Архимандрит з Риму щиро вітав християнські конфесії краю, наголошуючи, що спільні святині мають об’єднувати людей. Багатотисячною колоною, з семінаристами та священниками на чолі, процесія вирушила з богословської семінарії вулицями весняного міста.
...Проміння сонця супроводжували щасливих християн всю дорогу вселяючи віру в блаженне воскресіння навіть у скептиків-глядачів, з яких теж знайшлися сучасні симеони киринейські, котрі приєдналися до громади з бажанням пронести хоч трохи хреста. Віра творить дива!
Так урочисто Хресна дорога в Ужгороді ще не відправлялася. Скорботні молитви християн чуло, майже, півміста. Від храму до храму вірян більшало і більшало. Кожну станцію з хресної дороги хрест (добрий пам’ятник врочистих подій) несли семінаристи, молодь, вчителі, лікарі, державні службовці, водії та інші.
Розважання священників (до речі й угорською мовою), жертвування станцій на потреби народу, сакральна атмосфера справді об’єднала всі верстви населення. Пліч-о-пліч крокували: старі й молоді, здорові та ті хто потребує зцілення. Відмежувавшись від буденного, хай і не надовго, люди змогли знову наглядно побачити сенс життя. Сяючі обличчя перповнені добротою зігрівали вечір.
Заключні слова єпископа Мукачівської єпархії посіяли добре зерно в душі вірян, як розчистилася криниця Кафедрального собору так людина може разом з Богом очистити себе від своїх гріхів.
Завершилось свято цілуванням всіма бажаючими частинки Животворящого Хреста в Кафедральному Хрестовоздвиженському соборі. Чування в храмі продовжувалися всю ніч.
ЗІА "Простір"
14 березня 2007р.
Теги: