У закарпатське Шандрово за соляною ропою приїжджають із сусідніх Чехії, Угорщини та Словаччини

Власне Олександрівка, або Шандрово (назва, яка прижилася в селі ще з часів Австро-Угорської імперії) – за 24 кілометри від Хуста. Тут майже 700 дворів, у яких проживають близько 2,5 тисячі населення. Дістатися до батьківщини закарпатської ропи нелегко: у сусідньому Данилові перед дерев’яною церквою захована вузенька вуличка, що веде до Шандрова. Однак жодного дороговказу тут немає…

Чудернацька соляна криниця знаходиться метрів за 100-200 від початку села під старими горіхами. Серед річкового мулу на фундаменті заввишки із 20 сантиметрів бачу дерев’яну споруду, яка ледь не розвалюється. Таке враження, що соляною криницею вже давно ніхто не користувався. Зверху вона закрита старезними дошками, з-під яких проглядається темна вода. Це і є та суміш, з якої добувають сіль. Довкола криниці ніби намальована смуга білого осаду. Такий же й на фундаменті цього джерела. Куштую – справді сіль! Але як же її звідси добувають?..

Старожили Шандрова баби Марія та Яна, які живуть метрів за двадцять від криниці, кажуть, що за ропою до них приїжджають не лише із закарпатських сіл та містечок, а й із сусідніх Чехії, Угорщини та Словаччини. Туристів олександрівська солярня вабить насиченістю йоду в ропі. Крім того, подібні природні соляні джерела для них – своєрідне диво світу. А тут, у Шандорові, це просто криниця з соленою водою. Баба Марія каже, що вже сорок років за криницею ніхто не доглядає. Навіть не ремонтують дах, який ось-ось впаде. Разом з тим сюди й надалі приїжджають жителі сусідніх сіл і вивозять ропу цистернами. Потім виварюють і мають кілька сотень кілограмів дармового продукту. Однак жоден із таких користувачів навіть пальцем не поворухнув, щоб привести соляне джерело до ладу. Байдужий до криниці, за словами літніх жіночок, і тутешній сільський голова, який щодня проходить повз неї й анічогісінько для її реконструкції не робить. Через аварійний стан роп’яного родовища завглибшки близько 15 метрів, каже баба Яна, влітку там втопився дев’ятирічний хлопчик. Після того випадку селяни забили криницю дошками і зробили там отвір лише для одного відра.

Власне ропу, за словами бабці Марії, в Шандорові використовують для закладки овочів, засолювання сала. Для отримання солі олександрівську ропу виварюють і таким чином отримують з неї поживний багатий на йод продукт. "Наша сіль така біла й дрібненька, як сода. На базарі такої не знайти", – стверджує пані Марія.

Олександрівський сільський голова Юрій Сливка каже, що вже з наступного року має намір взятися за реконструкцію соляного джерела, яке 25 років поспіль ніхто не ремонтував. Для цього потрібно лише обкласти криницю каменем, зробити нові стояки й дах. На ці потреби треба закласти у бюджеті села хоча б 1000 гривень. За його ж словами, місцевим бізнесменам до однієї з візитівок Хустщини й Закарпаття діла нема. Вони займаються своїми справами, які приносять швидкі гроші. Сільський "бирів" розповів також, що проводив експеримент: добув із 10-метрової глибини криниці 2,5 літра ропи, виварив її й отримав… 900 грамів чистісінького продукту.

Взимку для зняття зі шляхів снігового й льодяного покровів шандрівську ропу використовують майже всі дорожні служби області. Беруть ропу безкоштовно, однак теж без натяків на допомогу в реконструкції солярні. Сама ж криниця, за словами Юрія Сливки, стоїть у селі так давно, що вже, мабуть, ніхто й не згадає. Окрім неї, понад 100 років тому на території села діяло кілька соляних копалень. Нещодавно один шандрівець вийняв із такої копальні настільки просолений дерев’яний брусок, що ніяк не міг увігнати в нього цвяха. “Сьогодні майже в кожній сільській криниці, що глибша за 3-5 метрів, вода має солоний присмак. Та й взагалі, – продовжує сільський голова, – геологи дослідили, що майже вся Олександрівка стоїть на величезній соляній плиті, аналогів якій нема й далеко за межами України”.

Теги: Хуст, Шандрово, ропа, сіль, соляна криниця

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати