Далекий гість

Із мешканцем Мельбурна, що  в Австралії, Павлом Леднеєм познайомилася на Синевирському озері під час нещодавнього  фестивалю. Сивий чоловік у чорних окулярах та джинсах, який усе підряд фотографував, виділявся серед місцевих мешканців і одразу звернув на  себе увагу. Та, як згодом з’ясувалося, 60-річний австралієць вперше в Україні, а на Міжгірщину приїхав знайомитися з родиною.

Його батько (нині покійний),  народився і жив у тутешньому  Лопушному, а мати із Великої Копані на Виноградівщині.

Приїхав не сам, а з 14-річним сином Павлом, який, ніби копіюючи батька, теж "клацав". А сюди їх привезли двоюрідна сестра Калина Кость із чоловіком Іваном. "Сестра каже, що тато за тив горов  народився" - пояснює доброю українською із присмаком закарпатської іноземець. - Тут бютифул (із англ. "чудово" - авт.). Зізнається, що батько із мамою завжди розповідали про Україну, а він мріяв її побачити. Раніше не приїжджав, бо чекав,…коли підросте син. Хотів, щоб їхав з ним сюди уже свідомим і розумів, що таке батьківщина діда.
 
У Мельбурні Павло Ледней працює вчителем географії у вищій школі, тож знайти точно, де розташоване Закарпаття, було неважко. До того ж мама із сестрою роками переписувалися. "Коли ми забирали їх із Виноградівщини від родичів (там їх налічується 30-40 - авт.), то Павло мав при собі карту, показував, на якому повороті звертати треба, - згадує пані Калина.- Ми зустрічали із великими очима і здивуванням, бо не чекали. Раніше ж треба було виклик. Моя мама була найстаршою із дітей у родині, далі був Павла батько". Тепер при приїзді рідні не було ніякої помпезності, а от коли приїжджав у 90-х його батько, то зустрічали цілим селом із музиками. "Це була сенсація",- каже жінка.

По теперішньому приїзді іноземець кинув сумки і помчав у Міжгір’я, де у лікарні лежить брат його батька, який свого часу теж мешкав в Австралії.

На запитання, чи побачив Україну такою, як уявляв, відповів: "Хіба небо таке". Далися  взнаки і проблеми при перельоті. В аеропорті Німеччини процедура оформлення зайняла всього 11 хвилин ( і так у більшості міст), а в Києві - 2,5 години. "Ми були змученими і невдоволеними. А ще чомусь по-руськи до нас зверталися. Я кажу "Не розмовляйте зі мною по-руськи!", а син заспокоював "Тату, тату!". В Україні - корупція і мафія". Але говорить, що в Австралії люблять Україну  і кажуть: "Ниє ліпша країна, ніж Україна", а ще називають її "holli land"(щаслива земля). "Коли я відпрошувався від директора школи і казав, що їду на Україну, то не було запитань, чому і для чого, а просте  "Іди!". Та й до українців в Австралії добре ставлення. "Тато прийшов сюди голий–босий, а став людиною. Бо у нас вчена голова має великі гроші, а у вас - ні. У Мельбурні маю хату, машину, добре жию", - веде далі співрозмовник. А чоловік сестри Іван Кость додає: "Там українці разом - то сила. По-окремо би пропали. Та й впродовж однієї генерації виходять на такий рівень, що інші такого не досягають, живучи там 100-200 років. Наші вписуються одразу у ті традиції". "Тут культура не добра. Знищила вас Росія. Так і запишіть, - щиро каже австралієць. - Вам треба зле викидати і думати про світові теми. У нас є різні нації, і кожен має свій голос. Я не вказую нікому, що думати, так і мене  ніхто не змушує. У деяких країнах диктатори говорять і тепер. Але вчена нація ніколи не буде це терпіти."

Йдемо довкола озера, а пан Павло розповідає про сина, як добре вчиться, про міжгірське "подь сюди", яке йому дуже запам’яталося. Фіґлює, що вивчив мову за ніч, яку проговорив із чоловіком сестри. А ще про різні тутешні страви. " Я все люблю. Мама дуже розумно казала: "Підеш на Україну, там будеш їсти". О, тут зразу годували…".

Каже, що любить випити, але в міру. "Тут люди найліпші на світі. Є щирість і любов. Я його ніколи не бачив (показує на чоловіка Калини), а він ліпший за брата. І мій син зробив багато собі товаришів. І вже хоче повернутися сюди знову", - ділиться враженнями пан Павло. Весь інший час гості пізнають природу, людей, фотографують. На прощання іноземець приголомшив реплікою: "Прийду на Україну, буду Президентом. А чому ні? Я знаю, що є добре, де дорога є".

Теги: Синевир, Мельбурн, Австралія, Міжгірщина

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати