Один з таких – 28-річний киянин Ярослав Ведмідь (на фото). Саме йому належала ідея прикрасити виборчою символікою кандидата у президенти Віктора Ющенка одяг його симпатиків, сумки, дерева, помешкання, переходи в метро, вулиці, автомобілі, і тим самим створити враження цілковитої підтримки “народного кандидата”. Політичний присмак дістали апельсини, мандарини, які в ті часи змітали з полиць магазинів центнерами. “Кумачами” ставали осінні листочки на лацканах пальто. Дівчата вплітали помаранчеві стрічки собі у коси, дядьки чіпали такі ж банти на вуса. У помаранчеве одягалися ялинки, песики, кішки. Підприємства легкої промисловості не справлялися із попитом на шапки, шарфи, футболки, бандани помаранчевого кольору. Додаткові партії тканини терміново завозили з-за кордону.
Ініціатива спеціаліста з піар-реклами виявилася надзвичайно вдалою. У листопадові дні 2004 року Україну заполонила оптимістична помаранчева повінь. Сонячні барви були ототожненням Свободи. Як розповів Ярослав Ведмідь в інтерв’ю “Газеті по-київськи”, навіть склянка апельсинового соку ставала мовчазним знаком на підтримку Ющенка.
Ярослав Ведмідь каже, що він та друзі на початках побоювалися причіпок міліції, тому про всяк випадок придумували “легенду” – мовляв, це сюрприз на день народження подружки, яка обожнює саме цей колір. Але згодом ніхто ніяких шпильок не вставляв.
Моду на помаранчеве від простих виборців згодом перейняли і вожді Майдану. На сцену вони почали виходили у жовтогарячих краватках, шаликах, куртках. Один з музичних хітів того часу пісенька з мультика “Оранжевое небо”...
Як каже Ярослав Ведмідь, опоненти Віктора Ющенка спочатку глузували з помаранчевої символіки. А потім і собі запозичили її. Але, як показали події, восени 2004 року біло-синій колір був “не ходовим”...
У ТІ НЕЗАБУТНФ ДНІ...
За словами Давида Жванії, “завгоспа Майдану”, у ті незабутні дні тільки помаранчевих стрічок було роздано 116 мільйонів, і ще не вистачало, багато хто робив їх сам. Прапорців ще за два тижні до Майдану було зроблено 60 мільйонів. Наметів закупили спочатку 3900, із них великих – 470 штук. І всі вони були встановлені! Апельсинів закупили 74 тонни. Коли апельсини на всіх базах закінчилися, у хід пішли 10 тонн мандаринів. Роздавати фрукти було приємніше, ніж вручати людям папірці з обіцянками, – джерело вітамінів, миттєве задоволення. Десь на десятий день Майдану шапочки та шарфики почали продавати: всі фабрики, які виконали замовлення, запустили у виробництво додаткові партії. Потім пішла народна самодіяльність: з’явилися помаранчеві ялинки...
"Високий Замок"
23 листопада 2006р.
Теги: