Вік Коврей: "У нас є що сказати Україні"

Головний двигун закарпатської літературної молоді – про своє дотеперішнє життя

Вік Коврей: "У нас є що сказати Україні"
Вік Коврей у свої 23 роки уже став візитівкою Ужгорода: хто не знає худенького юнака на велосипеді із синьо-жовтою хустиною на плечах?. Саме цей епатажний парубійко став організатором резонансних фестивалів "Березневі коти", "Екле", літературного об’єднання "Ротонда", альманаху "Карпатська саламандра" та ще з десяток абсолютно несподіваних акцій. 
 
Нещодавно Вік здобув першу відзнаку у своєму житті – літературну премію "Дебют-2008" у номінації "проза". Останній його вчинок викликав здивування і повагу: на "Березневі коти-4" він пожертвував півтори тисячі гривень. Три четвертих із першої у житті премії. А поміж тим далі продовжує жити на скромну вчительську зарплату…
 
-- Отож звідки ти такий узявся?
 
-- Мене вихлюпнуло мальовниче старовинне містечко над Ужем, де гори відступають перед Панонією.
 
-- Романтичний початок…
 
-- Я все своє свідоме життя граюся в літературу! Чи то вона зі мною? Вже й не розбереш.
 
Схильність до епатажних виступів закарбувалася в пам’яті з раннього дитинства. Глядачами тоді були рідні мені люди. Добре, що атмосфера дозволяла: ми довгий час жили семеро в однокімнатній квартирі.
 
Із братом Василем у дописемний період утнули першу спільну книжечку. Це був самвидав ("Колобок") з усними варіаціями на тему відомої казки за нашими дитячими малюнками. По суті ідеальна, як на мене, жива книга, котра живе повноцінно тільки з автором.
 
Батько -- Дюла Людвікович – представляє робітничий клас (залізничник-водяник) з угорськомовної частини Виноградівщини, що біля заказника – "Юлівська гора". Там щоліта в дитинстві відпочивали разом із братами, пізнавали природу. Тоді набув першого досвіду українізації (а точніше тоді – переважно русифікації) закарпатських угорців. Мама -- Анна          Іллівна (дівоче прізвище – Свида) – українка з Ужгорода, довгий час працювала вихователькою в дитсадку та трохи вчителювала.
 
-- Чому обрав українську філологію, адже хлопці туди майже не йдуть?
 
-- Через велику кількість дівчат! (Сміється – авт.). Насправді ж мама теж закінчила цей факультет. У шкільні роки навіть пробувала писати оповідання, то, напевно, від неї у мене потяг до літератури. Проте я збирався вступати на журналістику або на юридичний. Не склалося стати українським Кустуріцею (мріяв бути режисером фільмів, а наше культосвітнє училище пропонувало тільки режисера масових заходів). Зрештою,  цим тепер і займаюся. (Усміхається – авт.).  Зате відбувся як філолог-літератор.
 
-- Зі школи які оцінки приносив?
 
-- Добрі! Ніколи не був відмінником, але й не пас задніх – не було такого семестру, щоби я не отримував стипендію. Запам’ятався літгурток в УжНУ (керівник Наталя Вигодованець), на якому познайомився з Петром  Мідянкою, про якого тоді вже багато різного чув, та літстудія "Джерело" при ЗОШ № 6 під керівництвом Христини Керити. В альманахах літстудії й публікувалися мої перші літературні спроби.
 
-- Що це за випадок із кафедрою "радянської літератури"?
 
-- На конкурсі виразного читання до ювілею УжНУ, я єдиний декламував власний текст, чим спровокував Надію Ференц організувати конкурс молодих літераторів-студентів. Нагороду отримали, ясна річ, не ми, вічні революціонери ( я, Андрій Любка, Валентин Кузан). На церемонії нагородження нам не дали навіть можливість висловитися.
 
Тоді й організувалося НЛО (неформальне літературне об’єднання) "Ротонда" (Горянська братія) – як об’єднання протестуючих юних митців. Наступного дня я вчинив диверсію-протест – приклеїв на дверях кафедри української літератури вивіску "Кафедра радянської літератури". Чомусь всі подумали, що це зробив Любка. Але вибачитися довелося мені, бо, не дай Боже, через таку витівку деякі викладачі інфаркт могли отримати. Але саме з цього часу веде своє літописання НЛО "Ротонда".
 
-- Чим ще згадуються студентські роки?
 
-- Двома великими коханнями! Останнє трохи не завалило мої п’ятирічні студії та досі успішно триває в моєму житті…
 
-- Як народилася ідея "Березневих котів"?
 
