Здавалося б, життя наскрізь прекрасне. Із цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя – це передусім уміння любити життя і людей, уміння віддавати свої сили, душевне тепло людям. Завжди потрібно творити добро, бути милосердним. І найголовніше, що забезпечить тобі душевний спокій – безкорислива творча праця заради дружби й вірності.
Але звідки ж тоді беруться байдужість, грубість, скупість, підлість і заздрість?
Негативні моральні якості зароджуються там, де очі дитячі не спалахують радістю, коли бачать ластівку; тоді, коли юнак не відчуває краси квітів, а доросла людина – не вміє цінувати дружбу, кохання.
Поступово серце стає твердим, наче камінь.
Найстрашнішою є байдужість, бо вона породжує все інше. Її не викличеш, її не вгамуєш. Це почуття піддається контролю лише в душі хорошої людини. Та життя завжди грає з нами в несправедливі ігри. Байдужість підкрадається лише до того, кого вона може підкорити. Такою людиною бути надзвичайно легко. Нею був, мабуть, кожен з нас. Багато хто є й надалі. Байдужість поступово стає рівною з іншими почуттями, наприклад, такими, як кохання чи ненависть, і вона змушує людину побороти, відштовхнути кохання. Може й назавжди.
Мені здається, що байдужий – це той же егоїст. Він ніколи не братиме участі у злочині, бо його життя – вічне боягузство. Але він ніколи не боротиметься зі злочинцями. Від таких людей даремно чекати великодушності, благородства.
Роздумуючи над негативними моральними якостями, доходиш до висновку: як вони заважають жити, якої шкоди завдають. Архімед сказав: «Дайте мені точку опори, і я переверну Землю». Зміниш точку, з якої дивишся на світ – і станеться, якщо й не його переворот, то принаймні багато нових відкриттів. Не відкидай ніг задля того, щоб бачити тільки голови; не забувай, що бачив з правого боку, зазираючи на лівий. Усе це – такі моральні якості, які мають сенс лише тоді, коли є одним цілим. Об’ємним цілим!
Я вважаю, що наше життя завжди повинно бути боротьбою за високі ідеали, за утвердження в собі Людини. От тоді й відчуєш душевну гармонію і щастя.
Катерина МАРІНЕНКО, учениця 11-го класу Ужгородської гімназії, "Трибуна"
28 лютого 2007р.
Теги: