Сьогодні Високопреосвященнійший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський відзначає велике свято – День ангела. Напередодні владика прийняв мене і дав для "Мукачівської Ратуші" інтерв'ю.
– Ваше Високопреосвященство, наша з Вами розмова випала на Різдвяний піст. Наскільки обов'язково його дотримуватись?
– Перед кожним великим церковним святом обов'язково, щоб людина і тілом, і духом підготувалася бути соучасником Таїнства Божого. Піст – це дотримання духовних норм, час покаяння душевних якостей, а позаяк душа і тіло єдині, то неможливо очищати душу без тіла. Має бути гармонія в підготовці до Таїнства Господнього і душевна, і тілесна.
– Недавно Вам випала радість взяти участь у відзначенні 75-річчя з Дня народження Блаженнійшого митрополита Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви. Які спогади залишилися?
– Найкращі. Ця подія скликала ієрархів усіх Помісних Церков Православ'я, духовенства, монашествующих, пастви, сотні представників духовенства і вірників із Закарпаття. Блаженнійшого Володимира прийшли вітати Президент України Віктор Янукович, Прем'єр-міністр Микола Азаров, Голова Верховної Ради Володимир Литвин. Надзвичайно урочисто пройшла зустріч ікон "Уміленіє Богоматері", перед якою молився Преподобний Серафим Саровський. В оперному театрі за участі всіх ієрархів відбувся великий концерт кращих колективів і виконавців України і Росії.
– Мукачівсько-Ужгородська Православна єпархія – це?..
– Тішить душу те, що з кожним роком наша єпархія стає просторішою, незважаючи на кризові часи. Сьогодні в нашій єпархії є 350 храмів, 17 монастирів, майже 50 храмів у стадії будівництва, ведуть за собою паству чотириста священнослужителів, понад двісті монашествующих. Цього року повноцінно почали діяти два нових монастирі – жіночий у Зарічеві Перечинського району і чоловічий – у Сільці Іршавського району.
– Владико, гадаю, не всі знають, за рахунок чого живуть духовенство, монахи і монахині. Я особисто, з малих літ буваючи в Мукачівському Свято-Миколаївському жіночому монастирі, бачив і чув, що сестри утримують корів і свиней, орендують землі для вирощування городини й інших культур, які самі і обробляли у Клячанівськогому господарстві. Або інший приклад: настоятель храму в Кольчині отець Василій, маючи багатодітну сім'ю, сам обробляє кілька орендованих гектарів, допомагає в сільськогосподарських роботах односельцям. Одним словом, майстер на всі руки.
– Ви праві, всі монастирі живуть за рахунок підсобного господарства і, зрозуміло, на пожертвування, адже потрібно проводити реставраційні роботи, капітальні ремонти. А щодо отця Василія, то згадую, як приїхав до нього додому і бачу, що він везе на возі велику копицю сіна, а йому назустріч діточки мал-малий. Маючи власних восьмеро дітей, взяв на виховання ще двох прийомних. Саме з таких священнослужителів і брати іншим приклад. До речі, коли я рукополагаю священика, то ставлю умову, щоб мав не менше трьох дітей. Якщо матиме десять діточок, то єпархія подарує його родині мікроавтобус. Незабаром його отримає сім'я отця Василія.
– А я ще можу додати, що мені недавно стало відомо – Ваше Високопреосвященство також тримає досить велике підсобне господарство: на городі не тільки огірки і помідори, але й баклажани, картопля, а також кури, качки і навіть пави і голуби, прекрасні плодові дерева.
– Любов юності до землі, до живності залишилася назавжди в мене. А цю любов прищепила мені мама, з якою тепер і доглядаємо наше господарство.
– Даруйте, владико, а можна розказати історію про минулу хворобу Вашої мами?
– Після смерті батька вона хотіла прийняти монашество. Ця подія за різних ситуацій та обставин відкладалася. Через чотири роки, в 2000-му, мама сильно захворіла. Після обстеження та рентгенівських знімків лікарі поставили страшний діагноз. Мама покликала мене: "Синочок, я хочу прийняти монашество". На той час в Мукачівський монастир приїхав ієромонах з Дівеєвського монастиря Нижегородської області. Ієромонах Серафим, який служить біля мощів Преподобного Серафима Саровського, звершив монаший постриг моєї мами. За моїм проханням дав їй монаше ім'я Серафима, бо вона дуже вшановує Преподобного Серафима Саровського. Після цього буквально на очах мама почала одужувати. За місяць ми провели повторно обстеження. На велике здивування лікарів всі ознаки хвороби зникли.
– Дякую за щирість. А тепер з Вашого дозволу перейдемо до мирського життя, тобто до політики. На останніх виборах до місцевих рад на відміну від попередніх виборчих кампаній, коли з церковних амвонів агітувала за того чи іншого кандидата чи партію, ми не побачили серед кандидатів жодного священнослужителя. Чому?