-- Ідея була моя. Любка тоді сидів за гратами у Білорусії і починав хворіти на зіркову недугу. На підтримку його поневірянь, відбувся еротлітвечір "Березневі коти" – небачене явище не тільки в УжНУ, а й на всьому Закарпатті. Виступало лише 6 письменників (з них -- двоє молодих) і виголосив промову Олег Хававчак "Еротика в мистецтві". Я вперше тоді ходив по партах у виготовлених по спецзамовленню капцях. Весело було! Тепер "Березневі коти" стали гарним фестом, але мені вже не цікаві. Я зреалізувався в них повністю та вдовольнив усі свої еротворчі амбіції.
 
-- Як оцінюєш літературну ситуацію на Закарпатті?
 
-- Як дуже перспективну. В нас є про що сказати Україні та світові! Петра Мідянки замало для такого колоритного краю. Думаю, можна вже говорити вже про закарпатський феномен. Якщо, звісно, ті, хто почали зараз творити, не спиняться на досягнутому.
 
-- У тебе двомовна родина. Чому ти прийшов саме до української літератури?
 
-- Так, родина -- багатомовна. Панівною між моїми батьками ще за совка стала російська. Але ні закарпатська говірка, ні українська, ні угорська мови не були чужими. Літературну українську вивчив у школі (попри наші з братом протести, в російськомовну школу нас батьки не віддали, за що їм велике дякую).
 
Перші літературні спроби були двомовними. Остаточно перейшов на українську після презентації альманаху "Пролісок" літстудії "Джерело", де, здається, Василь Вовчок розгромив твори однієї двомовної авторки. Я російськомовні тексти ніде не публікував, об’єктивно вважаючи їх слабшими за українські. Хоча дві пісні, написані мною тоді по-російськи, мені досі подобаються.
 
-- Твої враження від викладання української мови в угорському селі?
 
-- О! (Сміється –авт). Процитую Прохаська: "З цього могло би вийти декілька оповідань". ДУЖЕ ВАЖКО! Але виклики мене тільки стимулюють працювати над собою.
 
-- Чи маєш якихось авторитетів в літературі?
 
-- Подобається Мідянка, Жадан, ранній Тичина, Блок, Маяковський, Верлен. Список, звісно, доповнюється…
 
-- Чому пишеш своє ім’я  Вік, а не Віктор?
 
-- Це нормальна світова форма скорочення імен Віктор, Вікентій. До речі, під час перепису населення брат записав себе до українців, а я себе -- до угорців. (А там поширена така форма звертання). Супротив на Вітю з’явився, коли деякі вчителі почали називати мене Віталіком. А вживання неповного імені, певно, приховує потаємне бажання залишатися дитиною.
 
-- Чого не вистачає закарпатській (або й ширше – українській) літературі?
 
-- Якісних прозаїків побільше б! Дивно, що ніхто з українських письменників ще не отримав Нобелівську премію. Це несправедливо. Світ ще слабо знає нашу літературу. Це сумно, але треба робити реальні кроки для її популяризації. Як це робить Андрухович, Забужко наприклад.
 
-- Які акції хотів би ще запровадити в Ужгороді?
 
-- Поживемо – побачимо. Хочеш розсмішити Бога – скажи йому про свої плани!
 
-- Твоя філософія життя?
 
-- За Кантом: "Зоряне небо над головою і моральний закон в мені". Та ще сковородинська "філософія серця", характерна ментальності всіх українців.
 
-- Яким бачиш своє майбутнє?
 
-- Кожен сам коваль свого щастя. Медитуватиму й далі Карпатами, вириваючись час від часу в мандри. Хочу побачити світ і, ясна річ, ТВОРИТИ!
Олександр Гаврош
04 травня 2009р.

Теги: Вік Коврей, епатажний, фестиваль, "Березневі коти", "Ротонда", література, поезія

Коментарі

Юрий 2009-05-15 / 09:00:00
Балога-Ющенко таки приведуть до влади партію тричі несудимого Януковича. Адже оперу написав і опублікував Бироваш Максим не задурно. Ця опера безцінна. От куди ідуть народні гроші і титанічна енергія

Бироваш Максим 2009-05-14 / 01:41:00
"...сковородинська "філософія серця", характерна ментальності всіх українців."




МІНІСТР ТА СИН МІНІСТРА

8 мая 2009 Дійові особи: Поліцай. Український міністр. син українського міністр. Міністр та його син, похитуючись, підходять до входу в аеропорт. Там їх зупиняє поліцай-охоронець Поліцай. Tickets.

Український міністр. (мовчки дивиться на нього пяними каламутними очима)

Поліцай. Tickets!

Український міністр. (повертає голову до сина). Мммм...

Син українського міністра. (пяно киває головою)

Поліцай. Sie getrunken?

Український міністр. Нам на-до на са-мо-льот!


Поліцай. Was?

Український міністр. Да... Нас... На самольот. (жестом показує в бік летовища)

Поліцай. Nein! Kann nicht betrunken!

Український міністр. Шо?

Поліцай. Konnen nicht trinken!

Український міністр. Шо? (повертається до сина)

Син українського міністра. (кричить поліцаю наче глухому) Я унт май фазер лєтєть нах остен! Ты нас пропускать! Ферштейн?!

Поліцай. Ich verstehe, dass Sie sind betrunken!

Син українського міністра. Мля! Сышишь, ты хоть знаешь кто мы?! Майн фазер грос фюрер он Юкрейн!


Український міністр. (шепоче синові) Я ещё не фюрер...

Син українського міністра. ...гросс полицай фюрер! Главный мент! Понимаешь?!

Поліцай. Nein!

Український міністр. Шо він хоче?

Син українського міністра. Гроші.

Український міністр. Багато?

Син українського міністра. А хез... шас спитаю. хав мач ту зе фиш?

Поліцай. Konnen nicht trinken!

Син українського міністра. Каже «сто евро».


Український міністр. Та пішов він на х...! (повертається до поліцая) Слухай, ти! Я, млять, міністр внутрішніх справ! Я вимагаю, щоб мене пустили на самольот! Я в важній командіровкі!

Поліцай. Konnen nicht trinken!

Син українського міністра. Шо ти сказав??? Ти мнє щас за мого прадеда замученого в концлагере в 44-м ответишь, фашист!

Український міністр. (шепче) Твій прадід на них работав в 44-м...

Син українського міністра. За то, что ушлі в 44-м і зарплату прадєду не виплатили!

Український міністр. О! за ето можна!

Син українського міністра. (штовхає поліція)

Поліцай. Rufen Sie die Polizei!

Син українського міністра. Кого ти послав??? (б'є поліція по писку)


Український міністр. Так йому! Хай помнять наших дєдов!

Син українського міністра. На, бля! (намагається дати підсрачника, але падає)

Поліцай. Polizei!

Син українського міністра. Ах ти ж мусор поганий!

Український міністр. Е! Ти не забувай, що у тебе батько міністр МВС!

Син українського міністра. Ах ти ж фашіст!!!

(вбігають поліціянти і починають крутити руки сину)

Син українського міністра. Батько! Где ты! Слышишь ли ты?

Український міністр. (кричить щосили) Слышу!!!


Український міністр. (задоволений, що вийшло краще, ніж у Ступки, починає співати) Этот день Победы порохом пропах!..

(синові одягають на руки кайданки.)

Український міністр. (сує руку до кишені) Щас я вас, бл...єй!...

Син українського міністра. (кричить) Постріляй їх на х... всіх!

Український міністр. (дістав з кишені телефон) Та йоба...рот! (кидає щосили в поліцаїв і знову лізе рукою в кишеню)

Поліцаї хапаються за свої кобури, але

міністр дістає з кишені червону книжечку з написом «Народна самооборона».

Український міністр. Та йоба...рот! (знову кидає її в поліцаїв і знову лізе рукою в кишеню. Поліцаї навалюються і на нього. та міністр встигає втретє щось витягнути з широких штанин. Поліції з острахом дивляться на ту річ і розгледівши відсахуються від міністра миттєво звільяючи його)

Український міністр. Шо, бля? Всралися, бля?! Нате, бля! (тицає іншу книжечку кожному в пику)


Поліцай. (всі поліцаї перелякано шепчуть) Passport Israel... Passport Israel.... Passport Israel...

Міністр стоїть посеред сцени, в витягнутій руці тримає паспорт Ізраїлю. Довкола стоять заціпенівші поліцаї. Трохи осторонь так само заціпенівші троє поліцаїв тримають з заломаними руками сина міністра.



Завіса.

Max 2009-05-08 / 14:16:00
Не можу бути такою категоричною, бо не дослідила роботи цсіх вищезгаданих поетів, лише чула декілька: у компліментах не розсиплюсь, але, можливо, воно мені просто незрозуміле. А от фести (Екле, Березневі коти) - дійсно хороші і побільше б таких!!! Зрештою фести - це не не лише поезія. Там багато елементів за якість яких я готова заступитись :)))

Урзус 2009-05-07 / 22:32:00
Алкогольний стан - ще не запорука поетичного успіху :)

Юрий 2009-05-07 / 16:33:00
Раджу алкоголікам прочитать хоч один вірш, який їм сподобається, і вивчити його на пам'ять (це легко), тоді дурь з голови вилетить

алкоголік 2009-05-07 / 12:41:00
2Урзус: єсть падазрєнія счітать чьто бальшінство єтіх паетав с етама самава стана алькагольнава не виходят...

Урзус 2009-05-06 / 22:57:00
Як казав літературний герой радянських клясиків - "Больше вопросов не имею"


Коли мені було трохи за 20-ть, я таке міг на кілограми писати, але лінився. Видати це за сильну поезію не наважився б навіть у стані сильного алкогольного сп"яніння :|

Юрий 2009-05-06 / 13:18:00
"де гори відступають перед Панонією"


Така собі стисла образна історія Закарпатських заморочок. Літератор мислить образами, метафорами, епітетами, гіперболами... .

Я зрозумів, що гори - це Карпати, Русь. В Панонії, як відомо, розташувалась Угорщина.

Цікаво, як пан уявляє совковський перід? Що перед чим відступає або наступає?

ник 2009-05-06 / 10:46:00
Візитівка візитівки



Я поет зовут Коврэй

От меня вам всем порей

Невік 2009-05-06 / 10:38:00
Від вас дочекаєшя. Довгі роки чекав, все марно, як бомж одягався(концептуальний), не мився не брився, з Любкою(епатажним)водився, вірші свої не декламував, навіть їздив подивитись на справжніх сучасних українських поетів, для самозаспокоєння, а визнання не йде. Висновок один я геній, а навколо мене..., що навколо мене? що це ? Що це все таке?

Заспокойся Це все.. Це все твій талант .



и зняв з себе Отруювач дійсності

синя оправа чорна гумка пластмаса це навіть не скло



Світло з-за хмар знайшло нові відтінки

Небо невиспане хмари похмурі молись буде Дощ



Чайки з Каченятами уживаються разом в комишах


лю.........





*** 2009-05-06 / 10:21:00
тому й усвідомлюємо що ми найкращі й не тільки в Закарпатті!

Це бугага. Якщо людина сама про себе говорить такі речі, це вже свідчить про її зіркову хворобу, невиправдані понти. Такі слова повинні говорити читачі і критики, а не самі "митці"


П.С. стішки не вразили абсолютно

grey 2009-05-06 / 10:09:00
:)))

вік 2009-05-06 / 09:08:00
літературу читаємо не переживайте тому й усвідомлюємо що ми найкращі й не тільки в Закарпатті! як не крути а рата дійсно візитівка (яка це вже інше) вважатимемо що я позитивна! а соромитись за себе треба що тупите й не робите чогось якісного! вірші знайти в неті не важко але для тих хто не читав а засуджує будь ласка текстик:




