Остап народився в Коломиї, виріс в Космачі у діда, який і навернув його до гуцульського мелосу. Сьогодні Остап - музикант, актор, дослідник гуцульської музичної традиції. Сфера його зацікавлень - передача сенсу традиції; музичні формули; музика і ритуал; давні музичні інструменти Гуцульщини, техніка гри. Остап навчався грі на гуцульських інструментах у відомих народних майстрів з родини Тафійчуків.
Остап Костюк працює актором Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса. З 2002 р. задіяний у проектах львівського Мистецького центру „Майстерні пісні". Є автором і керівником проекту „БАЙ. Гуцульська містерія". Організовував концерти гуцульської стародавньої музики „По-старовіцки", „БАЙ-Розмай", ініціював серію експедицій по Гуцульщині.
Про "Татош Банду"
- "Татош Банда" народжена співпрацею музикантів з різних гуртів, як-от "Бурдон" (Оленка, Любко - його ідея, художнє бачення та аранж), "Годо" (бубніст Всеволод), "Люди Добрі" (віолончеліст Володя) і я, Остап, з "Баю". "Татош Банда" - це суто цехове ремісницьке утворення на перехресті доріг львівських митців, що займаються музикою, зокрема фольком. Це наша професійна відповідь на запит аудиторії етнофестивалів, клубів і т.д. Я особисто присвячую себе дослідженню гуцульської музичної традиції. Це мій метапроект, але нормальним є діалог. Діалог культур поколінь, актуального та сакрального.
Учасники "Татош Банди" з різних міст - Полтави, Тернополя, Кіровограду, Коломиї, Львова. У кожного - свої музичні вподобання й спеціалізація. Я в гуцулів вчився нашої музики, Олена вивчала в Швеції віолончель, грає Баха в консерваторії, Всеволод грає рок-н-рольний андеґраунд. І всіх об'єднує проект „Татош Банда" з авторською музикою та аранжуванням, гуцульськими співанками та закарпатськими текстами, записаними в 20-х рр. ХХ ст.
Чому саме гуцульська музика
- Гуцульська музика ще не розкрила свій потенціал. Карпатський регіон - це фантастичне багатство народів і культур. Усі країни цього регіону, окрім України, сьогодні мають суперову презентацію і якісні продукти етнокультури. Рівень автентичних гуртів, фестивалів у болгар, румунів, мадярів, словаків, поляків дуже високий. В Україні традицію поховали у фольклорну звітність сільських клубів, але вона ще присутня в передачі від майстра до учня. Тому це не тільки музика, це - традиція, для мене це великий проект на все життя.
Питання одне: як цей приватний діалог, наприклад, гуцульського майстра Михайла Тафійчука і Остапа Костюка, який живе у Львові, перетворити в професійну ситуацію?
Я не є адептом якихось езотеричних шкіл, тому іду тільки мистецьким шляхом. Художній акт - музика - дає мені можливість чистого, а не концептуального діалогу. Колись один з моїх вчителів, театральний режисер Сергій Ковалевич, відкрив мені один традиційний закон: якщо хочеш грати - бери і грай. А, здається, Ріхтер сказав: „Дитино, якщо можеш не грати, не грай". Я не зміг. Перший проект я представив з сім'єю Тафійчуків на фесті "Ukraina Viva"2004 у Вроцлаві. Наступного року я пішов до Юри Тафійчука в науку. Їздив два рази на місяць в Буковець. Вчився в кращих флоєрашів Гуцульщини, збирав архів відеоматеріалу. Отак воно почалось. Тепер є капела „Бай" - фактично єдиний молодий автентичний продукт.
Гуцулія зараз модна
- Гуцули - це екзотика, виразно відрізняються від решти. У них - єдина повністю збережена антична інструментальна школа, а разом - і вся культура. Народ тягнеться до екзотики, до тайни, а гори ховають свої скарби.
Про Гуцулію, ритуали і особисте
- Це був поклик роду. Мій дідо грав на флоєрці. Збереження спадку - це просто, в гуцульській музиці інакше неможливо. Це окрема школа. Сфера. Зі своїм методом. Для мене давня музика і духовна практика - одне і те ж, хоч це й звучить занадто пафосно. Але так і було: в давніх людей не було поділу на світське, пастуше, весільну обрядовість, сакральну сферу і т.д. - це все етнографічні концепції.
Є школа фламенко, грузинського співу, капоейра, театр Но, лаутарська музика румунів, тірольський спів, є відомі автентичні бренди... Та немає жодної національної програми для феномену "гуцульська музика". Я намагаюся відстоювати цю якість. В старій школі (а школа - це обізнана спільнота, діалог, ієрархія, майстри, учні, посвячені, гроші, робота, ремесло, інструменти, матеріали, музичні формули, канон, секрети) основним принципом була точність, прецизійність - інакше ритуал не працює. Завдяки цьому ритуальна музика в гуцулів існує тисячу років. Працюючи з гуцульською капелою „Бай", я зіткнувся з неготовністю фестивалів та клубів до представлення традиційної музики. На мою думку, це серйозне питання. Не залежно від місця і події, в контексті якої відбувається концерт, все залежить від рівня свідомості і, відповідно, від належної подачі. І мені зовсім не хочеться, щоб ми заганяли унікальне явище в атмосферу кабака чи фольклорного звіту. Тому виникає потреба промовляти до різних кіл адаптованим звучанням: в електронних проектах (BANDA ARKAN), акустичних з WORLDMUSIC, естетикою TATOSH BANDA. Це і є міст між культурами, діалог поколінь, міста і села.