім'ї разом одержують від держави майже 9 тис. грн допомоги на дітей. Насамперед через це не бідують. Та й діти - не з кволих. Вже з 7-8 років улітку ходять по гриби, чорницю (яфини), брусницю (гогоци), отримуючи непогані гроші. 17-річна Діана Фабрицій каже, що її денна норма - 20 кг яфин. Щодня за них отримує не менше 200 грн. Трохи менше - молодша сестра Аліна і "за свої" придбала мобілку, обновки перед школою.

Допомагає сім'ям Фабриціїв і Шобеїв благодійний фонд Ріната Ахметова: за рахунок олігарха капітально відремонтовано будинок для першої з них, а для другої придбано нову оселю.

А тепер - увага: у селі є понад 200 сімей, в яких народилося по троє і більше дітей; у цьому переліку значаться 80 таких, де на світ з'явилися не менше п'яти дітей! Рекордсменкою вважається Ганна Фабрицій, яка народила та виростила 15 синів і дочок. Вона - зі старшого покоління, як і Ганна Бурса - мати 12 дітей... Тим часом з усіх багатодітних матерів на сьогодні лише двоє мають почесні звання героїнь.

І дорослі, котрі не зайняті на лісорозробках, і діти у гарячий сезон не дрімають. Збирають і здають заготівельникам дари лісу. Ще вигідніше - сушити їх або консервувати в банках і продавати на ринках.

Спалили все, крім церкви

Лопухівську церкву почали будувати в 1938 році, а завершили в 1941. Через три роки все село, крім храму, угорські фашисти-окупанти спалили. Зробили це начебто для ефективнішого використання об'єктів оборонної лінії Арпада. Жоден житловий будинок не вцілів, самотньою височіла споруда церкви. Майно людей, яке вони просто не встигли з собою забрати перед пожежею, втрачено.

З цієї причини найстарішою нині вважається хижка Якоба Кривляка. Збудована 1934 року віддалік, на схилі, вона опинилася за межею вогню. І на цій, і на більшості інших хат - тарілки-антени, спрямовані телешукачами догори, до неба. Серед найближчих сусідів - незрячий Іван Костяк. Втративши у 35 років зір, після того виготовляв мотовила, граблі, ручки для кіс і мотик, і завжди - без сторонньої допомоги, вручну. Лише в останні два роки з семи десятків не займається звичною справою. Інший сусід, Йосип Бурса, утримує коня, заробляючи на ньому додатково до скромної пенсії.

- У цьому році відзначимо 70-річчя храму. До цієї дати впорядкуємо територію: навколо церкви, як і навколо цвинтаря буде зведена добротна огорожа, - розповідає Михайло Фіцай.

Поряд - інші знакові для села споруди. Відреставрований монумент зберігає прізвища 18 брустурянців, які воювали у складі Радянської армії, а також чехословацького корпусу генерала Людвига Свободи, та не повернулися... Загалом із фашистами воювали понад 100 добровольців, які народилися та виросли на берегах Брустурянки.

Двоповерховий будинок культури теж оновлюється, життя в ньому не стихає. Нещодавно придбали нову апаратуру для дискотеки за 20 тис. грн. Альтернатива дорогим барам із сумнівною репутацією... Тут - музичний керівник, який займається з шанувальниками вокального і хорового співу. Готуються до першого в історії села фестивалю під назвою "Брустурянська смаженина + кедровиця", що відбудеться 7 серпня. На цей день лісництво має намір приготувати 100 л кедровиці (настоянки на кедрових горішках), якою частуватимуть гостей. А от вівчар Іван Костяк, який на власному обійсті утримує 100 овець, зробить селу подарунок у вигляді молодої баранини для шашликів, а також сиру і бринзи. На ріці побудують макет бокора (плоту для сплаву круглої деревини) у натуральну величину.

Однак радує не все. Зведена півстоліття тому школа є аварійною, бо будувалася з грубими порушеннями технології. Останні 20 років збираються звести нову, та далі проекту справа не пішла. Тим часом у місцевій школі вчиться 640 учнів. Невже потрібні якісь надзвичайні події, щоб довести, наскільки важливою для села є нова її будівля?

...У долину спускаються багатотонні вантажівки, які везуть для переробки та продажу добротний карпатський ліс. За нього лопухівчанам щось та перепадає, але, здається, вони заслуговують на значно більше. А ввечері над довколишніми схилами й урочищами лунає гул дзвонів. Це - голоси жіночого монастиря святого Серафима, що сповіщають про вечірню. Ні на мить не припиняється розмірене життя черниць, які моляться і за себе, і за земляків, дбають про земне, думають про вічне.

ДOВІДКA

Про село Брустури (колишня назва Лопухова) відомо з 1638 року. Воно розташоване по обидва береги ріки Брустурянка, за 70 км від районного центру Тячів Закарпатської області. Кількість населення - 3750 осіб. Місцеве підприємство "Брустурянський держлісгосп" у 2006 році стало переможцем національного рейтингу серед підприємств лісового господарства, нагороджене званням "Лідер галузі". У його складі 4 лісництва, а на території розміщені заказники - "Кедринський", "Аршична", "Явірник", "Бертяник". Загальна площа природно-заповідного фонду становить 669 га

Теги: Брустури, Лопухово, держлісгосп

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати