Якось непомітно у сірих кризово-передвиборчих буднях пройшла перша річниця скандального міського референдуму про аквапарк. Рік тому Ужгород пережив цілий землетрус, поштовхи якого сягали аж Києва. А епіцентр спостерігали на Поштовій площі, в приміщенні міськвиконкому, в кабінеті міського голови.
Сергій Ратушняк тоді збурював громадськість, розпочавши війну проти обласної влади. А вся Україна дивилася й чудувалася з того, що коїться в найзахіднішому обласному центрі держави. Але минув рік, хвилі вляглися, кола на воді розійшлися і тепер видно, що ж насправді було на дні...
Нині про проект "Водний світ", який, за словами чиновників із мерії обласного центру, мав забезпечити суперприбутки для міста і щастя для ужгородців, ніхто й не заїкнеться. А що творилося рік тому! В Ужгороді бюджетників зганяли на так зване "віче", де рвали собі горлянки й волосся лакузи Ратушняка. Комунальники збирали сміття по всьому варошу, аби висипати його перед будівлею обласної екології й міської прокуратури. Мер, наче навіжений, носився Ужгородом і кричав на кожному кроці, що обласна влада "зарубала" його суперпроект, який приніс би процвітання Ужгородові. І писав брехливі, наклепницькі листи всім, крім, мабуть, пана Бога...
Далі був референдум. 150 тисяч гривень із міської скарбниці пішло на підготовку до всезагального анкетування, виготовлення бюлетенів, оплату працівників виборчих дільниць. Спочатку Ратушняк погрожував, що сам заплатить за референдум або знайде спонсорів, але жодної копійки з міського бюджету не витратить. А далі за звичкою забув (так само він обіцяв не брати зарплату мера, бо має мільйони, а насправді виписав собі 2008 року сім із половиною тисяч гривень матеріальної допомоги). Тож, аби покрити витрати на референдум, фивники з міськвиконкому зекономили на інших, необхідних місту витратах.
Ужгородці, нагадаємо, референдум проігнорували. Люди усвідомлювали, що нема сенсу йти голосувати за те, що й так зрозуміло. Як наслідок, спостерігачі зафіксували явку на рівні 29 %. Але, оскільки референдум дійсний тільки в тому разі, якщо на дільниці приходить 50 % плюс один голос, за наказом Ратушняка намалювали понад 55 %.
Від того, що потратили 150 людських тисяч і перевели папір, користі ніякої. Єдиний висновок, який тоді можна було зробити, – Ратушняк може залякати бюджетників і працівників мерії, змусити їх прийти голосувати і сфальсифікувати справжнє волевиявлення. А в тому, що жодних юридичних наслідків результат референдуму не матиме, не сумнівався практично ніхто. То була політична булька, яка луснула дуже швидко – тільки-но вдарили нормальні зимові морози.
Отож Ратушняк, хоч на папері одну битву й виграв, на ділі всю війну програв. Він сподівався, що, звинувативши обласну владу в тому, що вона відібрала в міста 23 гектари його землі, здобуде собі прихильників. А вийшло все навпаки, бо нині вже ніхто не сумнівається, що депутати вчинили правильно, коли приєднали ці гектари до природоохоронного парку, аби ніхто не міг украсти землю під будь-яким приводом – аквапарку чи навіть якогось соціального об’єкта.
Цікаво, що фірма, яка начебто реалізувала десятки багатомільйонних проектів із будівництва аквапарків по всій Європі (хоч при тому не мала навіть власного сайту в Інтернеті), зникла, як вода в сухій землі. Від неї залишилися тільки гарно намальовані папірці з планами проекту "Водний світ", котрі, вочевидь, припадають пилюкою десь у коморах міськради. І ще – міцний дух аферистів, що віяв від її представників і який не перебивали навіть різкі чоловічі парфуми.
Що ж залишилося Ужгороду? Найголовніше – земля. Хай і з болотами та жабами, як казав Ратушняк, зате спільна, міська. І "зелена".
Ще людям залишилися всі ті проблеми, увагу від яких пан Ратушняк старався відвернути розмовами спочатку про аквапарк, далі про погану обласну владу, а тепер – про президентські перегони. Може, варто провести референдум і спитати людей, чи вони задоволені теплопостачанням, дорогами або тим, що в міському пологовому "палять" керівників-хабарників? Хоча не треба. Навесні ужгородці й так дадуть відповіді на ці запитання, коли оберуть собі нового мера.
Рік тому один із депутатів обласної ради казав: "Аквапарків на 23 гектарах нема ніде в світі. Насправді, ми чудово розуміємо, що це спроба вхопити величезний шмат міської землі і її, як то кажуть, роздерибанити. Це вже третій проект аквапарку в Ужгороді. Два попередні так і залишилися на папері. Переконаний, що в цього буде така ж доля".
Наче у воду дивився...