Передмову до видання під назвою "Дорогою війни і миру" написав Василь Лендєл – голова ради ветеранів війни та праці УжНУ, який наголошує, що авторка цієї книжки – учасник Великої Вітчизняної війни, кандидат медичних наук, завідувачка кафедри мікробіології Ужгородського університету, голова Товариства мікробіологів Закарпаття.
Як науковець і фронтовик, Анастасія Василівна вела діяльну громадську працю, зокрема у профспілках медичного, біологічного факультетів, була лектором народного університету здоров’я, автор понад 70 наукових публікацій. Вона підготувала 6 кандидатів наук.
Досі стоїть перед очима дорога з Києва на Білу Церкву і далі з 2-м Українським фронтом бойова дорога пролягла через Румунію, Угорщину, Чехословаччину, битви під Яссами, Будапештом, у Празі, а далі – весняні дні сорок п’ятого…
Багато одержала подяк, грамот і нагород за роки бойового і трудового шляху.
Перед нами збірник віршів – це спогади, роздуми над життям, переживання, приклад для молоді. У вірші "Радуйся жизни" авторка висловлює свої почуття, що як цікаво пізнавати світ, збагачувати себе знаннями та щедрою рукою дарувати їх іншим.
"Как хорошо, если знаешь ты много,
Светлой ложится жизни дорога".
Авторка навчає:
"Больше ищи положительных дней,
Добрым примером служи для людей!".
У вірші "Где ты, муза?" авторка шукає, хоче творити серцем і душею:
"А в глазах золотятся искринки…"
Вона думає про дітей і внуків країни, про їх майбутнє:
"Им бы в будущем порыться,
Поискать чего-то там,
К новой жизни устремиться,
К новым "розовым" мечтам".
***
"Осветить бы им дорогу
В новой радостной судьбе…"
Вона, Анастасія Василівна, живе і її тішить зелений сад і дім, і струмок:
"А мысли рвутся на простор,
Летят, летят в зеленый двор".
Багато сил, знань, здоров’я віддала Анастасія Василівна на благо людям і ще сьогодні її думка тягнеться в політ.