Коли вони вже були майже на вершині, погіршилися погодні умови: пішов сніг, піднявся туман, видимість сягала не більше 5 метрів, 10-12 градусів морозу, сильна хурделиця – і люди просто заблукали, – розповідає командир Закарпатського гірського пошуково-рятувального загону Віктор Опаленик. – До нас інформація надійшла близько 19-ої години. За тривогою підняли особовий склад Ужгородського та Воловецького рятувальних пунктів. Небезпека загрожувала всім: і заблукалим, і пошуковикам. Південні схили Боржавських полонин були вкриті снігом на півметра, північні – на 1,5-2 метри. А свіжий сніг, що випав на обледенілі схили, є першопричиною сходження лавин, яких, до речі, на той час поблизу маршруту рятувальників було три. Тільки під ранок наступного дня пошуково-рятувальні групи зустріли заблукалих. На щастя, вони натрапили на металеві цистерни, де й сховалися від морозу й вітру. Ми постійно підтримували зв’язок, щоб люди не заснули на морозі й психологічно не занепали духом. На ранок видимість покращилася і туристів було знайдено.
– Чому люди опиняються в такій ситуації? Це впевненість у власних силах?
– Найперша проблема – самовпевненість, до того ж не обґрунтована. З іншого боку, піднімаючись у гори, мандрівники не звертаються до рятувальників та не реєструються. Наші пункти розміщені майже по всій Закарпатській області (до речі, на сьогодні їх вісім, цього року мають відкрити ще один на Іршавщині), у туристичних довідниках є контактні телефони відповідних підрозділів. Кожен охочий може отримати інформацію про погодні умови, сніговий покрив, небезпеки, які можуть траплятися в горах. На превеликий жаль, люди починають бити на сполох уже тоді, коли стається лихо.
За останні п’ять років кількість туристів, які відвідали область, зросла, відповідно збільшилося й число наших виїздів для надання допомоги. У 2008-му ми врятували 77 людей, торік – 126.
– Чи достатньо оснащені рятувальники для пошукових операцій?
– На сьогодні всі наші підрозділи забезпечені автотранспортом. Торік додатково отримали автомобілі високої прохідності. До постраждалих добираємось "на колесах", поки спроможна їхати машина, далі ж рюкзаки, ноші, усе необхідне для рятувальної операції оснащення за плечі – й на своїх двох. Головне – якомога швидше дістатися до заблукалих.
– Які гірські масиви на Закарпатті найнебезпечніші?
– Це Чорногірський хребет, райони Петроса й Говерли, Боржавські полонини і Свидовецький хребет. Я б узагалі не радив непідготовленим людям виходити в гори, особливо зараз, коли дуже небезпечні погодні умови: то потепління, то снігопади, то знову морози, а відтак і велика ймовірність сходження лавин.