Колись, на початку бурхливих 90-их, мало хто з енергійних людей знаходив у собі сили залишатися на державній роботі, а тим паче на освітянській зарплаті. Але Олена Камінська, для якої робота, життя, дихання — один нерозривний процес, не могла інакше. Ба більше, їй пропонували „чудовий" компроміс — ввести танцювальну групу в шоу до місцевої „зірочки" і таким чином щось заробляти та самостверджуватись. Однак вона вважала це не гідним мистецтва і ризикувала втратити навіть мізерну зарплатню. Хоча пані Олена і не вважає себе революціонеркою, а про ті часи розповідає: „Не те, щоб ми категорично не співпрацювали з артистами в шоу. Було, звісно, й таке, але я не хотіла, щоб це стало нашою постійною роботою, прагнула створити самостійний незалежний танцювальний колектив".
Минуло 20 років. Кон'юнктура змінилася. Завдяки світовим телешоу танці стали загальнодоступним видовищем, через які виявляється глибинний зв'язок тіла та духу і які неможливо назвати іншим словом, крім мистецтва. Правда, у виконанні тих, хто так живе.
Хореографічна вистава „Колись було. Колись буде...", прем'єра якої відбулася 3—4 грудня на сцені ужгородського муздрамтеатру у виконанні танцювального колективу „Бліц", без перебільшення — справжнє мистецтво. Звичайно, тут можна побачити купу технічних недоліків, перейти на снобістське ставлення, мовляв, і костюми могли бути кращі, і звук якіснішим. Але жодна найдосконаліша форма не зможе замінити аури людяності, яка справді панувала в залі. Її не варто описувати. Це треба бачити, чути, відчувати, бо, як висловився колись знаменитий рок-музикант Френк Заппа, розмовляти про музику — все одно що танцювати про архітектуру.
Сама ж організаторка проекту прем'єрою залишилась задоволена. Хоча й зізналась, що не все вийшло так, як планувалося.
Щодо найближчих планів, то керівник студії зауважила, що вистава з самого початку була розрахована на велику кількість гастролей. „Наш спектакль чекають не тільки в Україні, а й у Європі, адже хореографічна вистава зацікавила багатьох. У нас вже є певні домовленості, — говорить пані Олена. — Ще до Нового року ми плануємо дати багато концертів. Уже є перша запланована дата — 26 грудня їдемо у Рівне. Але поки що там ми покажемо лише один номер з усієї вистави. А ще плануємо випустити до Нового року промовідео".
Зайвої реклами колективу в місті вже не потрібно, бо зал і так був переповнений. Здається, „Бліц" уже вийшов на той рівень, коли він сам може бути рекламою Ужгорода.
Валерія Пащенко, студентка І курсу відділення журналістики УжНУ, для Закарпаття онлайн