33

образи

гіпертекстова поемка



ти зняв з себе Отруювач дійсності

синя оправа чорна гумка пластмаса це навіть не скло



Світло з-за хмар знайшло нові відтінки

Небо невиспане хмари похмурі молись буде Дощ




Чайки з Каченятами уживаються разом в комишах

люди поспішають тиснява грандіозна всім мало місця



Вода тече підспівуючи машинам на мості

Літак різонув небо навпіл воно білим кровоточить



ідеально розфарбовані Дерева бентежать

Щось ТРАПИТЬСЯ Щось має СТАТИСЬ адже це не спроста



Сонце сідає мобільний СІДАЄ


Камінці мокрі Трава мокра і ця напівобгоріла колода



безглузді перельоти птахів із зловісним криком

Голод що дошкуляє комарі кружляють ручка не пише



Все проти тебе і ти проти себе також

так довго тривати не може зморений відключаєшся ІДИЛІЯ Померла



ти озираєшся навколо все по-старому

Міст стоїть Річка живе нічого не змінилось




проспавши сотню років серце не закам’яніло

Воно чує звуки бачить дива радіє рухові



17 м’язів працюють на обличчі

та помічаєш на березі Серветки Кульки Пляшки нічого не змінилось



обурюєшся на людей лаєш їх менталітет

Все це безперспективно Листя опадає його не приклеїш назад




нічого не зміниш то Фатум чи Бог

давно вирішив за тебе що так має бути рве пута Прометей







краде Вогонь несе його людям

ті бавляться довго дивуються дуже підпалюють Небо



Дим скрізь і Земля задихається

злякані постаті підіймають руки вгору і проклинають




Бога що відпустив Прометея-2 котрий покинув їх напризволяще

забуваючи що звільнила його людина кленуть всіх крім себе



людина-розумна винайшла протигаз

Їжі немає запаси скінчились Пекло настало



Метал плавиться обрані виживають

на колись родючих ґрунтах тепер Пустеля тобі страшно



Реквієми не відіграли вічна Ніч


людина їсть людину коли це скінчиться нічого не змінюється



Глосарії збожеволілих надриваються Голоси

Важка Музика заповнює простір прокинься хутчіш



ти трусиш себе щосили Тричі

Сон зник Місяць виглядає з-за Дерев полегшено зітхаєш



Край Неба заполонили Птахи

Горизонт ще червоний випитуєш в Землі то була пожежа




Машини йдуть одна за одною

Світло загрозливо відбивається у воді прямує до тебе



на сьогодні Страшилок достатньо

Час кудись йти Ліхтарі на мості як повітряні Змії



ти вдягаєш Отруювач дійсності

суцільна Темнота Голод вбиває прямуєш в Ніч

VIK








Урзус 2009-05-04 / 19:24:00
"як же задовбали ці нікчеми"



Я б не був таким категоричним - просто якби "З-О" не лінилося, то вивісило б до цієї статті пару віршів цього Коврея. Я особисто їх не читав, тож судити не можу. Підозрюю, більшість читачів цього сайту теж його не читали. Тоді був би сенс у цій статті. А так Гаврош робить свою справу - піарить своїх друзів та коханок, а ми маємо йому вірити. Бо він - Гаврош, Великий та Гарний :)

:) 2009-05-04 / 16:19:00
Молодець Вік! Якби таких ще було в Ужгороді хоча б десятеро, то тут справді було б буяння молодіжного життя

grey 2009-05-04 / 16:13:00
ага)))

ага 2009-05-04 / 15:06:00
Візитівки Ужгороду: Рата та Коврей.

То треба з сорому згоріти від таких візитівок

*** 2009-05-04 / 15:05:00
Блін, як же задовбали ці нікчеми, які самі себе проголосили літературною елітою. І Гаврош, пророк їхній, теж дістав.

Пацики, ви хоча б літературу світову читаєте? Якби читали, то зі своєю так званою творчістю сховалися б подалі, усвідомлюючи власну жалюгідність

НОВИНИ: Культура

10:18
/ 1
Провідного актора Закарпатського муздрамтеатру удостоєно звання "Заслужений артист України"
22:05
Фестиваль "Срібний Татош" цьогоріч скасували
15:38
Завершується прийом творів на Конкурс малої прози імені Івана Чендея
12:11
Дерев'яні церкви Закарпаття – національна спадщина
16:04
Вийшов друком четвертий випуск наукового щорічника "Етніка Карпат"
02:23
/ 4
Не тільки Україна повинна вшанувати Уласа Самчука
11:33
Закарпатки, що проживають нині в Будапешті, влаштували поетичний флешмоб до дня народження Ліни Костенко
09:25
Письменниця Тетяна П’янкова презентувала в Ужгороді роман "Чужі гріхи"
11:11
Через карантин Мукачівський драмтеатр транслюватиме свої вистави онлайн
15:04
/ 2
В Ужгороді представлять нові видання про Карпатську Україну
11:36
У Зняцеві на Мукачівщині представлять книжку до сторіччя Юрія Гойди
02:51
Зірки балету Катерина Кухар та Олександр Стоянов везуть в Ужгород "Кармен-сюїту" і "Шехерезаду"
14:05
"Максимум хітів" презентували в Ужгороді
09:36
Виставу "Думи мої, думи" до Шевченківських днів показали в Ужгороді
09:23
Концерт до Міжнародного жіночого дня відбувся в Ужгороді
01:03
Ще п'ятеро закарпатських письменників стали членами НСПУ
02:56
У Виноградові відкрилася виставка художниці Гелени Матій
13:02
Дмитро Кешеля презентував школярам в Ужгороді свою нову книгу "Весільна феєрія"
10:44
/ 1
Закарпатську шевченкіану на сцені Закарпатського муздрамтеатру продовжить вистава "Думи мої, думи..."
09:16
В Ужгороді відкрили фотовиставку "Вона"
09:20
До ювілею Ужгородської дитячої музичної школи ім. Чайковського викладачі влаштували "весняний" концерт
18:06
206-у річницю від дня народження Тараса Шевченка відзначили сьогодні в Ужгороді концертом "У нашім раї на землі”
11:42
У скансені в Ужгороді відкрилася "весняна" виставка "Заквітчані"
11:17
/ 1
В Ужгород із концертом завітає Народна артистка України Людмила Марцевич
03:59
/ 1
В Ужгороді звучала "Весна на вулиці Волошина"
» Всі новини