Пліткарі твердять: у понад сторічній хаті, яка своє „віджила", колись мешкали євреї. Саме вони і збирали вироби із золота, а коли виїжджали за океан, про клунок із золотими речами забули або ж не могли його офіційно вивезти за кордон. А контрабандою в ті часи займатися було небезпечно. Придбавши житло, новий господар жидівського будинку також не робив у ньому серйозної ревізії.
Чи „озолотила" когось історія із розібраною хатою у Косоні? Як заявив начальник Берегівського райвідділу внутрішніх справ УМВС у Закарпатській області Юрій Пеца, до якого ми звернулися з цього приводу за коментарем, про цю історію правоохоронним органам наразі нічого невідомо. Можливо, що хтось недочув й переповів на свій лад іншу пригоду, зокрема про те, яку сусідньому селі Шом на одному з обійсть правоохоронці знайшли схованку із зброєю — карабінами часів Другої світової війни. Припаси 60-річної давності у цій родині також були приховані дідусем, а перепродати все це захотів онук: зброю він уже встиг ретельно змастити, розібрати та акуратно спакувати у дерев’яному ящику. Наразі арсенал доправлено на експертизу до Києва, а молодий шомівець дає пояснення слідчим органам. Є чимало інших базарних історій та історійок, але до золота прямого відношення вони не мають.
«До мене також дійшли такі чутки, — зізналося у розмові з нашим кореспондентом поінформоване джерело у селі Косонь. - Вважаю, що вони безпідставні, хоча розмови про золото виникають тоді, коли в селі розбирають старі хати. Хто його знає...»
Косонь свого часу вважалося доволі жвавим центром ділового й торговельного життя, де бал правили прагматичні євреї. Особливо багато їх жило тут до війни, відтак чимало з них загинули у фашистських катівнях, а хати перейшли до інших господарів. Люди старшого покоління добре пам'ятають сельчан, які мали прізвища Клайн, Штерн, Байєр тощо.
Михайло СИНЬООКИЙ, "Фест"
02 березня 2007р.
Теги: