Олександр Гаврош: "Пишеться те, що пишеться. А читає кожен те, що йому до вподоби"

Письменник, журналіст радіо «Свобода» Павло ВОЛЬНИЧ: «Я не є ні розважальником, ні пророком. Я – свідок. Я розповідаю про те що я бачу, знаю. Коли я почну щось прикрашати, в уста вкладати якісь фрази, мені скажуть «Ти брешеш». А найбільше я боюся фальші». Жодних закликів та вмовлянь. Прямий виступ за припинення вживання неякісного, низькосортного, примітивного продукту. Послухав – роби висновки. Справа твоя. І все б добре, коли не тези характеру «Без сходу України – України не буде, скільки б Галичина не рвала на собі вишиванки» на додачу до «патентованих українців» та «патріотів за викликом». Хоч вийди і забудь все те, що кілька хвилин тому вже занурювало тебе з головою в глибини переосмислення…

Літературознавець, головний редактор журналу «Київська Русь» Дмитро СТУС, живе у «не мною придуманому світі». Йому також обридла «вишиваність». «Вишиваність – це коли береться сакральна форма і скасовується відповідний зміст». Людина достатньо поверхова – так може здатися. За це навіть можна тихенько образитись. Та це не так, насправді. Просто важко зрозуміти, чому Дмитро Васильович «любов до рідної землі» демонструє у світлі якоїсь незрозумілої мені флегми. Це певно властиве прихильникам анархії. Так от, ота флегма відштовхує і приводить до збайдужіння. «Ми живемо у світі в якому вже все сказано» – це справді так. Він читає Біблію і знає дуже багато корисного. Але чомусь не хоче про це розповідати.

Представник української громади Словаччини, літературознавець Юрій БАЧІЙ, певно один з тих, хто намагався докричатися до розуму слухачів. «Література має бути потрібною» – а не вульгарною чи небезпечною. Вона має виховувати, а не топити в багні обмеженості мас. Всього має бути в міру, і все має бути на своєму місці виконуючи свої функції – це запорука перспективи. З висоти життєвого досвіду пан Юрій про це відверто розповів молоді.

Письменник, поет, журналіст, співорганізатор «Книжкового Миколая» Олександр ГАВРОШ узагальнив: «Пишеться те, що пишеться. А читає кожен те, що йому до вподоби». Воно ж бо й справді так. Усе залежить від тебе. Що б там не казали, а це факт.

Від тої зустрічі певно не я одна чекала чогось більшого. Хтось може й взагалі нічого не чекав, прийшов-пішов… Та не про них. Все, що стається залишається концентрованим у підсвідомості і з часом знаходить своє застосування. Це побачення з сучасною українською писемністю не виняток, сподіваюся…

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати