Організатор “фесту” і директор Львівського академічного обласного театру ляльок Ярослав Синиця тішиться, що це - єдиний фестиваль, де своє вміння показують не лише визнані майстри, а й студенти. “Це допомагає формувати міцну школу - основу лялькового мистецтва”, - зазначає він.
Першого ж дня глядачів здивували виставою “Сповідь у дереві”. Незвичайність вистави полягала в тому, що на сцені були актори, а не ляльки. Та й як могли зіграти ляльки, витесані з дерева? Останніх просто тримали в руках. Цікаве дійство забезпечили гості фестивалю – польський театр “Логос” з міста Лодзі. Він діє при місцевому костелі, а його керівником є ксьондз Вальдемар Сондка. Він зазначив, що “вистава не є ні вигадкою, ні наслідуванням – це кристалізований Вільковський” (автор “Сповіді у дереві”. -
О. Л.). Вистава йшла польською мовою. Головними глядачами стали діти з садочка №181. Двоє його відвідувачок, Віка і Наталя, розповіли, що їхня група вивчає польську мову, тож вони прийшли не просто насолодитися грою, а й поглибити знання мови. Інші двоє юних відвідувачів, Соломійка та Остап, часто ходять у ляльковий театр, тож пропустити фестиваль не могли. Їм найбільше подобаються історії про пригоди звірів.
Другого дня, окрім вистав, відбувся “показ мод” від Одеського театрально-художнього училища. Хоч організатори запізнилися з його початком на півгодини, а показ тривав якихось десять хвилин, він став найяскравішим враженням дня. На подіум вийшло п’ятеро дівчат, кожна з яких втілювала образ “демонічної жінки” – саме так називалася дефіляда.
На третій день “фесту” усі маленькі глядачі могли насолоджуватися роботою Набережночелнинського державного театру ляльок (Росія, Татарстан) – “Загадкою курочки Ряби”. До Львова театр приїхав одразу після Вінниці, де на аналогічному фестивалі вистава посіла перше місце. Зухра Митрофанова, керівник цього театру, приїхала до Львова для знайомства з українським ляльковим театром: “Ми ніколи не були в цьому місті, та й взагалі в Україні буваємо нечасто. Гастролюємо переважно по Сибіру”.
Останній день “Золотого Телесика” був найсерйознішим – проводили науково-практичну конференцію “Сучасність та майбутнє лялькового театрального мистецтва”. Завершилося усе врученням дипломів і виставою від господарів фестивалю - Львівського лялькового театру, “А де ж п’яте?”.
У рамках заходу провели виставку ляльок, які виготовляють тільки в одному місці в Україні – Одеському театрально-художньому училищі. Єлизавета Грішина, майстер зі створення ляльок, розповіла “ВЗ”, що на одну таку роботу її студенти витрачають до 50 годин. Є різні системи і техніки виготовлення ляльок. Ті, що приїхали до Львова, спершу народжуються як ескіз, тоді їх ліплять з глини, а останній штрих – накладання на зліплені форми пап’є-маше. Учні пані Грішиної виготовляють і бутафорну зброю, обладунки та ювелірні вироби, для чого використовують металеві полотна.
Окрім ляльок, кожен міг побачити вишукані венеціанські маски. Техніка виготовлення їх - така ж , як і ляльок.
На “Золотому Телесику” були присутні спеціалісти з гриму. Одна з них, Юлія Кухта, розповіла, що для театрального гриму важлива помітність: глядач повинен бачити намальоване обличчя навіть сидячи на останньому ряду. Тому на макіяж іде від сорока хвилин до півтори години.
Актори лялькових театрів, за спостереженнями кореспондента “ВЗ”, - особливий тип акторів. Вони - веселі і жваві – мабуть, заряджаються відповідним настроєм і поведінкою своїх головних глядачів – дітей. Деякі з них не можуть і хвилини встояти на місці, бігають і спілкуються з усіма нараз. Інші зворушливо тулять до себе іграшки, з якими працюють на сцені.
Одна з актрис, Наіля Ходжиєва з Волгоградського обласного театру ляльок, каже, що в театрі драми не працювала б ніколи. Для неї театр ляльок – найчесніше і найщиріше мистецтво. “Дітей ніколи не обдуриш, - додає актриса. - По них видно, чи подобається вистава, чи ні. Мене підкуповує ця миттєва реакція і справжня оцінка твоєї роботи”.