Аби переконатися, що фінансово-економічна криза боляче вдарила по всіх підприємствах, ба всіх громадянах України і нашого краю, більшості людей достатньо поглянути на магазинні цінники і порівняти їхні показники зі вмістом власних гаманців. Фінансові ж підсумки окремих фірм та цілих галузей господарства аналізують економісти й менеджери. Днями керівники області, міст і районів Закарпаття також підсумовували результати роботи краю торік. Виявилися вони очікувано нерайдужними. Хоча й для паніки підстав немає. Принаймні наші владні менеджери знають, що і як робити.
Рейтинги впали, але не всі
За підсумками 2009 року Закарпаття зайняло 19 загальне рейтингове місце серед 27 областей і міст України проти 14-го – за 9 місяців минулого року та 3 – у 2008-му. Втім, є й добрі новини – наш регіон має найменшу в Україні питому вагу збиткових підприємств, знаходиться на других місцях у державі за рівнем злочинності в розрахунку на 10 тис. населення та динамікою зміни чисельності населення, займає 3 місце за темпами реальної заробітної плати, яка у нас, переважно, виплачується офіційно. До того ж, споживчі ціни зростають не надто стрімко – посідаємо 10 місце за індексом їх зміни.
Водночас регіон знаходиться за 4 показниками на трьох останніх (25-27) місцях у державі. Зокрема, у 2009 році в нас найбільше серед регіонів України знизилися темпи промислового виробництва, за показником зменшення розораності земель область посіла 26 місце, за рівнем оплати спожитого природного газу і темпами зменшення доходів місцевих бюджетів – 25 місця. Не порадували й інвестори. Знизився обсяг інвестицій в основний капітал у розрахунку на одного жителя і темпи й приріст прямих іноземних інвестицій, у житлове будівни¬цтво. Годі й говорити, що саме цей показник залежить від загального інвестиційного клімату в країні й місцева влада може лише "латати" огріхи державної.
Власне, деякі райони навіть у кризовий час зуміли піднятися. Порівняно із 2008 роком, значно поліпшили загальну рейтингову оцінку Перечинський (із 16 на 3 місце), Іршавський (із 12 на 5 місце), Воловецький (із 14 на 7 місце) та Тячівський (із 8 на 2 місце) райони.
Водночас значно погіршилося становище у Мукачівському (із 3 на 13 місце), Берегівському (із 4 на 10 місце), Виноградівському (із 2 на 8 місце) районах та містах Хуст (із 7 на 15 місце) і Ужгород (із 10 на 17 місце).
Роботу втратили тисячі
Відверта розмова членів колегії ОДА відбулася 12 лютого на базі нещодавно відкритого санаторію "Боржава", що у селі Довге Іршавського району. Йшлося, зокрема, й про спад у всіх видах промислової діяльності, зокрема у машинобудуванні – на 68,4 %, металургійному виробництві – на 30,5 %, в обробленні деревини та виробів із деревини – на 29,7 %, хімічній та нафтохімічній промисловості – на 23,9 %, у легкій промисловості – на 17,7 %, у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води – на 17 %, у переробній і добувній промисловостях у цілому – на 51,3 та 21,8 % відповідно. Вказувалося, що погіршення окремих показників промисловості спричинено загальним негативним впливом світової економічної кризи на роботу галузі – згортанням виробничих потужностей на основних бюджетоутворюючих підприємствах, скороченням праців¬ників, зменшенням попиту на продукцію і, як наслідок, зменшенням замовлень на продукцію іноземними інвесторами.
Вплинула криза і на зайнятість закарпатців. Минулоріч роботу втратили понад 3 тисячі краян. Відчутне скорочення відбулося у Рахівському районі (ТОВ "Бичківська меблева фабрика" – 457 осіб) та на Ужгородщині (ЗАТ "Єврокар" – 238 осіб). Загалом, на 1 січня 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 12830 безробітних.
Нинішній рік приніс і обнадійливі тенденції. У січні економіка краю помітно пожвавішала. Так, зростання промислового виробництва сягнуло 116 %, обсяг торгівлі зріс на 113,6 %, транспортні перевезення збільшилися на 118,3 %.
Йшлося на колегії і про виконання протипаводкової програми в області. Виявляється, торік на Закарпатті вдалося побудувати понад 25,6 км дамб та 17,6 кілометра берегоукріплень. Загалом, з 2006 року, відколи діє програма, у нас зведено 105 кілометрів дамб та 43 кілометри берегоукріплень. Від великої води захищено 87 населених пунктів. Утім, проблемним питанням залишається фінансування державної програми. Так, із передбачених на 2006-2009 роки 714 мільйонів гривень в область надійшло лише 585 мільйонів. На цей рік через відсутність бюджету взагалі не відомо, скільки грошей виділять, хоча програмою на 2010-ий закладено майже 200 мільйонів гривень.
Чекати не маємо часу
У підсумку члени колегії відзначили, що погіршення соціально-економічного становища краю викликано як об’єктивними причинами, пов’язаними із загальнодержавними кризовими явищами та політичною нестабільністю, так і суб’єктивними, які свідчать насамперед про невикористані можливості й нереалі¬зовані резерви на рівні області. Нині першочергово слід визначити, на що спроможні місцеві бюджети. "Чекати, коли "нагорі" стабілізується політична ситуація, не можемо. Мусимо рухатися вперед і покладатись потрібно насамперед на власні можливості. Резерви ж, як бачимо, в кожному районі є. Головне їх чітко бачити. Один із таких резервів – надходження від продажу майна і землі. Тому необхідно активізувати проведення грошової оцінки земель. До речі, на сьогодні із 609 населених пунктів вона проведена у 523-ох.
Ще один напрямок, де область має можливість нарощувати темпи, – туристично-рекреаційна галузь, розвиток якої напряму залежить від місцевих органів влади – їхньої ініціативності, бачення можливостей і бажання їх реалізувати", – зазначив голова облдержадміністрації Олег Гаваші.
Більшою мірою можна використовувати й можливості області в добувній галузі. Тут потенціал краю задіяний лише на третину. На жаль, інвестори не вкладають коштів у модернізацію виробництва, а нерідко навіть припиняють виробничу діяльність. А це – робочі місця, заробітна плата, прибутки бюджетів усіх рівнів. Місцеві адміністрації не ведуть за цим контроль, не сприяють заміні їх більш ефективними виробниками.
Та, незважаючи на кризу в економіці та політичному житті, керівники краю заявляють, що мають чітку картину, як рухатися далі. Сьогодні першочергове завдання – зберегти стабільну роботу галузей, підприємств. За відсутності фінансування на добудову низки об’єктів необхідно докласти зусиль для їх належного збереження, за можливості використовувати місцеві ресурси для завершення робіт.