– Коли я став єпископом, то своїм Указом заборонив духовенству нашої єпархії балотуватися в кандидати до рад будь-яких рівнів. Наша політика – це служіння Господу, нести Слово Боже до людей.
– І ще про таке. Пригадую ієрархів Церкви, у тому числі і мукачівських, попередніх років – вони були такі ж недосяжні, як перший секретар обкому партії. Натомість Вас я бачу на святкуванні Дня Збройних Сил України, освяченні спортивних змагань, інших масових заходах у місті і області. Що змінилося?
– Час. Мої головні пріоритети – стерти межу між владикою і духовенством, паствою. Якось мені дзвонить одна жінка і запитує, як записатися до мене на прийом? Кажу у відповідь: ніяких записів, як тільки прийдете, буду мати можливість, відразу зустрінемось. Ви згадали про армію. Я вдячний Господу за 2 роки, які відслужив у війську. Це могутня школа становлення особистості. Мені прикро, що сьогодні в армію молодь не хоче іти, ухиляється. У наші часи це був би сором.
– Якщо ми вже заговорили про молодь, то зустрічаємо повідомлення про розгортання православного молодіжного руху. Приємно було бачити, приміром, молодих членів православного братства імені Преподобного Сергія Радонєжського на весняній та осінній толоках у Мукачеві, коли вони дружно висаджували дерева.
– Про це мені як чути, так і говорити приємно. Не тільки в Мукачеві, але і в Ужгороді, Перечині, інших містах області створено молодіжні православні братства, які або беруть участь, або є організаторами проведення Міжнародних та Всеукраїнських духовних змагань, літніх таборів, під час яких проводяться вікторини зі знання історії релігії. Був приємно здивований, коли без об'яв на збір прийшло понад двісті п'ятдесят молодих людей. Все більше учасників збирають Міжнародні турніри з футболу. В останньому, приміром, взяли участь команди з України, Росії, Словаччини, Чехії. Своїм Указом я зобов'язав кожен приход мати свою недільну школу.
– Не хотілося б малювати дійсність чорними фарбами, але не тільки духовність, але й моральність багатьох юнаків і дівчат й навіть їх патріотизм принаймні по відношенню до рідного міста викликають занепокоєння. Що робити?
– Одвічне запитання. Ви помітили, що останніми роками серед прихожан бачимо в храмах все більше молоді. Це приємно і за них ми спокійні. Чому ми влаштовуємо різноманітні спортивні змагання, освячуємо турніри? Ми прагнемо привернути до духовного початку і ту молодь, яка ще не знайшла дороги до церкви. Під час кожної проповіді священик наголошує: це наша рідна земля, рідні батьківські культура, традиції, шануймо їх! Ми запрошуємо ветеранів війни, учасників збройних конфліктів на зустрічі членів братств, молоді, щоб прищепили молодим священні почуття патріотизму до рідної Вітчизни.
– А які слова знайти для тих юних мерзотників, які грабували в Мукачеві останнім часом храми?
– Дуже сумно про це говорити, адже вони вдалися до, не знайду слова, страшного – справляли нужду в храмах, як православному, так і в греко-католицькому. Слава Богу їх затримали, і ваша газета про це написала, але я хочу просити правоохоронців, щоб дозволили мені зустрітись з ними і подивитись їм у вічі: що спонукало до такого блюзнірства? Не кажу вже про те, що викрали тисячі гривень, дорогоцінні священні речі, вони завдали храму великої рани, таке робили хіба що татаро-монголи. Хто їх такими виховав?
– Ваше Високопреосвященство, із нашої розмови тепер кожен може зрозуміти, чому Вам минулого року було присуджено обласну премію "Лідер року-2009" у номінації "Громадський діяч". Ви справді цього заслужили. Навіть і тим, які у Православної єпархії склалися на сьогодні стосунки з іншими релігійними конфесіями.
– Справді нашими спільними зусиллями залишилось у минулому "середньовіччя", коли захоплювалися храми. Цього сьогодні, слава Богу, немає і, на моє переконання вже ніколи не буде. У нас прекрасні відносини з усіма релігійними конфесіями. Ми ставимось з любов'ю до всіх без винятку.
– Ваше Високопреосвященство, щиро дякую за розмову і від імені читачів "Мукачівської ратуші", всіх мукачівців сердечно вітаю Вас із Днем ангела і зичу міцного здоров'я, Божої благодаті на многая і благая літа!
– Дякую і вам, Ви завжди будете добрим гостем у нашій єпархії. До нових зустрічей!
Микола Рішко, Мукачівська Ратуша
лідер 2010-12-15 / 23:24:00
Коли я став єпископом, то своїм Указом заборонив духовенству нашої єпархії балотуватися в кандидати до рад будь-яких рівнів. Наша політика – це служіння Господу, нести Слово Боже до людей.
ЛИЦЕМІР!!!
А тим часом СИДОР балотувався, но лоханувся!!!!!!!